урок №8

Тема  Виконання посіву  сільськогосподарських культур

прочитати - законспектувати 

1) Назвати способи сівби?

2) Надати характеристику  строкам сівби різних культур ?

3) Від яких показників залежить норма висіву насіння ?

Способи сівби  залежать від біологічних особливостей культур (різні культури неоднаково вибагливі до родючості ґрунту, тепла, освітленості, зволоженості тощо). Однією з основних вимог до способів сівби є створення оптимальної густоти рослин у посівах, що забезпечує найбільш інтенсивне наростання асиміляційної листкової поверхні - основного фактора врожайності.

Є два способи сівби - розкидний і звичайний рядковий. При розкидному способі сівби насіння в ґрунті розміщується без міжрядь. Виконують його вручну або розкидними сівалками. Цей спосіб застосовують дуже рідко, здебільшого під час освоєння крутих схилів і засівання заболочених місць.

Звичайний рядковий - основний спосіб сівби, оскільки він забезпечує рівномірніше висівання насіння по всій площі посіву і загортання його на однакову глибину в зволожений шар ґрунту. Розрізняють такі звичайні рядкові способи сівби: звичайний (вузькорядний, перехресний, широкорядний, стрічковий), пунктирний, борозенний, гребеневий, гніздовий, квадратний та квадратно-гніздовий.

При звичайному рядковому способі сівби насіння розміщується з міжряддями 10-25 см. Воно в рядку висівається через 1,5-2 см одне від одного. Цей спосіб застосовують при сівбі сільськогосподарських культур, які дають урожай на невеликій площі живлення (зернові колосові, горох, гречка, однорічні й багаторічні трави та ін.). Для цього використовують дискові та зрідка анкерні сівалки СЗ-3,6, СЗА-3,6,

СЗТ-3,6, СЗС-2,1 та ін.

Вузькорядний спосіб сівби (ширина міжрядь становить 6,5-7 см) забезпечує рівномірніше розміщення насіння по площі посіву. Для цього застосовують сівалки СЗУ-3,6, СЗЛ-4,6 та інші, а також анкерні вузькорядні. При використанні останніх треба ретельно розробляти поверхню ґрунту. За цього способу досягається краще освітлення рослин у рядках, що посилює фотосинтез і підвищує стійкість рослин проти вилягання. Вузькорядна сівба льону сприяє збільшенню виходу волокна і поліпшенню його якості. На жаль, вузькорядні сівалки, не забезпечують рівномірного розміщення насіння по рядку і глибині, легко забиваються, нагрібаючи ґрунт попереду сошників.

Рис. 18. Схеми способів сівби: а - звичайний рядковий; б - перехресний; в - вузькорядний; г - широкорядний; д - стрічковий; е - гніздовий; є - квадратно-гніздовий; ж - широкорядний пунктирний; з - борозенний; и - гребеневий

Перехресний спосіб сівби так само, як і вузькорядний, має деякі переваги перед звичайним рядковим. Проводять його рядковими сівалками, які переміщуються по полю перехресно - вздовж і впоперек. Сівалки встановлюють на висівання половини норми висіву насіння. Середній приріст урожаю зерна в результаті більш рівномірного розміщення насіння становить 3-4 ц/га порівняно з врожаєм культур, висіяних звичайним рядковим способом. Проте перехресна сівба має певні недоліки, які обмежують її широке застосування у виробництві. Сівбу проводять у двох напрямках, і насіння загортається на неоднакову глибину. На перехрестях створюється загущеність посівів, що призводить до строкатості посівів і неодночасності достигання. При цьому подовжуються строки сівби. Крім, того, повторні проходи агрегату під час сівби руйнують структуру ґрунту, висушують його, а також збільшують затрати на сівбу.

Широкорядний спосіб сівби (ширина міжрядь понад 30 см) застосовують при вирощуванні культур, які потребують відносно великих площ живлення (кукурудза, соняшник, цукрові буряки, картопля, бавовник, овочеві культури та ін.). У широкорядних посівах є можливість застосовувати міжрядний обробіток для боротьби з бур'янами, розпушувати ґрунт у період вегетації рослин, робити поливи, підживлення тощо. Часто так висівають просо і гречку. Широкорядні посіви мають також певні недоліки, з яких основним є нерівномірне розміщення рослин по всій площі посіву.

При стрічковому способі сівби насіння в ґрунті розміщується стрічками в 2-3 рядки. Відстань між окремими рядками стрічки становить від 6,5-7,5 до 15 см, а між стрічками - 45-60 см і більше. Цей спосіб застосовують для культур з невеликими площами живлення. Оскільки через повільний ріст у початковий період ці культури (просо, морква, цибуля, столові буряки) пригнічуються бур'янами, то широкі міжряддя стрічкових посівів обробляють культиваторами. Залежно від кількості рядків у стрічці посіви бувають дво-, тристрічкові і більше. Для такої сівби використовують звичайні рядкові сівалки з відповідно розставленими сошниками.

Пунктирний спосіб сівби - один з видів рядкового, при якому насіння рівномірно розміщується в рядку через певну відстань. Густота рослин на площі посіву за такої сівби визначається кількістю висіяного насіння на 1 м рядка. Застосовують його при вирощуванні цукрових буряків, кукурудзи та інших культур. Великі можливості закладені в пунктирній точній сівбі зернових колосових культур, але зараз ще немає технічної можливості для широкого практичного застосування цього способу. В таких посівах для рослин створюються кращі умови поживного, теплового і водного режимів, а також освітлення. При цьому продуктивність кожної рослини вища, ніж при вирощуванні іншими способами.

При гніздовому способі сівби насіння розміщують по кілька штук в окремі гнізда. Для цього використовують спеціальні сівалки. Основна перевага гніздового способу порівняно з широкорядним полягає в економії насіння і в деякому поліпшенні умов живлення рослин. Сходи з'являються групами і легше проникають через ґрунтову кірку, яка може утворюватися після сівби. В гніздових посівах механізований обробіток міжрядь застосовують тільки в одному напрямку.

Квадратний і квадратно-гніздовий способи сівби характеризуються тим, що насіння розміщується поодиноко або групами (гніздами) по кутах квадрата з відстанню 60 х 60 або 70 х 70 см. Цей спосіб застосовують при сівбі високостеблих просапних культур (кукурудзи, соняшнику, бавовнику, рицини та ін.). Для цього застосовують спеціальні сівалки, які забезпечують прямолінійність рядків у повздовжньому та поперечному напрямках. У таких посівах можна повністю механізувати міжрядний обробіток.

Борозенний спосіб сівби дає можливість загорнути насіння на дно утвореної борозенки. Такі посіви застосовують у південно-східних посушливих районах, де верхній швр ґрунту навесні швидко пересихає. Борозенну сівбу проводять спеціальними сівалками, обладнаними борозноутворювачами.

Гребеневий спосіб сівби застосовують у районах надмірного зволоження. Насіння висівають на гребенях, утворених спеціальними сівалками. Це сприяє кращому забезпеченню культур повітрям, теплом і поживними речовинами. Гребеневий спосіб сівби дуже ефективний на важких безструктурних ґрунтах. На полях, де картоплю садять на гребенях, формується урожай на 35-46 ц/га більший, ніж тоді, коли її садять звичайним способом.

 Своєчасно проведена сівба має велике значення для вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур - рослини краще забезпечуються вологою і поживними речовинами, добре вкорінюються, розвиваються, протистоять несприятливим умовам. Строки сівби залежать від біологічних особливостей культур і умов навколишнього середовища. Сівбу слід проводити в стислі і оптимальні для даної культури агротехнічні строки.

Строки сівби ярих культур. Для цих культур велике значення має температура проростання насіння і здатність сходів протистояти можливим весняним заморозкам. За строками сівби вони поділяються на ранні, середні та пізні.

До культур ранніх строків сівби належать овес, ячмінь, яра пшениця, горох, вика, льон, цукрові буряки, соняшник, морква, багаторічні трави та ін. Насіння їх проростає при температурі ґрунту на глибині загортання насіння від 1 до УС вище нуля. Сходи не пошкоджуються весняними приморозками.

Для культур середнього строку сівби (кукурудза, просо, соя, квасоля, сорго, гречка тощо) температура ґрунту на глибині загортання насіння повинна бути не меншою 7-10°С. При нижчих температурах насіння не проростає. Сходи їх пошкоджуються навіть незначними весняними заморозками.

Культури пізнього строку сівби - це рис, бавовник, тютюн, баштанні. Насіння їх проростає тоді, коли температура ґрунту на глибині його загортання становить 12-14С.

При ранній сівбі рослини краще використовують ґрунтову вологу, ярі хліба менше пошкоджуються шведською мухою, хлібним жуком та іншими шкідниками сільськогосподарських культур. Посіви ярих колосових культур при ранніх строках сівби менше пригнічуються бур'янами. Запізнення із сівбою часто є причиною появи недружних і зріджених сходів, невиповненості зерна, а в олійних рослин - і зменшення виходу олії.

Установлюючи оптимальні строки сівби культур, слід керуватися рекомендаціями місцевих дослідних установ і досвідом господарств.

Строки сівби озимих культур потрібно встановлювати такі, щоб рослини встигли до зими добре зміцніти, укорінитися, розкущитися і нагромадити в тканинах захисні поживні речовини (вуглеводи), які посилюють їх зимостійкість. Озима пшениця і жито для цього потребують 450-550°С тепла, тобто 45-50 днів для осінньої вегетації. Тому для боротьби з вимерзанням озимих велике значення мають оптимальні строки сівби.

При дуже ранніх строках сівби озимі випрівають і пошкоджуються гесенською мухою. Тому оптимальні строки сівби в кожному господарстві для окремих культур встановлюють на основі даних дослідних установ і передового досвіду відповідно до окремих зон.

Строки сівби озимих культур залежать від кліматичних особливостей: на Поліссі їх сіють з 20 серпня до 5 вересня, в Лісостепу - з 25 серпня до 10-15 вересня, у північних і північно-східних степових районах - з 5 до 20 вересня, у Криму - з 15 вересня до 10 жовтня, а на Закарпатті - з 1 вересня до 1 жовтня.

Наведені строки сівби озимих культур в Україні є орієнтовними і в окремі роки залежно від погодних умов, попередника, вологості ґрунту та біологічних особливостей сорту можуть змінюватися.

Норма висіву - це кількість насіння, яке висівають на 1 га площі посіву. Вона залежить від біологічних особливостей культури, способу сівби, природних умов окремих районів, господарського призначення врожаю. При встановленні норми висіву треба враховувати вологість ґрунту, забезпеченість рослин поживними речовинами, засміченість ґрунту та площу живлення, яка потрібна для нормального росту і розвитку рослин, а також якість насіння.

При визначенні норми висіву зернових враховують ще й здатність їх кущитися: озимі, які кущаться більше, можна висівати з меншою нормою висіву, а ярі, які кущаться менше, - з більшою. Для кожної культури, а в межах її і для сортів залежно від ґрунтових та погодних умов треба встановлювати таку густоту посівів, щоб урожай був найвищий.

Норма висіву зернових культур становить 100-250 кг/га, кукурудзи - 30-35, а дрібнонасінних культур - 3-8 кг/га. Норму висіву зернових культур збільшують у більш зволожених районах. Як правило, її зменшують на більш родючих ґрунтах, при внесенні підвищених норм добрив і кращого обробітку ґрунту. Насамперед за таких умов зменшують норму висіву зернових, у яких на більш родючих ґрунтах вищий коефіцієнт кущіння.

Саме тому на удобрених чистих парах і після парових попередників слід висівати менше насіння, ніж після непарових попередників без внесення добрив.

При розробленні теорії високих урожаїв звертають велику увагу на встановлення оптимальної площі живлення рослин залежно від умов їх вирощування. Оптимальна площа (оптимальний стеблостій) рослин повинна забезпечувати високу продуктивність фотосинтезу та оптимальне забезпечення рослин водою, повітрям і поживними речовинами.

Критерієм правильного вирішення питання оптимального стеблостою є урожай і його якість. Сучасні технічні засоби механізації дають змогу створити практично задану густоту посіву будь-якої культури, треба лише правильно встановити найбільш доцільну площу живлення. Норму висіву на 10-15% збільшують на забур'янених ґрунтах і при запізненні із сівбою.

Норма висіву залежить від способів сівби. Так, при перехресному та вузькорядному способах сівби висівають на 10-15% насіння більше, ніж при звичайному рядковому.

Норму висіву слід обчислювати не за масою, а за кількістю схожих насінин на 1 га. Для кожної культури в певній зоні встановлено оптимальну густоту рослин на 1 га посіву, що забезпечує вирощування високого врожаю. Знаючи масу 1000 насінин і посівні якості насіння, встановлюють вагову норму в кілограмах на 1 га посіву.

Норму висіву за кількістю схожих насінин на 1 га і посівною придатністю насіння визначають за такою формулою:

де н - норма висіву насіння, кг/га;

м - кількість схожих насінин на 1 га, млн. шт.; а - маса 1000 насінин, г; х - посівна придатність, %.

Отже, норма висіву залежить від комплексу показників для кожної природної зони, господарства, поля, а також якості посівного матеріалу.

Глибина загортання насіння. При відповідній глибині загортання насіння створюються кращі умови для його проростання і появи сходів. Глибина загортання залежить від багатьох умов. Основна з них - розмір насіння; чим воно крупніше, тим глибше його можна загортати. Так, насіння кукурудзи можна висівати на глибину 8-10 см, пшениці - на 6-7, а таких дрібнонасінних культур, як льон і конюшина - на 2-3 см. На меншу глибину сіють насіння культур, які під час проростання виносять сім'ядолі на поверхню ґрунту (соя, люпин, квасоля, цукрові буряки).

На легких ґрунтах насіння висівають глибше, ніж на важких, де воно під час проростання зазнає нестачі повітря, а в ранньовесняний період - і тепла. Дуже важливим є рівномірність розміщення насіння за глибиною. Нерівномірне загортання призводить до неодночасного проростання насіння, розвитку і достигання врожаю. Якщо сівбу проводять в оптимальні строки, то насіння висівають на глибину, прийняту для даної культури. При запізненні із сівбою, коли верхній шар ґрунту пересихає, насіння загортають дещо глибше. В озимих культур вузол кущіння закладається близько від поверхні ґрунту. При неглибокому його заляганні виникає загроза вимерзання рослин.

Щоб насіння краще проросло, його потрібно розміщувати на твердому ложі, де кращий доступ вологи з нижніх шарів ґрунту. Насіння слід висівати в розпушений ґрунт, щоб забезпечити надходження повітря і появи сходів.

Поява дружних сходів залежить від рівномірної глибини загортання насіння на всьому полі. Це забезпечується передпосівним обробітком ґрунту: розпушуванням і вирівнюванням поверхні.