Тема уроку : Правила безпечного ведення робіт, протипожежної безпеки та санітарії під час технічного обслуговування автотранспортного засобу та роботи на лінії
1.1. Організація роботи з технічного обслуговування, ремонту і перевірки технічного стану транспортних засобів повинна виконуватися із дотриманням вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів, а порядок проведення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів - відповідно до Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 року № 102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1998 року за № 268/2708.
1.2. Технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів проводяться на спеціально відведених дільницях, робочих місцях (постах), які оснащені необхідним устаткуванням, пристроями, інструментом, приладами згідно з нормативно-технологічною документацією.
1.3. Розташування постів технічного обслуговування та ремонту, відстань між транспортними засобами, що установлені на цих постах, а також між транспортними засобами і конструкціями будівель повинні відповідати нормам технологічного проектування.
1.4. Установлювати транспортні засоби в кількості, що перевищує норму, порушувати спосіб розстановки, зменшувати відстань між транспортними засобами і елементами будівель не допускається.
1.5. Виробниче устаткування і робочі місця слід розташовувати з урахуванням безпеки працівників, зручності при виконанні технологічних операцій згідно з нормами технологічного проектування підприємств автомобільного транспорту ОНТП 01-91.
1.6. Працівники, які проводять технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, агрегатів, вузлів та деталей, повинні забезпечуватись справним інструментом та пристроями, що відповідають вимогам безпеки.
Перед початком роботи слід перевірити весь інструмент, несправний інструмент необхідно замінити.
1.7. Під час роботи устаткування не допускається його чищення, змазування або ремонт.
1.8. Пристрої та інструменти, необхідні для виконання робіт, повинні використовуватись за призначенням, їх слід розміщувати у легкодоступних місцях таким чином, щоб виключалась можливість випадкового переміщення або падіння.
1.9. Робочі місця, виконання робіт на яких пов’язано з небезпекою для працівників, повинні позначатися знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 та відповідними галузевими нормативними документами.
1.10. Під час знімання та установки деталей, вузлів і агрегатів вагою 30 кг чоловіками і 10 кг жінками (до двох разів на годину) і 15 кг чоловіками і 7 кг жінками (більше двох разів на годину) необхідно використовувати підйомно-транспортні механізми, які обладнані спеціальними пристроями (захватами).
1.11. У приміщеннях і на робочих місцях, де виділяється пил або шкідливі речовини, робота повинна виконуватись при увімкнених загальній припливно-витяжній і місцевій вентиляціях.
1.12. Під час проведення робіт на постах технічного обслуговування та ремонту, діагностики автомобілів з працюючим двигуном повинні застосовуватись пристрої (шланги) для відведення відпрацьованих газів, які необхідно підключити до загальної системи вентиляції.
1.13. Забороняється у виробничих приміщеннях, де знаходяться автомобілі, у баках та балонах яких є паливо, зберігаються або використовуються горючі та легкозаймисті матеріали і рідини (бензин, гас, стиснутий і зріджений горючий газ, фарби, розчинники, дерево, стружка, вата тощо), користуватися відкритим вогнем.
1.14. Відходи виробництва, відпрацьовані матеріали тощо повинні після кожної зміни прибиратися з робочого місця. Пролиті легкозаймисті та горючі матеріали повинні бути негайно видалені.
Прибирати робочі місця від пилу, ошурків, стружки, дрібних металевих обрізків допускається тільки щіткою. Забороняється здувати їх стиснутим повітрям.
1.15. Під час виконання робіт удвох необхідно застосовувати заздалегідь узгоджені прийоми.
1.16. Пуск двигуна та зрушення транспортного засобу з місця, його в’їзд і виїзд з виробничих приміщень слід проводити за умови забезпечення безпеки працівників.
1.17. Забороняється перебування сторонніх людей на робочих місцях, де виконуються роботи з підвищеною небезпекою.
1.18. Особи, зайняті на роботах з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, повинні використовувати засоби індивідуального захисту.
1.19. Особи, які проводять перевірку технічного стану, обслуговування та ремонт транспортних засобів на оглядових канавах, підйомниках та естакадах, повинні працювати у захисних касках.
1.20. При проведенні технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів поза підприємством слід виконувати вимоги безпеки, приведені у цьому розділі.
2. Вимоги безпеки під час миття транспортних засобів, агрегатів, вузлів
2.1. У місцях миття транспортних засобів, агрегатів, вузлів і деталей можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
падіння працівників на поверхні та з висоти (кузова, буфера, драбини, естакади тощо), а також падіння деталей, вузлів та агрегатів;
наїзди транспортних засобів на працівників;
термічні фактори (опіки гарячою рідиною, концентрованими лужними розчинами, полум’ям);
наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин;
підвищена відносна вологість повітря.
2.2. Миття автомобілів, агрегатів, вузлів та деталей повинно проводитися в спеціально відведених приміщеннях або на відкритих площадках.
2.3. Стіни мийних ванн, камер, установок для миття деталей та агрегатів повинні мати теплоізоляцію, яка обмежує температуру нагріву зовнішніх стін не більше +50 °С.
Рівень мийних розчинів у завантаженій мийній ванні повинен бути на 10 см нижче її країв.
2.4. Установка для миття деталей, вузлів та агрегатів повинна мати пристрій для блокування, який відключає привід при відкритому завантажувальному люці.
2.5. Автоматичні безконвеєрні мийні установки повинні бути облаштовані на в’їзді світловою сигналізацією (світлофорного типу).
2.6. Для миття та знежирення повинні застосовуватись негорючі суміші, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові та інші безпечні у пожежному відношенні установки.
2.7. Агрегати і вузли, що надходять на миття, повинні звільнятись від масла, палива, гальмівної та охолоджувальної рідини.
2.8. Апарелі, трапи та підлога на постах миття повинні мати шорстку (рифлену) поверхню.
2.9. Під час миття транспортних засобів необхідно обов’язково додержуватись таких вимог:
робоче місце машиніста мийних машин при механізованому митті автомобілів повинне розташовуватися у водонепроникній кабіні;
перед в’їздом до приміщення механізованої мийки повинна бути обладнана світлова сигналізація, яка сповіщає, що допускається заїзд автомобілів на пост;
під час роботи механізованої мийки забороняється перебувати на шляху руху автомобілів;
пост відкритого шлангового (ручного) миття повинен розміщуватися в зоні, ізольованій від відкритих струмоведучих провідників та обладнання, що знаходяться під напругою.
2.10. Під час миття автомобільних агрегатів, вузлів і деталей потрібно додержуватись таких вимог:
на робочому місці мийника повинна бути таблиця із зазначенням складу, концентрації і температури мийного розчину;
концентрація лужних розчинів повинна бути не більше 2-5%;
після миття лужними розчинами потрібне обов’язкове промивання гарячою водою;
деталі, вузли і агрегати необхідно доставляти на пост миття і завантажувати в мийні установки механізованим способом.
застосовувати бензин та інші легкозаймисті рідини невідомого складу для протирання автомобілів, знежирення і миття деталей, вузлів і агрегатів;
користуватися відкритим полум’ям у приміщенні для миття горючими рідинами.
3. Вимоги безпеки під час виконання слюсарних та мастильних робіт
3.1. Під час виконання робіт гайковими ключами необхідно підбирати їх відповідно до розмірів гайок, правильно накладати ключ на гайку. Не можна підтискати гайку ривком.
3.2. Під час виконання робіт зубилом або іншим рубаючим інструментом необхідно користуватися захисними окулярами для оберігання очей від ураження металевими частинками, а також надягати на зубило захисну шайбу для захисту рук.
3.3. Перевіряти співвісність отворів у з'єднаннях агрегатів, вузлів і деталей допускається за допомогою конусної оправки, а не пальцем.
3.4. Зняті з автомобіля деталі, вузли і агрегати слід встановлювати на спеціальні стійки-підставки, а довгі деталі - укладати на стелажі.
Зняття і установка деталей, вузлів і агрегатів, що вимагають великих фізичних зусиль або пов'язані з незручністю і небезпекою, проводяться за допомогою спеціальних знімачів та інших пристосувань, що запобігають раптовим їх падінням.
Розміри конструкції знімачів повинні відповідати розмірам деталей, що знімаються.
3.5. Запресовку і випресовку деталей з тугою посадкою слід виконувати пресами, гвинтовими і гідравлічними знімачами. Преси повинні бути укомплектовані набором конусної оправки для різних деталей, що випресовуються або запресовуються. Застосування випадкових предметів забороняється. В окремих випадках можна застосовувати виколотки і молотки з наконечниками і конусними оправками з м'якого металу.
3.6. Перед початком роботи з ручним електрифікованим інструментом (далі - електроінструмент) слід перевірити наявність і справність заземлення. Електроінструмент повинен відповідати вимогам чинного законодавства та НПАОП 40.1-1.21-98. При роботі з електроінструментом з напругою вище 42 В необхідно користуватися захисними засобами, які повинні видаватися в комплекті з електроінструментом (діелектричні рукавички, боти, килимки, дерев'яні сухі трапи).
3.7. З метою безпечної експлуатації електрообладнання необхідно виконувати такі вимоги:
обслуговування і ремонт електрообладнання та мереж проводити тільки із застосуванням приладів і інструментів, призначених для цього;
оперативне обслуговування електроустановок напругою понад 1140 В виконувати тільки з використанням захисних засобів (діелектричних рукавичок, ботів та ізолювальних підставок);
експлуатувати електрообладнання тільки у разі справних засобів вибухозахисту, блокувань, заземлень, апаратів захисту, схем управління, захисту та при непошкоджених кабелях;
у невикористовуваних електричних мережах, за винятком резервних, напруга повинна бути вимкнена;
змінювати конструкцію та схему електрообладнання, схеми апаратури управління, захисту та контролю допускається тільки після погодження із заводом-виробником;
включати електричну мережу з кабелями, що не мають пошкоджень ізоляції жил та розривів шлангових оболонок;
застосовувати електрообладнання, строк експлуатації якого перевищує нормативний, тільки після проведення у встановленому порядку експертизи його технічного стану.
3.8. При припиненні подачі електроенергії або перерві в роботі електроінструмент повинен бути від'єднаний від електромережі.
3.9. Перед тим, як користуватися переносним світильником, необхідно перевірити, чи є на лампі захист від механічних пошкоджень, чи справні штепсельна вилка, кабель і його ізоляція.
3.10. Під час роботи пневматичним інструментом подавати повітря допускається після установлення інструменту в робоче положення.
3.11. Сполучати шланги пневматичного інструменту і роз'єднувати їх допускається після відключення подачі повітря.
3.12. Паяльні лампи, електричні і пневматичні інструменти допускається видавати особам, що пройшли інструктаж і що знають правила поводження з ними.
3.13. Під час перевірки рівня масла і рідини в агрегатах забороняється користуватися відкритим вогнем.
3.14. Під час заміни або доливання масел і рідин в агрегати зливні та заливні пробки необхідно відкривати і закривати тільки призначеним для цієї мети інструментом.
3.15. Для подачі мастила у високо розташовані масельнички необхідно користуватися стандартною підставкою під ноги в оглядовій канаві.
3.16. Нагнітачі мастила з електроприводом повинні мати пристрої, що виключають перевищення встановленого тиску більш ніж на 10%. При перевірці цієї вимоги спрацьовування запобіжного пристрою повинне відбуватися при підвищенні максимального тиску не більше 4%.
3.17. Нагнітачі мастила з пневмоприводом повинні бути розраховані на споживання повітря з тиском не більше 0,8 МПа.
підключати електроінструмент до електромережі за відсутності або несправності штепсельного роз’єму;
переносити електричний інструмент, тримаючи його за кабель, а також торкатися рукою частин, що обертаються, до їх зупинки;
направляти струмінь повітря на себе або на інших при роботі з пневматичним інструментом;
встановлювати прокладку між зівом ключа і гранями гайок і болтів, а також нарощувати ключ трубою або іншими важелями, якщо це не передбачено конструкцією ключа.
4. Вимоги безпеки під час перевірки технічного стану транспортних засобів
4.1. У місцях виконання та під час виконання робіт з перевірки технічного стану транспортних засобів можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
наїзди автомобілів на працівників;
падіння працівників на поверхні з висоти (буфера, підніжки, естакади тощо) в оглядову канаву;
падіння деталей, вузлів, агрегатів;
знижена температура повітря у холодний період року;
4.2. Перевірку технічного стану при випуску транспортних засобів на лінію та поверненні їх з лінії необхідно проводити згідно з вимогами Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України 5 серпня 2008 року № 974, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 вересня 2008 року за № 794/15485.
Перевірка технічного стану проводиться при непрацюючому двигуні та загальмованих колесах. Виняток із цього правила складають випадки випробування гальм та рульового керування.
4.3. При виявленні несправностей, поломок і пошкоджень контролер (механік) технічного стану транспортних засобів робить відповідний запис у журналі перевірки технічного стану транспортних засобів, дає вказівку водію про направлення транспортного засобу в зону ремонту або чекання ремонту, а також інформує роботодавця для забезпечення виконання необхідних операцій з ремонту і технічного обслуговування такого транспортного засобу.
4.4. На КТП повинен знаходитися затверджений роботодавцем Типовий перелік робіт з підвищеною небезпекою.
4.5. Входити в оглядову канаву для перевірки технічного стану транспортних засобів та виходити з неї необхідно через тунель, розташований збоку від проїзду.
4.6. Для огляду транспортних засобів при недостатньому освітленні необхідно користуватися переносним світильником, який відповідає вимогам пункту 2.11 глави 2 розділу V цих Правил.
4.7. На території КТП не повинно бути пролитих пально-мастильних матеріалів та льоду.
4.8. У холодний період року температура повітря в оглядових канавах КТП повинна відповідати вимогам пункту 8.6 глави 8 розділу III цих Правил.
4.9. Після в’їзду (виїзду) автомобіля ворота КТП необхідно негайно зачиняти, щоб виключити можливість наїздів транспортних засобів на людей.
Забороняється утримувати відкритими ворота та прохід людей через проїзди КТП.
4.10. Швидкість руху транспортних засобів через КТП не повинна перевищувати 10 км/год.
4.11. Випробування гальм на ходу необхідно проводити на площадці, розміри якої унеможливлюють наїзд транспортних засобів на людей, будівлі та інше у випадку несправності гальмівної системи.
4.12. Для регулювання гальм після їх перевірки необхідно зупинити автомобіль і виключити двигун. Пускати двигун і зрушувати автомобіль з місця слід тільки після того, як водій переконається, що особи, які проводять регулювання, перебувають у безпечній зоні.
4.13. Під час випробування гальм на стенді необхідно вжити заходів, що виключають самовільне скочування автомобіля з валиків стенда.
4.14. Робота на діагностичному та інших постах з працюючим двигуном допускається тільки при включеному місцевому відсмоктувачі.
5. Додаткові вимоги безпеки під час перевірки технічного стану транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі
5.1. Перевірку технічного стану транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі, здійснюють водії, перевізники та уповноважені органи під час експлуатації транспортних засобів та після переобладнання транспортних засобів для роботи на газовому паливі.
5.2. Водії здійснюють перевірку технічного стану транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі, щоденно на початку роботи та у процесі виконання перевезень.
5.3. Перевірку технічного стану водій перевіряє органами відчуття, засобами сигналізації (індикації), умонтованими у транспортний засіб.
5.4. У тривалих рейсах без повернення на місце базування водій повинен здійснювати перевірку технічного стану транспортного засобу щонайменше один раз на добу.
5.5. Перевізники здійснюють перевірку технічного стану транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі, відповідно до розробленого і затвердженого технологічного процесу систематичної перевірки на території підприємства технічного стану кожного транспортного засобу відповідно до Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 5 серпня 2008 року № 974, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 вересня 2008 року за № 794/15485, який необхідно щозміни допускати до руху.
5.6. Перевізник стосовно транспортних засобів, які допускаються до руху, забезпечує виконання таких видів перевірок:
щозмінна перевірка транспортних засобів усіх категорій;
щоквартальна перевірка пасажирських транспортних засобів категорій М2 і М3;
щопіврічна перевірка вантажних транспортних засобів категорії N.
5.7. Щозміни перевізник повинен забезпечити перевірку транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі.
Відсутність експлуатаційної документації не звільняє перевізника від виконання перевірки технічного стану транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі.
5.8. Щокварталу пасажирські, а кожних півроку вантажні транспортні засоби перевіряють згідно з чинним законодавством.
5.9. Перевірку технічного стану повинен здійснювати особисто перевізник за умови наявності відповідної кваліфікації, який використовує не більше 15 транспортних засобів і має відповідну власну технічну базу чи уповноважує відповідальну особу - водія або контролера, які можуть виконувати перевірку.
5.10. Перевірку технічного стану на підприємстві з кількістю транспортних засобів 16-50 одиниць повинен здійснювати контрольний майстер і (за потреби) контролери, які уповноважені перевіряти технічний стан транспортних засобів, двигуни яких живляться газовим паливом.
5.11. Перевірку технічного стану на підприємстві з кількістю транспортних засобів понад 50 одиниць повинні здійснювати відділ технічного контролю, начальник відділу технічного контролю, контрольні майстри і (за потреби) контролери.
5.12. Уповноважений орган під час експлуатації транспортних засобів у випадку наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспортних засобів або забруднення ними навколишнього середовища, здійснює перевірку технічного стану транспортних засобів, двигуни яких живляться газовим паливом, відповідно до Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 жовтня 2008 року № 534, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1107/15798.
6. Вимоги безпеки під час технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів
6.1. У місцях виконання та під час виконання робіт технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
падіння вивішених частин транспортних засобів при технічному обслуговуванні та ремонті підвіски, коліс, мостів тощо;
падіння кузова автомобіля-самоскида при технічному обслуговуванні та ремонті гідропідйомника;
падіння перекидної кабіни вантажного автомобіля;
падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструменту;
падіння працівників на поверхні, з висоти (буфера, драбини, естакади, площадок) в оглядову канаву;
напруженість праці через вимушену робочу позу в оглядовій канаві;
наїзди автомобілів: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в’їзді (виїзді) у зону ремонту, русі на оглядовій канаві та конвеєрі;
термічні фактори (пожежі при зливанні пально-мастильних матеріалів з автомобілів, митті ними деталей, вузлів, агрегатів, зберіганні та залишенні їх на робочих місцях);
осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шкворнів, пальців, підшипників, валів, вісей, при рубанні металу;
наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю оксиду, вуглеводнів аліфатичних граничних тощо);
знижена температура повітря у холодний період року;
6.2. Транспортні засоби, агрегати та деталі, що направляються на пости технічного обслуговування та ремонту, повинні бути вимиті, очищені від бруду і снігу.
В’їзд (виїзд) у приміщення і постановка транспортних засобів на пости технічного обслуговування та ремонту здійснюються з дозволу та під керівництвом відповідальної особи - майстра (начальника дільниці).
6.3. Після постановки транспортного засобу на пост технічного обслуговування або ремонту (без примусового переміщення) необхідно обов’язково зупинити двигун, установити важіль перемикання передач (контролера) у нейтральне положення, загальмувати автомобіль стоянковим гальмом, а під колесо з обох боків підкласти упорні колодки. На рульове колесо повинна бути вивішена табличка з написом “Двигун не запускати - працюють люди!”
На транспортних засобах, що мають дублюючі пристрої для запуску двигуна, аналогічна табличка повинна бути вивішена і біля цього пристрою.
6.4. Автомобіль на оглядовій канаві повинен бути установлений так, щоб був вільним не тільки основний, але і запасний вихід.
6.5. Під час обслуговування транспортного засобу на підйомнику (гідравлічному, пневматичному, електромеханічному) на пульті управління підйомником повинна бути вивішена табличка із написом “Підйомник не включати - працюють люди!”.
6.6. Плунжер гідравлічного, пневматичного підйомника у робочому (піднятому) положенні повинен надійно фіксуватися упором (штангою), що гарантує неможливість довільного опускання підйомника.
6.7. У приміщеннях технічного обслуговування з потоковим рухом транспортних засобів обов’язковим є влаштування сигналізації (світлової, звукової), яка своєчасно попереджує працівників на лінії обслуговування про момент початку руху транспортного засобу з поста на пост або про виїзд транспортного засобу.
6.8. Переміщення транспортних засобів з поста на пост допускається тільки після подання сигналу (звукового, світлового).
6.9. Перед вивішуванням частини автомобіля (причепа, напівпричепа) підйомними механізмами (домкратами, наканавними пересувними підйомниками, талями тощо), крім стаціонарних, необхідно спочатку встановити транспортний засіб на рівній поверхні, зупинити двигун, включити знижену передачу, загальмувати його стоянковим гальмом, підставити під колеса, що не підіймаються, упорні колодки, у автобуса перевірити стан опорної площадки кузова.
6.10. Під час вивішування частини транспортного засобу плунжер домкрата (наканавного пересувного підйомника) або надставка до нього повинні бути встановлені у місцях, які зазначено в технологічній документації, документації з експлуатації транспортних засобів.
Домкрат треба установлювати на рівну неслизьку поверхню. У разі неміцного грунту під основу домкрата необхідно підкласти міцну дерев’яну підставку площею не менше 0,1 м-2 або дошку.
6.11. Під вивішені частини транспортного засобу за допомогою домкратів (пересувних наканавних підйомників, талей тощо) для огляду, виконання технічних робіт та ремонту повинні бути встановлені підставки (козелки).
Підставки (козелки) під вивішені частини транспортного засобу повинні встановлюватися у місцях, які зазначено в технологічній документації, документації з експлуатації транспортного засобу.
6.12. Огляд і ремонт пневморесор автобусів необхідно виконувати на спеціально облаштованих для цього оглядових канавах, обладнаних пересувними наканавними підйомниками, або на стаціонарних підйомниках.
6.13. Виконання працюючими робіт, пов’язаних із зняттям та установкою балонів пневморесор, допускається тільки після проведення цільового інструктажу і оформлення наряду-допуску.
6.14. У виконанні робіт, пов’язаних із зняттям та установленням агрегатів, повинні брати участь два слюсарі з ремонту автомобілів. Допускається замість одного слюсаря працювати водію при відповідній підготовці і обов’язковому інструктажу з охорони праці при виконанні цих робіт.
6.15. Під час підіймання перекидної кабіни для технічного обслуговування та ремонту систем автомобіля вона повинна бути надійно зафіксована.
Забороняється підіймати кабіну з несправним запірним механізмом, упором-обмежувачем, страхувальним пристроєм.
6.16. Під час обслуговування та ремонту автомобілів (у тому числі двигунів) на висоті понад 1 м працівники повинні бути забезпечені і користуватися спеціальними помостами, естакадами, площадками або драбинами-стрем’янками.
Застосовувати приставні драбини не допускається.
Під час підіймання по драбині працівникові забороняється тримати у руках інструмент, деталі, матеріали та інші предмети. Для цієї мети повинна застосовуватись сумка або спеціальні ящики.
Забороняється проводити одночасно роботу на драбині, помостах, площадках та під ними.
6.17. Під час роботи на поворотному стенді (перекидачі) необхідно попередньо надійно укріпити на ньому автомобіль, злити паливо із паливних баків і рідину із системи охолодження у призначені для цього ємності, щільно закрити маслоналивну горловину двигуна і зняти акумуляторну батарею.
6.18. Забороняється пуск двигуна автомобіля на постах технічного обслуговування та ремонту працівникам, які не мають на це права.
При включенні двигуна для заповнення пневмосистеми автомобіля необхідно передбачати відведення вихлопних газів за межі приміщення.
6.19. Перед проведенням робіт, які пов’язані з прокручуванням колінчастого та карданного валів відповідно до технологічного процесу, необхідно додатково перевірити відключення запалювання (перекриття подачі пального для дизельних двигунів), нейтральне положення важеля перемикання передач (контролера); звільнити важіль стоянкового гальма. Після виконання необхідних робіт автомобіль слід загальмувати стоянковим гальмом.
Забороняється прокручувати карданний вал за допомогою монтажної лопатки або інших предметів.
6.20. За потреби виконання робіт під автомобілем, що знаходиться поза межами оглядової канави, підйомника, естакади, працівники повинні забезпечуватися і користуватися лежаками.
6.21. Для роботи попереду та позаду автомобіля і для переходу через оглядову канаву необхідно користуватися перехідними містками.
6.22. Усі регулювальні роботи на двигуні, за винятком регулювання карбюратора та кута випередження запалювання, повинні проводитися при непрацюючому двигуні.
6.23. Перед зняттям вузлів та агрегатів, які пов’язані із системами живлення, охолодження, мащення автомобіля (паливні баки, двигуни, коробки передач, задні мости тощо), необхідно спочатку злити із них паливо, масло та охолоджувальну рідину в спеціальну тару, не допускаючи їх проливання.
6.24. Під час проведення ремонту паливних баків, а також паливопроводів, через які може витікати паливо із баків, останні перед ремонтом повинні бути повністю звільнені від нього. Зливання палива повинно здійснюватися у місцях, що виключають можливість його загоряння.
6.25. Важкодоступні точки мащення необхідно змащувати за допомогою наконечників з гнучким шлангом або наконечників з шарнірами.
6.26. Під час технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів не допускається:
виконувати будь-які роботи на автомобілі (причепі, напівпричепі), який вивішений тільки на одних підйомних механізмах (домкратах, наканавних пересувних підйомниках, талях тощо);
підкладати під вивішені частини автомобіля (причепа, напівпричепа) замість підставок (козелків) диски коліс, цеглу та інші випадкові предмети;
установлювати домкрат на випадкові предмети або підкладати їх під плунжер домкрата;
знімати і ставити ресори на транспортні засоби усіх конструкцій і типів без попереднього їх розвантаження від маси кузова шляхом вивішування кузова з установленням підставок (козелків) під нього або раму автомобіля;
проводити обслуговування та ремонт автомобілів при працюючому двигуні, за винятком окремих видів робіт, технологія проведення яких вимагає запуску двигуна;
підіймати (вивішувати) автомобіль за буксирні пристрої (гаки) шляхом захоплення їх тросами, ланцюгами або гаком підйомного механізму;
підіймати (навіть короткочасно) вантажі масою більше ніж це зазначено на табличці даного підйомного механізму;
оглядати, поправляти, ремонтувати пневморесору, якщо працівник перебуває між кузовом автобуса і колесом;
знімати, установлювати та транспортувати агрегати при зачалюванні їх тросами або канатами без спеціальних захватів;
підіймати вантаж при косому натязі троса або ланцюгів;
залишати інструмент і деталі на автомобілі (рамі, агрегатах, підніжках, капоті тощо), краях оглядової канави;
транспортувати агрегати на візках, не обладнаних пристроями, що запобігають їх падінню.
6.27. Ремонт, заміна підйомного механізму кузова автомобіля-самоскида, самоскидного причепа або доливання в нього масла повинні проводитися після установлення під піднятий кузов спеціального додаткового упору, що виключає можливість падіння або довільне опускання кузова.
працювати без упору під піднятим кузовом автомобіля-самоскида, самоскидного причепа;
використовувати випадкові підставки і підкладки замість спеціального додаткового упору;
використовувати замість табельних стопорних пальців, які застосовуються на автомобілях типу КамАЗ, інші деталі та предмети;
працювати з пошкодженими або неправильно установленими упорами;
запускати двигун та переміщати автомобіль при піднятому кузові;
проводити ремонтні роботи під піднятим кузовом автомобіля-самоскида, самоскидного причепа без попереднього його звільнення від вантажу.
6.28. Автомобілі-цистерни для перевезення легкозаймистих, вибухонебезпечних, отруйних та інших небезпечних вантажів, а також резервуари для їх зберігання перед ремонтом необхідно повністю очистити від залишків цих речовин і надійно заземлити.
6.29. Працівник, який проводить очищення або ремонт усередині цистерни або резервуара з-під небезпечних вантажів, повинен бути забезпечений спецодягом, шланговим протигазом, рятувальним поясом з мотузкою; зовні цистерни або резервуара повинні знаходитися два спеціально проінструктованих помічники.
Шланг протигазу повинен бути виведений через люк (лаз) і закріплений з навітряної сторони.
До пояса працюючого всередині резервуара прикріплюється міцна мотузка, вільний кінець якої повинен бути виведений через люк (лаз) назовні і надійно закріплений.
Один із помічників, який знаходиться зверху, повинен спостерігати за роботою, тримати за мотузку, страхуючи працівника в резервуарі, а другий -контролювати роботу і у разі потреби викликати допомогу.
6.30. Виконання працівниками робіт в ємностях з-під небезпечних вантажів допускається тільки після проведення цільового інструктажу і оформлення наряду-допуску.
6.31. Ремонтувати паливні баки за допомогою зварювання або паяння можна тільки після зняття їх з автомобіля, повного видалення залишків палива та знежирювання.
6.32. Для збирання та зливання відпрацьованих мастил необхідно користуватись спеціальними пристроями або візками, що виключають їх розливання при заміні в агрегатах і підвищують зручність у роботі.
6.33. Зняті з автомобіля вузли та агрегати слід установлювати на спеціальні стійкі підставки, а довгі деталі - тільки на горизонтальні стелажі.
6.34. Якщо зняття агрегатів і деталей пов’язане з великою фізичною напругою, а також створює незручності в роботі (гальмівні та клапанні пружини, барабани, ресорні пальці тощо), необхідно застосовувати відповідні пристосування (знімачі), що забезпечують безпеку при виконанні цих робіт.
6.35. Випресовування втулок, піввісей, підшипників та інших деталей повинно проводитися за допомогою знімачів і пресів.
Під час запресовування та випресовування деталей на пресі не допускається підтримувати деталі рукою.
6.36. Під час роботи гайковими ключами необхідно підбирати їх відповідно до розмірів гайок, правильно накладати ключ на гайку; не можна підтискувати гайку ривком.
6.37. Під час роботи зубилом або іншим інструментом для рубання металу необхідно користуватися захисними окулярами для запобігання ураженню очей металевими частинками.
Не допускається стояти проти обрубуваного кінця заготовки.
6.38. При роботі з пневматичним інструментом подавати повітря допускається тільки після установлення інструмента у робоче положення.
Не допускається направляти струмінь повітря на себе або на інших.
6.39. Під час експлуатації електроінструменту необхідно додержуватись усіх вимог безпеки інструкції з експлуатації згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91 «ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний».
Перед початком роботи електроінструментом необхідно перевірити його справність.
6.40. У зоні технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів не допускається:
виконувати роботи на робочих місцях, які не відповідають вимогам безпеки;
мити деталі, агрегати, руки легкозаймистими рідинами (бензином, розчинниками тощо);
зберігати та залишати легкозаймисті та горючі рідини, злите паливо, кислоти, карбід кальцію, порожню тару з-під палива та мастильних матеріалів тощо;
проводити роботи з відкритим вогнем без спеціального дозволу і вжиття заходів протипожежної безпеки;
заправляти автомобілі паливом;
захаращувати проходи між стелажами і виходи із приміщень (деталями, вузлами, агрегатами, тарою тощо);
при постановці автомобіля на оглядову канаву перекривати ним основний та запасний виходи з неї;
установлювати автомобілі з відкритими горловинами баків і за наявності течі із паливної системи.
7. Вимоги безпеки під час технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі
7.1. Технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі, повинні здійснюватися згідно з вимогами настанови заводу-виготовлювача з експлуатації і обслуговування транспортних засобів, що працюють на газовому паливі, та цими Правилами.
7.2. Технічне обслуговування, діагностика та ремонт транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі, можуть проводитися спільно (в одному приміщенні) з автомобілями, що працюють на бензині та дизельному паливі, за умови виконання вимог розділу III цих Правил.
При невиконанні цих вимог газ із балонів повинен бути випущений (злитий), а балони продегазовані (продуті повітрям чи інертним газом).
7.3. Перед в’їздом транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі, у зону технічного обслуговування та ремонту необхідно обов’язково перевірити на герметичність газову систему живлення. В’їзд у приміщення з негерметичною системою забороняється.
7.4. Транспортні засоби, двигуни яких працюють на газовому паливі, можуть в’їжджати на пости технічного обслуговування та ремонту тільки після переведення роботи двигуна на бензин (дизельне паливо).
7.5. Витратні вентилі не можна залишати у проміжному стані; вони повинні бути або повністю відкриті або повністю закриті.
7.6. Під час проведення робіт на постах технічного обслуговування та ремонту необхідно обов’язково виключити запалювання.
7.7. Усі види робіт, пов’язані з обслуговуванням (крім щоденного), регулюванням та ремонтом газової системи живлення безпосередньо на транспортному засобі, повинні виконуватись в окремому приміщенні, обладнаному відповідно до вимог розділу III цих Правил.
7.8. Після закінчення обслуговування та ремонту газової апаратури транспортний засіб із окремого приміщення направляють на загальні пости або
лінії технічного обслуговування та ремонту.
7.9. При працюючому на газовому паливі двигуні допускається провадити тільки регулювання холостого ходу (для карбюраторних двигунів) або регулювання електронного блока керування подачі газового палива (для двигунів із впорскуванням бензину до впускної труби). Усі інші роботи з регулювання та ремонту газового обладнання необхідно проводити при непрацюючому двигуні.
7.10. Перед проведенням робіт, що пов’язані з усуненням несправностей арматури балонів або її зняттям, газ із балонів транспортного засобу повинен бути попередньо випущений (злитий) на посту випуску (зливу) газу, а балони продуті стиснутим повітрям або інертним газом.
7.11. Під час випуску (зливу) газу не допускається:
перебувати на посту стороннім людям;
випускати (зливати) газ при працюючому двигуні та включеному запалюванні;
палити та користуватися відкритим вогнем;
проводити роботи, що не мають відношення до випуску (зливу) газу.
7.12. Ремонт та регулювання приладів електрообладнання допускається проводити тільки після провітрювання не менше 3 хв. підкапотного простору, відсіку для балонів (у автобусів), багажного відділення (у легкових автомобілів).
7.13. Під час проведення технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому паливі:
роботи зі зняття, ремонту та установлення газової апаратури виконуються тільки за допомогою спеціальних пристосувань та інструменту;
агрегати газової апаратури допускається знімати тільки в охолодженому стані (за температури поверхні деталей не вище +60 °С);
газове обладнання необхідно оберігати від забруднення та механічних пошкоджень.
7.14. При будь-якій несправності газового редуктора, електромагнітного запірного клапана необхідно закрити витратні та магістральні вентилі, а несправні вузли зняти з транспортного засобу та направити на перевірку на спеціалізовану дільницю (у спеціальну майстерню).
7.15. Промивання редукторів необхідно проводити тільки після їх зняття з транспортного засобу і на спеціально призначених для цієї мети дільницях (місцях).
7.16. У разі порушення герметичності газобалонного обладнання на транспортному засобі, що знаходиться в приміщенні зони технічного обслуговування та ремонту, його слід відбуксирувати на пост зливу (випуску) газу, а приміщення провітрити.
7.17. Під час технічного обслуговування та під час ремонту цих транспортних засобів не допускається:
підтягувати різьбові з’єднання і знімати з транспортного засобу деталі газової чи газодизельної апаратури та газопроводи, які знаходяться під тиском;
ремонтувати та знімати газову апаратуру, що знаходиться під тиском, а також при працюючому двигуні;
застосовувати допоміжні важелі при відкриванні та закриванні магістрального та витратних балонних вентилів;
використовувати дріт або інші предмети для кріплення на штуцерах шлангів. Кріплення повинно проводитися тільки за допомогою хомутиків;
скручувати, сплющувати та перегинати шланги і трубки, користуватися замасленими шлангами;
з’єднувати газопроводи способом, не визначеним підприємством-виробником;
проводити перевірку герметичності з’єднань газопроводів та апаратури відкритим полум’ям;
проводити випуск та злив газу із балонів і газопроводів у приміщеннях ремонтної зони;
проводити ремонт арматури на балоні, у якому знаходиться газ;
палити; користуватися відкритим вогнем та виконувати роботи, що спричинюють іскроутворення.
7.18. Під час технічного обслуговування та під час ремонту транспортних засобів, двигуни яких працюють на зрідженому нафтовому газі, необхідно остерігатися попадання газу на відкриті частини тіла.
8. Вимоги безпеки під час виконання шиномонтажних робіт
8.1. Під час виконання шиномонтажних робіт можуть мати місце такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
виліт замкового кільця при накачуванні чи підкачуванні шини;
розрив покришки при накачуванні шини;
падіння вивішеної частини автомобіля;
падіння працівників при відкручуванні чи закручуванні гайок кріплення коліс;
знижена температура повітря в холодний період року.
8.2. Проведення шиномонтажних робіт повинно здійснюватися на спеціально відведеній дільниці (посту), яка оснащена устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
8.3. Перед зняттям колеса необхідно перевірити положення замкового кільця, ослабити затягнення гайок, автомобіль вивісити на спеціальному підйомнику або за допомогою іншого підйомного механізму. В останньому випадку під колеса, які не піднімаються, необхідно поставити спеціальні упори (колодки), а під вивішену частину автомобіля - спеціальні підставки (козелки).
8.4. Перед відкручуванням гайок кріплення здвоєних бездискових коліс для їх зняття необхідно впевнитися, що на внутрішньому колесі покришка не зійшла з ободу. У разі виявлення будь-яких відхилень в умовах організації необхідно знімати обидва колеса разом, а на лінії перед відкручуванням гайок необхідно повністю випустити повітря із обох камер.
8.5. Операції зі зняття, переміщення та встановлення коліс вантажного автомобіля, автобуса, причепа, напівпричепа масою понад 20 кг повинні бути механізовані (використовувати спеціальні візки, гайковерти тощо).
8.6. Перед демонтажем шини (з диска колеса) повітря із камери повинно бути повністю випущене. Демонтаж шини повинен виконуватися на спеціальному стенді або за допомогою зйомного пристрою. Монтаж та демонтаж шин на лінії необхідно проводити монтажним інструментом.
8.7. Перед монтажем шини необхідно перевірити справність і чистоту ободу, диска колеса, бортового і замкового кілець, а також шини.
8.8. Замкове кільце при монтажі шини на диск колеса повинно надійно входити у виїмку ободу всією внутрішньою поверхнею.
8.9. Ободи і їх елементи не допускаються до монтажу при виявленні на них деформацій, тріщин, гострих кромок і задирок, іржі у місцях контакту з шиною, розроблення кріпильних отворів більше за допустимі розміри.
8.10. Накачування та підкачування знятих з транспортних засобів шин в умовах підприємства повинні виконуватись монтувальником шин тільки в запобіжних клітях (пристроях) або з використанням інших запобіжних пристроїв, що перешкоджають вильоту кілець та травмуванню працівників при розриві шини.
8.11. Під час накачування шин у дорожніх умовах необхідно використовувати переносні запобіжні пристрої, запобіжну вилку відповідної довжини та міцності або покласти колесо замковим кільцем униз.
8.12. Довжина шланга для накачування шин не повинна бути більша відстані від місця його приєднання на магістралі стиснутого повітря або повітророздавальної колонки до середини запобіжної кліті (пристрою).
Запобіжні кліті (пристрої) повинні розташовуватися в безпосередній близькості від магістралі стиснутого повітря (повітророздавальної колонки).
8.13. Кран на магістралі стиснутого повітря повинен закриватися (відкриватися) спеціальним “ключем-маркою”.
8.14. Накачування шин слід вести у два етапи: спочатку до тиску 0,05 МПа (0,5 кг/см-2) з перевіркою положення замкового кільця, а потім, переконавшись, що кромка кільця знаходиться під бортом шини, - до максимального тиску, встановленого інструкцією.
У разі виявлення неправильного положення замкового кільця необхідно випустити повітря із шини, що накачується, поправити положення кільця, а потім повторити раніше вказані операції. При повторному неправильному положенні замкового кільця його необхідно замінити.
8.15. Підкачування шин без демонтажу слід проводити, якщо тиск повітря в них знизився не більше як на 40% від норми і є упевненість, що правильність монтажу не порушена.
8.16. Перед накачуванням шин на розбірних ободах з болтовим з’єднанням необхідно переконатися, що всі гайки затягнені однаково відповідно до документації з технічного обслуговування автомобілів. Не допускаються до експлуатації ободи, у яких немає хоч би однієї гайки.
8.17. На дільниці накачування шин повинен бути установлений дозатор тиску повітря або манометр, що дозволяють регулювати величину тиску для різних шин, а також вивішується таблиця робочих тисків у шинах транспортних засобів, які експлуатуються на підприємстві.
8.18. Редуктор на стенді для демонтажу та монтажу шин повинен бути закритий кожухом.
8.19. Для огляду внутрішньої поверхні шини необхідно застосовувати спредер.
Для виїмки з шини сторонніх предметів необхідно користуватися кліщами, а не викруткою, шилом або ножем.
8.20. Під час огляду шин необхідно працювати в рукавицях.
8.21. Під час роботи з пневматичним стаціонарним підйомником для переміщення шин великого розміру необхідна обов’язкова фіксація піднятої шини стопорним пристроєм.
при демонтажі шини вибивати диск кувалдою (молотком);
зняття одного зі здвоєних коліс з автомобіля без застосування домкрата, шляхом наїзду другого здвоєного колеса на предмет, що виступає;
при накачуванні шини повітрям поправляти її положення на диску постукуванням;
монтувати шини на диски коліс, що не відповідають розміру шин, і якщо вони мають задирки та пошкодження, які перешкоджають монтажу;
під час накачування шини або, коли шина знаходиться під тиском, поправляти положення бортового та замкового кілець, бити по замковому кільцю молотком, кувалдою або іншими предметами;
накачувати шину більше норми, установленої заводом-виготовлювачем;
перекочувати вручну колеса, диски та шини масою понад 20 кг;
застосовувати при монтажі шини замкові та бортові кільця, що не відповідають даній моделі.
9. Вимоги безпеки під час виконання вулканізаційних робіт
9.1. Під час виконання вулканізаційних робіт можуть мати місце такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
термічні фактори (пожежі, вибухи вулканізаційних апаратів, опіки рук);
наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (пилу гуми, парів бензину).
9.2. Роботи з вулканізації шин і камер повинні виконуватися в окремому приміщенні.
9.3. Шини перед ремонтом повинні бути очищені від пилу, бруду, льоду тощо.
9.4. Верстати для шорсткості (зачистки) пошкоджених місць обладнуються місцевою відсмоктувальною вентиляцією, надійно заземляються та повинні мати огородження приводу абразивного круга.
9.5. Роботу з шорсткості шин необхідно проводити тільки в захисних окулярах і при увімкненій місцевій вентиляції.
9.6. Виймати камеру із струбцини після вулканізації можна тільки після того, як відновлена ділянка охолоне.
9.7. Під час вирізання латок лезо ножа необхідно переміщувати від себе (від руки, в якій затиснутий матеріал), а не на себе. Працювати можна тільки ножем, який має справну рукоятку і гостро заточене лезо.
9.8. Ємності з бензином та клеєм необхідно зберігати тільки зачиненими, відкриваючи їх у разі потреби. На робочому місці допускається зберігати бензин і клей у кількості, що не перевищує змінну потребу.
працювати на несправному вулканізаційному апараті;
залишати робоче місце працівнику, який обслуговує вулканізаційний апарат, під час його роботи та допускати до роботи на ньому сторонніх осіб.
10. Вимоги безпеки під час виконання зварювальних робіт
10.1. Під час виконання зварювальних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
термічні фактори (пожежі, вибухи паливних баків, ацетиленових генераторів, барабанів з карбідом кальцію);
падіння деталей, вузлів і агрегатів;
наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (аерозолів марганцю та його сполук, аерозолів інших металів тощо);
знижена температура повітря в холодний період року.
10.2. Організація роботи на зварювальній дільниці, площадках, розташування та експлуатація устаткування, проведення зварювальних робіт повинні відповідати вимогам цих Правил та інших чинних нормативно-правових актів.
10.3. Зварювальні роботи проводяться у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні, яке оснащене устаткуванням та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
10.4. Зварювальні роботи на стаціонарних постах повинні виконуватися при працюючій вентиляції.
На постах зварювання при ремонті транспортних засобів слід застосовувати пересувні або переносні повітровідсмоктувачі.
10.5. Зварювання виробів середніх та малих розмірів повинно проводитися у спеціально обладнаних кабінах. Кабіни повинні бути з відкритим верхом та виконані із негорючих матеріалів. Між стінкою і підлогою кабіни необхідно залишати зазор, висота якого повинна бути не менше 50 мм. Площа кабіни повинна бути достатньою для розміщення зварювального устаткування, столу, улаштування місцевої витяжної вентиляції, зварювального виробу, інструменту. Вільна площа у кабіні на один зварювальний пост повинна бути не менше 3 м-2.
10.6. Тимчасові місця зварювання необхідно огороджувати вогнестійкими ширмами, щитами та забезпечувати засобами пожежогасіння.
10.7. Виконання працівниками зварювальних робіт на тимчасових робочих місцях, дільницях, площадках, де це не передбачено технологічним процесом, а також всередині ємностей, колодязів, на замкнених та важкодоступних просторах допускається тільки після проведення цільового інструктажу і оформлення наряду-допуску, при цьому повинні дотримуватися вимоги безпеки, передбачені технологією виконання таких робіт.
10.8. При виконанні електрозварювальних робіт на відкритому повітрі над зварювальними постами слід споруджувати навіси із вогнестійких матеріалів.
За відсутності навісів електрозварювальні роботи під час дощу або снігопаду припиняються.
10.9. Особи, які зайняті на виконанні зварювальних робіт, повинні використовувати при роботі засоби індивідуального захисту згідно з установленими нормами.
10.10. Для розкриття барабанів з карбідом кальцію необхідно застосовувати інструмент, що виключає утворення іскри при ударі.
10.11. Після закінчення роботи або під час короткочасних перерв у роботі газові пальники допускається класти тільки на спеціальні підставки.
10.12. Перегрітий пальник охолоджують у холодній воді, попередньо щільно закривши ацетиленовий та кисневий крани.
10.13. Перед початком роботи з ацетиленовим газогенератором, а також протягом зміни необхідно обов’язково перевіряти справність водяного затвору та рівень води в ньому, а при необхідності воду потрібно доливати.
10.14. Під час виконання робіт з ацетиленовим генератором не допускається:
завантажувати у завантажувальну корзину генератора карбід кальцію меншої грануляції ніж зазначено у паспорті генератора;
засипати у завантажувальні корзини генератора карбід кальцію завищеної грануляції або проштовхувати його у воронку апарата за допомогою залізних прутків і дроту, працювати при карбідному пилу;
працювати з несправним водяним затвором;
палити, підходити з відкритим вогнем або користуватися ним на відстані менше 10 м від генератора;
з’єднувати ацетиленові шланги мідною трубкою, використовувати мідь як припій для пайки ацетиленової апаратури і в інших місцях, де можливе зіткнення з ацетиленом;
працювати двом зварникам від одного водяного затвору;
переносити генератор за наявності у газозбірнику ацетилену;
зберігати карбід кальцію у приміщенні, де встановлено ацетиленовий газогенератор, у кількості, що перевищує змінну потребу, а також у підвальних та низькозатоплюваних місцях.
10.15. Переносні ацетиленові генератори для роботи слід установлювати на відкритих площадках. Допускається їх тимчасова робота у добре провітрюваних приміщеннях.
10.16. Відігрівати замерзлі генератори і трубопроводи допускається тільки гарячою водою.
10.17. Після закінчення роботи карбід кальцію, що знаходиться в переносному ацетиленовому генераторі, повинен бути випрацьований, вапняний мул вивантажений у спеціально пристосовану тару і злитий в мулову яму.
10.18. Шланги повинні використовуватися згідно з їх призначенням. Не допускається використовувати кисневі шланги для подачі ацетилену і навпаки. При приєднанні шлангів до пальника вони повинні попередньо продуватися робочими газами. Довжина шлангів повинна бути не більше 20 м. Застосування шлангів більшої довжини допускається у виняткових випадках з дозволу керівника робіт.
10.19. Шланги необхідно оберігати від зовнішніх пошкоджень, дії високих температур, іскор, полум’я. Не допускається скручування, сплющення або перелом шлангів.
10.20. Закріплення шлангів на з’єднувальних ніпелях повинно бути надійним. Для цього слід використовувати спеціальні хомутики.
Допускається не більше двох з’єднань на кожному шланзі за допомогою ніпелів.
10.21. На стаціонарному зварювальному посту балони з ацетиленом, пропан-бутаном або киснем повинні зберігатися роздільно або у металевій шафі з перегородкою і підлогою, що виключає утворення іскри при ударі. Шафа повинна бути розташована ззовні зварювального приміщення або всередині зварювального посту, при цьому шафа повинна мати перфоровані стіни.
Зберігання балонів з газами повинно здійснюватися із нагвинченими на їх горловини ковпаками.
10.22. Під час виконання газозварювальних (газорізальних) робіт не допускається:
використовувати редуктори і балони з киснем, на штуцерах яких виявлено сліди масла, а також замаслені шланги;
застосовувати для кисню редуктори, шланги, що використовувались раніше для роботи з іншими газами;
користуватися несправними, неопломбованими або з простроченим терміном перевірки манометрами на редукторах;
знаходитися навпроти штуцера при продуванні вентиля балона;
проводити газове зварювання та різання, а також виконувати будь-які роботи з відкритим полум’ям на відстані менше:
10 м - від групових газобалонних установок, ацетиленового генератора;
5 м - від окремих балонів з киснем, ацетиленом або зрідженим газом;
виконувати будь-які роботи з відкритим вогнем на відстані менше 3 м від ацетиленових трубопроводів і менше 1,5 м від киснепроводів;
запалювати газ у пальнику за допомогою дотику до гарячої деталі;
залишати робоче місце при включених різаках та пальниках;
знімати ковпак з балонів, які наповнені ацетиленом або іншими горючими газами, за допомогою інструменту, який може спричинити іскру. Якщо ковпак не відкручується, балон необхідно повернути заводу-наповнювачу;
транспортування на виробничих дільницях балонів без використання спеціальних візків з надійним їх кріпленням;
дотикання балонів, а також шлангів із струмоведучими проводами;
проводити відбір кисню до залишкового тиску газу менше 0,05 МПа (0,5 кгс/см-2);
розташовувати наповнені газом балони на відстані менше 1 м від опалювальних улаштувань та паропроводів;
проводити ремонт пальників, різаків та іншої зварювальної апаратури неспеціалістами;
застосовувати для ущільнення редуктора будь-які прокладки, крім тих, що дозволені розробником;
ремонтувати газову апаратуру і підтягувати болти з’єднань, що знаходяться під тиском;
притримувати частину металу, що відрізається, руками.
10.23. При тривалих перервах у роботі вентилі повинні бути закриті як на газових пальниках і різаках, так і на кисневих та ацетиленових балонах, а нажимні гвинти редукторів - відкручені до вивільнення пружини.
10.24. При зворотному ударі полум’я слід негайно закрити вентилі на газовому пальнику (різаку), на балонах і водяному затворі. Перед тим, як знову запалити пальник, необхідно перевірити стан затворів і шлангів.
10.25. При застосуванні замість ацетилену інших горючих газів необхідно дотримуватися правил безпечного використання цих горючих газів.
10.26. Забороняється розміщувати наповнені газом балони на відстані менше 1 м від опалювальних пристроїв і паропроводів. Відстань від балонів до печей та інших джерел тепла з відкритим вогнем повинна бути не менше 5 м.
10.27. При поводженні з порожніми балонами з-під кисню і горючих газів мають виконуватись такі само заходи безпеки, як і з наповненими балонами.
10.28. Під час виявлення витікання газу роботу необхідно негайно припинити, ліквідувати витікання, провітрити приміщення.
10.29. Усі газорозподільні трубопроводи повинні бути заземлені.
10.30. Наземні газопроводи та балони повинні фарбуватись:
10.31. Приєднання та від’єднання від мережі електрозварювальних установок, а також нагляд за їх справним станом під час експлуатації повинні виконуватися тільки електротехнічним персоналом, який має кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче ІІІ.
Електрозварникам, які пройшли спеціальне навчання, може бути присвоєна в установленому порядку кваліфікаційна група з електробезпеки ІІІ і вище з наданням права приєднання і від’єднання електрозварювальної установки.
10.32. Перед приєднанням електрозварювальної установки необхідно провести зовнішній огляд усієї установки і переконатися в її справності. Особливу увагу при цьому потрібно звернути на стан контактів та заземлюючих провідників, справність ізоляції робочих проводів, наявність і справність захисних засобів. При виявленні будь-яких несправностей зварювальну установку включати забороняється.
10.33. Перед приєднанням електрозварювальної установки до електромережі необхідно, у першу чергу, заземлити її, а при від’єднанні, навпаки, спочатку від’єднати установку від електромережі, а потім зняти заземлення.
10.34. Довжина проводів від електромережі до зварювальної установки не повинна перевищувати 10 м.
Ізоляція проводів повинна бути захищена від механічних пошкоджень.
10.35. Пересувати електрозварювальну установку допускається тільки після від’єднання її від електромережі.
10.36. Лещата електрозварника, які установлені на заземленому металевому столі, повинні мати індивідуальне заземлення.
10.37. Конструкція і технічний стан електродотримача повинні забезпечувати надійне кріплення та безпечну зміну електрода. Рукоятка електродотримача повинна бути виготовлена з діелектричного вогнестійкого матеріалу.
Не допускається застосування саморобних електродотримачів - вони повинні бути заводського виготовлення і мати сертифікат відповідності.
10.38. З’єднання зварювальних проводів слід виконувати гарячою пайкою, зваркою або за допомогою гільз з гвинтовими затискачами. Місце з’єднання повинно мати надійну ізоляцію, гільзи із затискачами - обов’язково замкнуті у колодку із небиткого ізолюючого матеріалу, а головки затискних гвинтів утоплені в тіло колодки.
10.39. Приєднання проводів до електродотримача та зварювального виробу повинне здійснюватися механічними затискачами або методом зварювання. При зварювальному струмі більше 600 А струмопідвідний провід повинен приєднуватися до електродотримача, обминувши його рукоятку.
10.40. У кабінах для зварювання та на робочих місцях зварників повинні знаходитися пристосування (штативи тощо) для укладання на них електродотримачів при короткочасній перерві в роботі.
10.41. Метал у місцях зварювання повинен бути сухим, очищеним від бруду, масла, окалини, іржі та фарби.
10.42. Під час виконання електрозварювальних робіт не допускається:
проводити ремонт електрозварювальних установок, що знаходяться під напругою;
підсобним працівникам при електрозварюванні працювати без захисних окулярів;
після закінчення роботи або при тимчасовому залишенні електрозварником робочого місця лишати ввімкнену електрозварювальну установку;
використовувати як зворотний провід труби, рейки і подібні випадкові металеві предмети;
установлювати зварювальний трансформатор зверху дроселя;
використовувати проводи з пошкодженою ізоляцією;
застосовувати саморобні електродотримачі;
з’єднувати електропроводи закруткою.
10.43. Під час виконання зварювальних робіт безпосередньо на автомобілі повинні бути вжиті заходи, що забезпечують пожежну безпеку, для чого необхідно горловину паливного бака і сам бак закрити листом металу або азбесту від попадання на нього іскор, очистити зони зварювання від залишків масла, легкозаймистих і горючих рідин, а поверхню прилеглих ділянок - від горючих матеріалів.
Перед проведенням зварювальних робіт над паливним баком або ближче ніж 1 м від нього бак необхідно зняти.
Перед проведенням зварювальних робіт на газобалонному автомобілі газ із балонів повинен бути випущений або злитий на посту зливу (випуску) газу.
При електрозварювальних роботах необхідно додатково заземлити раму та кузов автомобіля.
10.44. Перед зварюванням паливних баків та інших ємностей з-під легкозаймистих і горючих рідин необхідно: злити залишки палива через зливний отвір, промити їх гарячою водою, пропарити парою, знову промити гарячою водою з каустичною содою, просушити гарячим повітрям до повного видалення слідів легкозаймистих та горючих рідин. Зварювання слід виконувати при відкритих горловинах (люках) та зливних пробках.
Допускається виконувати зварювання, попередньо заповнивши ємність гарячою водою або безперервно подаючи інертний газ (азот, відпрацьовані гази від карбюраторного двигуна).
Для заповнення ємності відпрацьовані гази необхідно подавати шлангом, який обладнаний іскрогасником. Шланг приєднують до вихлопної труби автомобіля, що працює на малих обертах колінчастого вала.
Зварювання необхідно виконувати при безперервному поданні відпрацьованих газів протягом всього часу зварки. Для видалення газів із зварюваної ємності або паливного бака можуть бути використані спускні отвори.
10.45. Виконання працівниками робіт з ремонту паливних баків автомобілів із застосуванням зварювання допускається тільки після проведення цільового інструктажу і оформлення наряду-допуску.
10.46. Зняття агрегатів та вузлів з автомобілів із застосуванням різання повинне проводитись тільки після вжиття заходів щодо попередження їх падіння.
виконувати зварювальні роботи на трубопроводах, посудинах і апаратах, що знаходяться під тиском, ємностях, які містять займисті або вибухонебезпечні речовини;
виконувати зварювальні роботи або різання металу в приміщеннях, де знаходяться легкозаймисті, горючі рідини та матеріали.
11. Вимоги безпеки під час виконання мідницьких робіт
11.1. Під час виконання мідницьких робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
термічні фактори (вибухи паливних баків, ємностей з-під легкозаймистих і горючих рідин, паяльних ламп; опіки кислотою, припоєм, полум’ям);
падіння радіаторів і паливних баків;
наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (аерозолю свинцю, парів кислот, вуглецю оксиду).
11.2. Організація виконання мідницьких робіт повинна здійснюватися відповідно до вимог цих Правил та інших чинних нормативно-правових актів.
11.3. Мідницькі роботи повинні виконуватися у спеціально відведеному приміщенні, яке оснащується устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
11.4. Мідницькі роботи проводяться при працюючих місцевій та загальній вентиляціях.
11.5. Робочі місця при проведенні паяльних робіт повинні бути очищені від горючих матеріалів.
11.6. Під час паяння паливних баків і ємностей з-під легкозаймистих та горючих рідин необхідно додержуватись вимог, визначених пунктом 10.44 глави 10 цього розділу.
11.7. Паяти радіатори, паливні баки та інші великі деталі необхідно на спеціальних підставках (стендах), які обладнані піддонами для стікання припою.
11.8. Тиск стиснутого повітря при випробуванні радіатора не повинен перевищувати величини, яка вказана в технологічній документації для конкретної марки автомобіля.
11.9. Травлення кислоти повинно проводитися у кислототривкій ємності, яка не б’ється, і тільки у витяжній шафі.
Не допускається при травленні опускати у кислоту відразу велику кількість цинку.
11.10. Зберігати флюс та матеріали для його виготовлення необхідно у витяжній шафі у кількості, що не перевищує потреби на добу.
Для попередження забруднення робочого місця припій, який використовується під час роботи, повинен зберігатися у металевому ящику.
11.11. Кожна паяльна лампа повинна мати паспорт, де вказані результати заводського гідравлічного випробування і допустимого робочого тиску, і періодично, не рідше одного разу на місяць, перевірятися на міцність і герметичність з подальшим занесенням результатів у спеціальний журнал, не рідше одного разу на рік проходити гідравлічне випробування. Несправні лампи необхідно здавати в ремонт.
11.12. Паяльні лампи повинні забезпечуватися пружинними запобіжними клапанами, відрегульованими на певний тиск, а лампи ємністю 3 літри і більше - манометрами.
11.13. Заправку і розпалювання паяльних ламп необхідно виконувати на спеціально виділених місцях, очищених від горючих матеріалів, а конструкції із горючих матеріалів, які знаходяться на відстані менше 5 м, повинні бути захищені екранами із негорючих матеріалів.
11.14. Під час виконання робіт з паяльною лампою необхідно додержуватись таких вимог:
перед розпалюванням перевірити її справність;
резервуар лампи не повинен мати тріщин і запайок легкоплавкими припоями;
пробка наливного отвору повинна бути закручена до відказу;
розбирати паяльну лампу можна лише після стравлювання стиснутого повітря;
гасити полум’я паяльної лампи слід тільки запірним вентилем.
11.15. Під час виконання робіт з паяльною лампою не допускається:
розпалювати несправну паяльну лампу;
заливати лампу пальним більше ніж на 3/4 ємності її резервуару;
заправляти паяльну лампу пальним, виливати пальне або розбирати паяльну лампу ближче ніж за 3 м від відкритого полум’я;
заливати пальне в неохолоджену лампу;
випускати стиснуте повітря через наливний отвір лампи, що горить, або при неохололому пальнику;
підвищувати тиск у резервуарі лампи при накачуванні повітря більш допустимого робочого тиску згідно з паспортом;
відкручувати запірний вентиль і пробку заливної горловини паяльної лампи, поки лампа горить або ще не охолола;
працювати з паяльною лампою поблизу легкозаймистих і горючих матеріалів;
працювати з лампою, яка не пройшла періодичну перевірку.
11.16. Під час виявлення несправності паяльної лампи (підтікання резервуара, просочування палива, деформації резервуара тощо) необхідно негайно припинити роботу з нею.
11.17. Свинець і кольорові метали необхідно плавити тільки у витяжній шафі. Посудину з розплавленим металом забороняється ставити на сиру підлогу.
11.18. У приміщенні, де виконуються мідницькі роботи, повинні завжди знаходитися кислотно-нейтралізуючі розчини.
12. Вимоги безпеки під час виконання фарбувальних робіт та антикорозійної обробки.
12.1. Під час виконання фарбувальних робіт та робіт з антикорозійної обробки можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
термічні фактори (пожежі, вибухи);
падіння працівників з висоти (помостів, драбин-стрем’янок тощо);
падіння деталей, вузлів, агрегатів;
наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (ксилолу, толуолу, ацетону, уайт-спіриту тощо).
12.2. Організація і виконання роботи в фарбувальних цехах і на дільницях повинна відповідати вимогам цих Правил та інших чинних нормативно-правових актів.
12.3. Роботи з фарбування та антикорозійної обробки проводяться в окремих приміщеннях, які оснащені устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
12.4. Роботи з приготування фарб, фарбування та антикорозійної обробки виконуються при працюючій вентиляції.
12.5. Лакофарбувальні матеріали повинні надходити на робочі місця у готовому вигляді. Змішування та розбавлення усіх видів фарб повинно проводитися в окремому приміщенні (відділенні) для приготування фарби.
12.6. Переливання лакофарбувальних матеріалів із однієї тари в іншу повинно проводитися на металевих піддонах з бортами не нижче 50 мм.
12.7. Запас матеріалів для фарбування та антикорозійної обробки на дільниці необхідно зберігати у закритій тарі і він не повинен перевищувати змінної потреби.
12.8. Уся тара з лакофарбувальними матеріалами повинна мати бирку (ярлик) з точним найменуванням матеріалу.
12.9. Під час виконання робіт з пульверизатором повітряні шланги повинні бути надійно з’єднані хомутами. Роз’єднувати шланги допускається тільки після припинення подання повітря.
12.10. Під час нанесення покриття пульверизатором з початку роботи слід попередньо перевірити справність шлангів, бачка для фарби, манометра, фарборозпилювача, запобіжного клапана.
12.11. Щоб уникнути зайвого туманоутворення і з метою зменшення забруднення робочої зони аерозолем, парами фарб і лаків, при фарбуванні пульверизатором фарборозпилювач слід тримати перпендикулярно фарбованій поверхні на відстані не більш 350 мм від неї.
12.12. Забороняється застосовувати для пульверизаторного фарбування емалі, фарби, матеріали для грунтування, що містять у собі з’єднання зі свинцю. Як виняток допускається застосовувати ці матеріали лише з дозволу органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду, коли неможлива заміна з’єднань зі свинцю менш шкідливими з технічних причин; при цьому повинні вживатися відповідні застережні заходи.
12.13. Лакофарбувальні матеріали, до складу яких входять дихлоретан та метанол, допускається застосовувати тільки при фарбуванні щіткою.
12.14. Під час фарбування кузовів фургонів і автобусів, кабін, великих ємностей та на висоті більше 1 м необхідно користуватися міцно установленими помостами з поручнями, переносними або пересувними драбинами-стрем’янками.
12.15. Фарбування всередині кузова автобуса, фургона тощо необхідно проводити при відкритих дверях, вікнах, люках.
12.16. Перед антикорозійним обробленням, фарбуванням і особливо сушінням газобалонного автомобіля необхідно повністю випустити (злити) газ із балонів на посту випуску (зливу), а балони продути стиснутим повітрям або інертним газом до повного видалення залишків газу.
12.17. Розміри фарбувальних камер повинні забезпечувати зручний підхід працівників до автомобіля, що фарбується. Прохід між стіною камери і автомобілем, що фарбується, повинен мати ширину не менше 1,2 м.
12.18. Фарбування в електростатичному полі повинно здійснюватися у фарбувальній камері, яка обладнана припливно-відсмоктувальною вентиляцією. Увесь технологічний процес фарбування повинен виконуватися автоматично, вручну допускається тільки навішувати та знімати вироби поза межами камери.
12.19. Електрофарбувальні камери повинні огороджуватися, двері - зблоковані з високовольтним обладнанням (тобто при відчиненні дверей камери напруга автоматично знімається).
12.20. Переміщення автомобілів до фарбувальних камер повинно здійснюватися за допомогою транспортерів, візків тощо, які б виключали пересування автомобілів своїм ходом.
12.21. Фарбувальні камери необхідно очищати від осілої фарби у міру її накопичення, але не рідше одного разу на тиждень, після закінчення зміни і при працюючій вентиляції.
Сепаратори необхідно очищати у міру їх забруднення, але не рідше ніж через 160 годин роботи фарбувальної камери.
12.22. Для полегшення очищення камер від осілої фарби їх стінки треба покривати тонким шаром консистентної змазки. При очищенні поверхні від відкладень не можна допускати ударів об металеві конструкції.
12.23. Рукоятки інструментів для грунтування та фарбування (шпателів, щіток, ножів) повинні кожен день після закінчення роботи очищатися.
12.24. На фарбувальних дільницях і в фарбоприготувальних відділеннях, місцях зберігання фарбувальних матеріалів і тари із-під них не допускається:
проводити роботи з лакофарбувальними матеріалами і розчинниками без застосування засобів індивідуального захисту (спецодягу, респіраторів, захисних окулярів тощо);
користуватися відкритим вогнем (сірниками, паяльними лампами, проводити зварювальні роботи тощо), палити на дільницях фарбування і антикорозійної обробки, у місцях збереження фарб та розчинників, а також у місцях збереження порожньої тари з-під фарб та розчинників;
використовувати лакофарбувальні матеріали (фарби, розчинники тощо) невідомого складу;
проводити роботи при вимкненій або несправній вентиляції;
користуватися інструментом, який дає іскру при ударах, та електроінструментом;
тримати легкозаймисті рідини у відкритій тарі;
зберігати порожню тару з-під фарб і розчинників у робочих приміщеннях; для зберігання порожньої тари необхідно виділити спеціальне приміщення (склад) або площадку поза приміщенням на відстані від нього не менше 25 м;
виконувати фарбувальні роботи в одній камері різнотиповими лакофарбувальними матеріалами одночасно або без перерви на очищення камери;
підвищувати тиски вище робочого у фарбонакачувальному бачку;
застосовувати для пульверизаційного фарбування емалі, фарби, ґрунтовки та інші матеріали, які мають у своєму складі свинцеві з’єднання;
залишати використані обтиральні матеріали на ніч;
12.25. Розлиті на підлогу фарби і розчинники необхідно негайно прибирати із застосуванням піску або тирси і видаляти із фарбувальної дільниці.
12.26. Обтиральні матеріали (ганчір’я) після застосування повинні складатися в металеві ящики з кришками.
12.27. Після закінчення роботи з лакофарбовими та антикорозійними матеріалами та перед прийманням їжі необхідно старанно вимити руки з милом. Після роботи необхідно також прийняти душ.
12.28. При виконанні робіт з антикорозійної обробки автомобілів необхідно користуватися вимогами безпеки для фарбувальних робіт.
13. Вимоги безпеки під час виконання акумуляторних робіт
13.1. Під час виконання робіт з ремонту і зарядження акумуляторних батарей можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
термічні фактори (вибухи при зарядженні батарей; опіки кислотою, електролітом, розплавленим свинцем);
наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (парів кислот, аерозолю свинцю).
13.2. Ремонт акумуляторних батарей повинен проводитися в окремих приміщеннях, які оснащуються устаткуванням, приладами, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
13.3. Роботи з ремонту акумуляторних батарей повинні виконуватись при працюючій вентиляції.
Припливно-витяжна вентиляція зарядної повинна включатися перед початком зарядження батарей і відключатися після повного видалення газів, але не раніш як через 1,5 години після закінчення зарядження.
Вентиляція зарядного відділення блокується із зарядним пристроєм; зарядний струм не подається до акумуляторних батарей при непрацюючій вентиляції.
13.4. Для переміщення акумуляторних батарей по території та в приміщеннях підприємства необхідно користуватися спеціальними візками, платформа яких виключає можливість падіння батарей.
13.5. Під час перенесення вручну малогабаритних акумуляторних батарей необхідно використовувати пристрої (захвати) і додержуватись застережних заходів, щоб уникнути обливання електролітом.
13.6. Готувати кислотний електроліт необхідно в спеціальних посудинах (керамічних, пластмасових і т.п.), при цьому необхідно спочатку налити дистильовану воду, а потім вливати кислоту тонким струменем.
Переливати кислоту із бутлів слід тільки за допомогою спеціальних пристроїв (качалок, сифонів тощо).
13.7. Бутлі з кислотою, електролітом допускається переносити на спеціальних носилках або інших пристроях, які виключають падіння бутлів, а також перевозити, міцно закріпивши їх на візках. Пробки на бутлях повинні бути щільно закриті.
13.8. Під час приготування лугового електроліту посудину з лугом слід відкривати обережно, не прикладаючи великих зусиль. Щоб полегшити відкривання посудини, пробка якої залита парафіном, допускається прогрівати горловину посудини ганчіркою, змоченою гарячою водою.
13.9. Великі шматки їдкого калію необхідно дробити, накриваючи їх чистою тканиною для запобігання розлітанню дрібних частинок. У чисту сталеву (фаянсову, пластмасову) посудину спочатку наливають дистильовану воду, а потім за допомогою сталевих щипців (пінцета, металевої ложки) кладуть шматки подрібненого їдкого калію і змішують його до розчинення скляною або ебонітовою паличкою.
13.10. Акумуляторні батареї, що установлюються для зарядження, повинні з’єднуватись між собою тільки проводами з наконечниками, які щільно прилягають до клем батарей і виключають можливість іскріння. З’єднувати наконечники акумуляторних батарей дротом “закруткою” забороняється.
Приєднання акумуляторних батарей до зарядного пристрою і від’єднання їх повинно проводитися тільки при виключеному зарядному устаткуванні.
Електрообладнання у приміщенні для зарядки акумуляторів повинно бути виконано у вибухобезпечному виконанні згідно з вимогами ГОСТ 12.1.010-76 «ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования».
13.11. Контроль за ходом зарядження повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра тощо).
Зарядження акумуляторних батарей повинно проводитися тільки при відкритих пробках і включеній витяжній вентиляції.
13.12. Для огляду акумуляторних батарей необхідно користуватися переносними світильниками у вибухобезпечному виконанні напругою не більше 42 В.
13.13. Плавлення свинцю і заповнення ним форм при відливанні деталей акумуляторів, а також плавлення мастики і ремонт акумуляторних батарей повинні проводитися тільки на робочих місцях, які обладнані місцевою витяжною вентиляцією.
13.14. Під час плавлення свинцю і роботи з кислотою та електролітом необхідно користуватися захисними окулярами, надягати гумовий фартук, напівчоботи гумові та рукавиці гумові.
13.15. Розбирання пластин акумуляторних батарей повинно провадитися тільки після їх промивання.
13.16. В акумуляторній дільниці повинні знаходитись умивальник, мило, вата в упаковці, рушник і закриті посудини з 5-10%-ним нейтралізуючим розчином питної соди (для шкіри тіла) і 2-3%-ним розчином питної соди (для очей).
При експлуатації лужних акумуляторів як нейтралізуючий засіб застосовуються 5-10%-ний розчин борної кислоти (для шкіри тіла) і 2-3%-ний розчин борної кислоти (для очей).
13.17. Під час попадання кислоти або електроліту на відкриті частини тіла необхідно негайно промити цю ділянку тіла нейтралізуючим розчином, а потім водою з милом.
Під час попадання кислоти, електроліту в очі необхідно промити їх нейтралізуючим розчином, потім водою і негайно звернутися до лікаря.
13.18. Електроліт, пролитий на стелаж, верстак та інше необхідно витерти ганчір’ям, змоченим у 10%-ному нейтралізуючому розчині, а пролитий на підлогу - спочатку посипати тирсою, зібрати її, а потім це місце змочити нейтралізуючим розчином і протерти насухо.
13.19. Усі посудини з кислотою, електролітом, лугом та дистильованою водою повинні мати написи з назвами речовин, які в них знаходяться, нанесеними безпосередньо на посудину.
13.20. На вхідних дверях в акумуляторну дільницю встановлюють знаки безпеки: “Палити заборонено”, а на дверях зарядного відділення - “Вхід заборонено”, “Користуватися відкритим вогнем заборонено”.
13.21. Забороняється зберігати продукти харчування і вживати їжу в приміщеннях акумуляторної дільниці.
Після закінчення робіт в акумуляторній необхідно старанно вимити з милом обличчя та руки і прийняти душ.
13.22. Під час виконання акумуляторних робіт не допускається:
входити в зарядну з відкритим вогнем (запаленим сірником, цигаркою тощо);
виконувати роботи при виключеній або несправній вентиляції;
користуватися в зарядній електронагрівальними приладами;
зберігати в акумуляторному приміщенні бутлі із сірчаною кислотою або бутлі з лугом у кількості більше добової потреби, а також порожні бутлі та посудини (їх необхідно зберігати у спеціальному приміщенні);
спільно зберігати та заряджати кислотні та лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;
перебування працівників у приміщенні для зарядження акумуляторних батарей, крім обслуговуючого персоналу;
готувати електроліт у скляному посуді, за винятком промислових установок, виготовлених із хімічно стійкого скла;
переливати кислоту вручну, а також вливати воду в кислоту;
брати їдкий калій руками: його необхідно брати за допомогою сталевих щипців, пінцета або металевої ложки;
перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням;
зберігати харчові продукти та приймати їжу в приміщенні акумуляторної.
14. Вимоги безпеки під час виконання ковальсько-ресорних робіт
14.1. Під час виконання ковальсько-ресорних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
падіння ресор, ресорних листів, заготовок, що обробляються;
осколки металу, що відлітають, та обрубані частини металу;
термічні фактори (опіки рук та ніг);
підвищені рівні шуму, вібрації;
підвищена температура повітря, променеве тепло.
14.2. Організація ковальсько-ресорних робіт і експлуатація ковальсько-пресового обладнання повинні відповідати вимогам цих Правил та інших чинних нормативно-правових актів.
14.3. Ковальсько-ресорні роботи повинні виконуватись в окремому одноповерховому приміщенні, яке оснащене устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
14.4. Ковальсько-ресорні роботи повинні виконуватись при працюючій вентиляції.
14.5. Ковадло для ручного кування повинно бути закріплене на дерев’яній підставці, яка підсилена залізним обручем, і установлене так, щоб робоча поверхня його була горизонтальною. Висота ковадла над рівнем підлоги повинна бути в межах 600-800 мм.
14.6. Для міцного утримання заготовок, що обробляються, на рукоятки кліщів слід одягати затискні кільця.
Кліщі слід вибирати за розміром так, щоб при захопленні поковок зазор між рукоятками кліщів був не менше 45 мм. Для обмеження зближення рукояток повинні передбачатись упори.
14.7. Перед куванням нагрітий метал необхідно очистити від окалини металевою щіткою або скребком.
14.8. Класти заготовку необхідно на середину ковадла так, щоб вона щільно прилягала до нього.
14.9. Під час виконання ковальсько-ресорних робіт допускається підтримувати заготовки руками за умови забезпечення безпеки праці працівників.
14.10. Коваль повинен тримати інструмент (кліщі, оправки) так, щоб рукоятка знаходилась не проти нього, а збоку.
14.11. Перед початком робіт на молоті слід перевірити холостий хід педалі, справність огородження (блокування), а також прогріти бойки молота шматком гарячого металу, затискуючи його між верхнім та нижнім бойками.
14.12. Команду молотобійцю “Бий!” може подавати тільки коваль. При команді “Стій!”, ким би вона не була подана, молотобоєць повинен негайно припинити роботу.
Коваль без попередження молотобійця не накладає інструмент на поковку і не змінює її положення.
14.13. Під час рубання металу в напрямку, куди можуть відлітати обрубані його куски, повинні установлюватися переносні захисні щити.
14.14. Для охолодження ручного інструменту біля устаткування (кувалд гарячого кування) повинні установлюватись ємності з водою.
14.15. Під час виконання ковальських робіт не допускається:
кувати чорний метал, охолоджений нижче 800 °С;
кувати метал на мокрій або замасленій ковадлі;
застосовувати непідігрітий інструмент (кліщі, оправки);
торкатися руками (навіть у рукавицях) до гарячої заготовки;
установлювати заготовку під край бойка молота;
допускати холості удари верхнього бойка молота по нижньому;
вводити руку в зону дії бойка і класти поковку руками;
працювати інструментом, що має наклеп;
стояти проти кінця поковки, яка обрубується.
14.16. Гарячі поковки і обрубки металу необхідно складати збоку від робочого місця. Не допускається накопичення їх на робочому місці.
14.17. Перед ремонтом рами автомобіля вона повинна установлюватися у стійке положення на підставки (козелки).
Не допускається виконувати ремонт рам, які вивішені на підйомних механізмах або установлені на ребро.
Підіймати, транспортувати та перевертати автомобільні рами слід тільки за допомогою підйомних механізмів.
14.18. Гідравлічні струбцини для клепання повинні надійно підвішуватися до стелі або спеціального пристрою.
14.19. Для згинання штабового металу або виготовлення вушок листів ресор повинні застосовуватись спеціальні стенди, які споряджені затискним гвинтом для кріплення полоси.
14.20. Рихтування ресор може проводитися тільки на спеціальній установці. У разі рихтування ресор вручну такі роботи повинні проводитися на спеціально відведених дільницях із застосуванням протишумових заходів.
обрубувати ненагріті листи ресор;
ставити листи ресор, ресори та підресорники до стіни вертикально; їх слід класти на стелажі у горизонтальному положенні;
поправляти заклепку після подання рідини під тиском у циліндр струбцини;
працювати на верстаті для рихтування ресор, що не має кінцевого вимикача реверсування електродвигуна.
15. Вимоги безпеки під час виконання кузовних робіт
15.1. Під час виконання кузовних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
частини абразивних кругів, що розлітаються;
гострі кромки, краї, задирки заготовок, деталей та виробів;
термічні фактори (опіки рук при вирізанні газовим зварюванням пошкоджених місць);
підвищені рівні шуму при рихтуванні кузовів, кабін та їх деталей.
15.2. Місця виконання кузовних робіт оснащуються устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
15.3. Кузови та кабіни, що ремонтуються, повинні установлюватися і надійно закріплятися на спеціальних підставках (стендах).
15.4. Деталі, що підлягають правці, повинні установлюватися на спеціальні оправки.
15.5. Перед правкою крил та інших деталей з листової сталі їх слід очистити від іржі металевою щіткою біля місцевого відсмоктувача.
15.6. Під час різання на механічних ножицях та згинанні на вигинальних верстатах працювати допускається тільки з металом, товщина якого не перевищує величину, допустиму для даного устаткування.
15.7. Під час вирізання заготовок та обрізання деталей великих розмірів на механічних ножицях і іншому обладнанні необхідно застосовувати підтримуючі пристрої (відкидні кришки, роликові підставки тощо).
15.8. При необхідності скісного зрізу листового металу слід починати різати з того боку, де кут між лінією відрізу та краєм металу ближче до прямого кута.
15.9. Перед включенням подачі повітря для роботи пневматичного різака необхідно виставити різак у робоче положення.
15.10. Різати метал ножицями слід так, щоб на краях заготовки не залишалось незрізаних задирок.
15.11. Під час виготовлення деталей та латок з листової сталі гострі кути, краї та задирки повинні бути зачищені.
притримувати руками частини пошкоджених місць при вирізанні їх газовою різкою;
працювати абразивним кругом без захисного кожуха;
тримати руки напроти ріжучих роликів під час різання листового металу на механічних ножицях;
правити деталі у підвішеному стані.
15.13. Під час обслуговування та ремонту кузовів автобусів, фургонів, кабін на висоті більше 1 м необхідно застосовувати помости, переносні драбини-стрем’янки.
Працювати на випадкових підставках або з приставних драбин забороняється.
15.14. Під час підіймання по драбині працівнику забороняється тримати в руках інструмент, матеріал та інші предмети. Для цього повинна застосовуватись сумка або спеціальний ящик.
Забороняється проводити одночасно роботу на драбині, помостах та унизу під ними.
15.15. Під час вирізання опорних частин кузова під ними повинні бути установлені надійні упори.
15.16. Працівники, які працюють спільно зі зварником, а також виконують роботи зачисними машинами, повинні користуватися захисними окулярами.
15.17. Переносити, правити та різати деталі з листового металу допускається тільки в рукавицях.
15.18. У процесі роботи обрізки металу необхідно складати у спеціально відведене місце (ящик).
16. Вимоги безпеки під час оббивальних робіт
16.1. Під час виконання оббивальних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
колючі та ріжучі предмети (голки, нитки при обриві їх рукою);
частини швейної машини, які рухаються;
16.2. Оббивальні роботи повинні проводитися в окремому приміщенні, яке оснащене обладнанням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.
Немає коментарів:
Дописати коментар