Урок № 3

 Тема уроку: Навчання з питань охорони праці. Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту.

навчання з  питань  охорони  праці - це навчання працівників, учнів, курсантів, студентів, слухачів з метою отримання необхідних знань  і  навичок  з  питань  охорони праці або безпечного ведення робіт;

робота з  підвищеною  небезпекою -  є робота в умовах впливу шкідливих та  небезпечних  виробничих  чинників  або  така,  де  є потреба  в  професійному  доборі,  чи пов'язана з обслуговуванням, управлінням,   застосуванням   технічних   засобів    праці    або
технологічних  процесів,  що  характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій,  пожеж,  загрози життю, заподіяння шкоди здоров'ю, майну, довкіллю;

спеціальне навчання - є щорічне  вивчення  працівниками,  які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою або там, де є   потреба   в    професійному    доборі,    вимог    відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

ІІ	Організація  навчання  і  перевірки знань з питань охорони  праці на підприємстві

2.1. Працівники під час  прийняття  на  роботу  і  в  процесі роботи,  а  також  учні,  курсанти,  слухачі  та  студенти під час трудового і професійного навчання  проходять  на  підприємстві  за рахунок  роботодавця  інструктажі,  навчання  та перевірку знань з питань охорони  праці,  надання  першої  допомоги  потерпілим  від нещасних  випадків,  а  також  правил  поведінки у разі виникнення аварії.

2.2. На  підприємствах  на  основі  Типового   положення,   з урахуванням  специфіки  виробництва  та  вимог нормативно-правових актів з охорони праці,  розробляються і затверджуються  відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, а також формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань  з питань охорони праці, з якими мають бути ознайомлені працівники.

2.3. Організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників,  у тому числі під час  професійної  підготовки, перепідготовки   та   підвищення   кваліфікації   на  підприємстві здійснюють працівники служби кадрів  або  інші  спеціалісти,  яким роботодавцем доручена організація цієї роботи.

2.4.. Навчання з питань  охорони  праці  може  проводитись  як традиційними  методами,  так  і  з  використанням  сучасних  видів навчання - модульного, дистанційного тощо, а також з  використанням технічних    засобів   навчання:   аудіовізуальних,   комп'ютерних навчально-контрольних систем, комп'ютерних тренажерів.

2.5.. Особи,  яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною  безпекою,  повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).  Працівники,  зайняті  на  роботах  з підвищеною   пожежною   небезпекою,  один  раз  на  рік  проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної  безпеки, а   посадові   особи  до  початку  виконання  своїх  обов'язків  і періодично (один раз на три роки) проходять навчання  і  перевірку знань з питань пожежної безпеки.

2.6. Особи,   які  суміщають  професії,  проходять  навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони  праці  як  з  їхніх основних професій, так і з професій за сумісництвом.

2.7. Перед   перевіркою  знань  з  питань  охорони  праці  на підприємстві  для  працівників  організується  навчання:   лекції, семінари та консультації.

2.8. Перевірка  знань  працівників  з  питань  охорони  праці проводиться  за  нормативно-правовими  актами  з  охорони   праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов'язків.

2.9. Перевірка  знань  працівників з питань охорони праці на підприємстві здійснюється комісією  з  перевірки  знань  з  питань охорони   праці   (далі   -   комісія)  підприємства,  склад  якої затверджується наказом керівника.  Головою  комісії  призначається керівник підприємства або його заступник,  до службових обов'язків яких входить організація роботи з охорони праці,  а в разі потреби створення  комісій  в  окремих структурних підрозділах їх очолюють керівник відповідного підрозділу чи його заступник.

До складу  комісії  підприємства  входять  спеціалісти служби охорони  праці, представники  юридичної,  виробничих,   технічних служб,   представник   профспілки   або   вповноважена   найманими працівниками особа з  питань  охорони  праці.  До  складу  комісії підприємства  можуть  залучатися страхові експерти з охорони праці відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування  від  нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України та  викладачі  охорони  праці,  які  проводили навчання.

Участь представника  спеціально  вповноваженого  центрального органу  виконавчої  влади  з  нагляду  за  охороною праці або його територіального управління у складі комісії обов'язкова  лише  під час   первинної   перевірки   знань   з  питань  охорони  праці  в працівників,  які  залучаються  до  виконання   робіт   підвищеної небезпеки.

Комісія вважається правочинною,  якщо до її складу входять не менше трьох осіб.

2.10. Усі  члени  комісії  у  порядку,  установленому Типовим положенням,  повинні пройти навчання та перевірку знань  з  питань охорони праці.

2.11. Перелік  питань  для  перевірки  знань  з охорони праці працівників,  з  урахуванням  специфіки  виробництва,  складається членами комісії та затверджується роботодавцем.

2.12. Формою   перевірки   знань   з   питань  охорони  праці працівників є тестування,  залік або іспит. Тестування проводиться комісією   за   допомогою   технічних  засобів  (автоекзаменатори, модульні  тести  тощо),  залік  або  іспит  -  за  екзаменаційними білетами у вигляді усного або письмового опитування.

2.13.  Результат  перевірки  знань  з  питань охорони праці з робіт  з  підвищеною  небезпекою,  а  також  там,  де  є потреба у професійному  доборі,  до  виконання  яких допускається працівник, оформлюється  протоколом  засідання  комісії  з  перевірки знань з питань охорони праці.

Особам, які  під  час перевірки знань з охорони праці виявили задовільні результати, видається посвідчення про перевірку знань з питань  охорони  праці).  При  цьому  в  протоколі та посвідченні  у  стислій  формі   зазначається   перелік   основних  нормативно-правових   актів   з  охорони  праці  та  з  безпечного виконання конкретних видів робіт,  в обсязі яких працівник пройшов перевірку знань.

Питання  щодо  порядку  зберігання  посвідчень  про перевірку знань  з  питань  охорони  праці  на підприємстві або необхідності працівникам мати їх при собі під час виконання трудових обов'язків вирішується  роботодавцем.

2.14. Працівникам, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці на своєму підприємстві,  видача посвідчень  є обов'язковою лише тим, хто виконує роботи підвищеної небезпеки.

2.15. При  незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом  одного  місяця  повинні  пройти повторне навчання і повторну перевірку знань.

2.16. Не  допускаються  до  роботи  працівники,  у тому числі посадові особи,  які не пройшли навчання,  інструктаж і  перевірку знань з питань охорони праці.

2.17. Організаційне  забезпечення роботи комісії (організація проведення перевірки знань з  питань  охорони  праці,  оформлення, облік і зберігання протоколів перевірки знань,  оформлення і облік посвідчень  про  перевірку   знань   з   питань   охорони   праці) покладається  на суб'єкт господарювання, яким проводилось навчання з  питань  охорони  праці.  Термін зберігання протоколів перевірки знань з питань охорони праці не менше 5 років.

2.18. Відповідальність    за    організацію    і   здійснення інструктажів,  навчання та перевірки знань працівників  з  питань охорони праці покладається на роботодавця.

2.19. Представники    профспілок,    уповноважені   найманими працівниками особи як члени постійно діючих  комісій  з  перевірки знань з питань охорони праці,  проходять навчання з питань охорони праці відповідно  до  Типового  положення,  а  перевірку  знань  у порядку,  визначеному  відповідними  громадськими організаціями за участю представника спеціально уповноваженого центрального  органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту

Засіб індивідуального захисту – спорядження, що призначається для носіння користувачем та забезпечення його захисту від однієї або кількох видів небезпеки для життя чи здоров’я. Роботодавець зобов’язаний забезпечити працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту. Засоби індивідуального захисту повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені необхідними ЗІЗ.

Згідно з статтею 5 Законом України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний інформувати під підпис працівника про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто,  про можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а працівник зобов’язаний користуватися наданими ЗІЗ.

Засоби індивідуального захисту використовують за призначенням  згідно  з інструкціями з експлуатації, які повинні бути зрозумілими для працівників. Їх вимоги мають бути включені у відповідні  розділи обов’язкових для виконання працівниками документів (інструкції з охорони праці, технологічні регламенти
тощо).

ЗІЗ видаються працівникам безоплатно та є власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при: звільненні з підприємства, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу або інше робоче місце, зміні виду робіт, уведенні нових технологій, уведенні нових або заміні наявних знарядь праці та в інших випадках, коли використання виданих ЗІЗ не є необхідним, а також по закінченні строків їх використання замість одержуваних нових ЗІЗ.

У разі передчасного зношення ЗІЗ не з вини працівника роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій рахунок. Роботодавець зобов’язаний  організувати на підприємстві належний облік і контроль за видачею у встановлені строки ЗІЗ працівникам. Роботодавець зобов’язаний забезпечити відповідні умови зберігання   ЗІЗ  за  інструкціями з їх експлуатації.

Роботодавець не повинен допускати до роботи працівників без засобів  індивідуального захисту, а також якщо ЗІЗ знаходяться у забрудненому, несправному стані або з простроченими строками періодичних випробувань. Працівники зобов’язані бережливо ставитись до виданих їм ЗІЗ, застосовувати їх за призначенням згідно з інструкціями з експлуатації, та повідомляти роботодавця  про  будь-які недоліки стосовно використання ЗІЗ за призначенням.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону праці» роботодавець згідно з колективним договором може додатково, понад  встановлені норми,  видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування. Роботодавець зобов’язаний з’ясувати, чи відповідає ЗІЗ, який він планує застосовувати, існуючим на робочому місці умовам праці та небезпекам та зобов’язаний попередньо провести:

Ø визначення за результатами атестації робочих місць за умовами праці чи проведених інструментальних досліджень значень шкідливих і небезпечних  факторів виробничого середовища, яких не можна уникнути за допомогою організаційних, технічних, технологічних та інших заходів, а також засобів колективного захисту;

Ø визначення характеристик, які повинні мати ЗІЗ, для ефективного захисту працівників, беручи до уваги незручності, які вони можуть створювати самі;

Ø порівняння ЗІЗ за необхідними захисними властивостями, експлуатаційними й ергономічними характеристиками з огляду на специфіку їх безпосереднього використання.

Порушення нових Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками ЗІЗ є порушенням законодавства про охорону праці. А це призведе до штрафів при перевірках Держпраці з питань охорони праці. Максимальний розмір штрафу відповідно до ст. 43 Закону «Про охорону праці» не може перевищувати 5% середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік.

Урок №29

 Тема уроку: Вимоги охорони праці під час виконання зварювальних та вогневих робіт

Урок № 28

 Тема уроку: Вимоги охорони праці під час виконання зварювальних та вогневих робіт

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

2.1. Одягти спецодяг, спецвзуття, якими працівник повинен бути забезпечений, зокрема, костюм бавовняний з вогнезахисним просоченням або костюм брезентовий для зварника, черевики шкіряні з жорстким підноском, застібнути рукава, волосся прибрати під головний убір.

2.2. Привести в порядок робоче місце, перевірити наявність та справність робочого інструменту, пристосувань.

2.3. Одягти засоби індивідуального захисту — рукавиці брезентові, окуляри захисні або каску із спеціальним захисним екраном.

2.4. Отримати наряд-допуск на проведення вогневих робіт на тимчасових місцях (крім будівельних майданчиків), що підписаний головним інженером підприємства або уповноваженою ним особою (Додаток 1).

2.5. У виняткових (аварійних) випадках наряд-допуск на проведення вогневих робіт може видавати начальник дільниці або особа, яка його заміщає. У цьому випадку вогневі роботи необхідно проводити під безпосереднім керівництвом особи, яка видала наряд-допуск на їх проведення, з повідомленням керівника підприємства або служби охорони праці.

2.6. Апарати, машини, місткості, трубопроводи та інше устаткування, на яких будуть проводитися вогневі роботи, необхідно зупинити, звільнити від вибухонебезпечних, вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних і токсичних речовин, відключити заглушки від діючих апаратів і трубопроводів (про що необхідно зробити запис у журналі встановлення і зняття заглушок) та підготувати до проведення вогневих робіт. Пускова арматура, що призначена для включення машин і механізмів, повинна бути вимкнена і вжиті заходи, що виключають раптовий пуск машин та механізмів.

2.7. Майданчики, металоконструкції, конструктивні елементи будівель, що знаходяться в зоні проведення вогневих робіт очистити від вибухонебезпечних та пожежонебезпечних матеріалів у радіусі, вказаному в таблиці:

Висота точки зварювання над рівнем підлоги чи прилеглої території, м	0-2	2	3	4	6	8	10	понад 10
Мінімальний радіус зони, м	5	8	9	10	11	17	13	14

2.8. Розміщені в межах вказаних радіусів будівельні конструкції, настили підлог, оздоблення, а також ізоляція та частини обладнання, виконані з горючих матеріалів, повинні бути захищені від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу чи іншими способами і, в разі необхідності, политі водою.

2.9. Місце проведення вогневих робіт повинно бути обладнано необхідними первинними засобами пожежогасіння, що вказуються в наряді-допуску.

2.10. Для проведення вогневих робіт необхідно призначати відповідальну особу з числа інженерно-технічних працівників, незайнятих в цей час проведенням технологічного процесу, які знають правила, атестовані на право проведення вогневих робіт навибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних об'єктах.

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ

3.1. Під час проведення вогневих робіт необхідно здійснювати контроль за станом повітряного середовища в апаратах, комунікаціях, на яких проводяться дані роботи, і в небезпечній зоні.

3.2. Вогневі роботи дозволяється починати за відсутності вибухонебезпечних та пожежонебезпечних речовин у повітряному середовищі або наявності їх не вище гранично допустимих концентрацій згідно з діючими санітарними нормами.

3.3. Під час проведення вогневих робіт технологічному персоналу дільниці необхідно вжити заходів щодо виключення можливості виділення в повітря вибухонебезпечних та пожежонебезпечних речовин.

3.4. Допуск на проведення вогневих робіт здійснює особа, відповідальна за проведення вогневих робіт, після прийняття устаткування від особи, яка відповідає за підготовку до вогневих робіт, і у разі задовільного стану повітряного середовища.

3.5. З метою виключення потрапляння розпечених часток металу в суміжні приміщення, на сусідні поверхи, близько розташоване устаткування, технологічні і вентиляційні люки, монтажні і інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де здійснюються вогневі роботи, вони Повинні бути закриті негорючими матеріалами.

3.6. Двері, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі роботи з суміжними приміщеннями, повинні бути закриті.

3.7. Місце для проведення зварювальних робіт в будівлях і приміщеннях, в конструкціях яких використані горючі матеріали, повинно бути огороджене суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому висота перегородки повинна бути не менша 1,8 м, а відстань між перегородкою та підлогою — не більше 50 мм. Для запобігання розлітанню розпечених часток цей зазор повинен бути огороджений сіткою з негорючого матеріалу з розміром чарунок не більше 1,0x1,0 мм.

3.8. Під час перерви у роботі електрозварювальна апаратура повинна відключатися, у тому числі від електромережі, шланги від'єднуватися і звільнятися від горючих рідин і газів, а в паяльних лампах тиск повинен бути повністю знижений.

3.9. Забороняється:

— допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень та не пройшли у встановленому порядку навчання та щорічної перевірки знань;

— приступати до роботи за несправності апаратури;

— розміщати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних і вибухонебезпечних приміщеннях;

— проводити зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих конструкцій і виробів до повного висихання фарби;

— виконуючи вогневі роботи, користуватися спецодягом і рукавицями із слідами мастил та жирів, бензину і інших горючих речовин;

— зберігати в зварювальних кабінах одяг, горючі речовини, предмети і матеріали;

— допускати стикання електричного проводу з балонами із зрідженим або стисненим газами;

— виконувати вогневі роботи на апаратах і комунікаціях, заповнених горючими і токсичними матеріалами, а також на тих, що перебувають під тиском негорючих рідин, газів, парів та повітря та під електричною напругою;

— виконувати вогневі роботи на елементах будівель і споруд, виготовлених з легких металевих конструкцій з горючими і важкогорючими утеплювачами.

3.10. Пересувні (переносні) ацетиленові генератори необхідно установлювати на відкритих майданчиках. Дозволяється їх тимчасова робота в добре провітрюваних приміщеннях.

3.11. Ацетиленові генератори необхідно огороджувати і розміщати на відстані не ближче 10 м від місця проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих предметів, місць забору повітря компресорами, вентиляторами та на відстані не менше 5 м від балонів з киснем і горючими газами. У місцях установлення ацетиленових генераторів слід вивішувати таблички (плакати) з написами «Стороннім вхід заборонений!», «Вогненебезпечно!», «Не проходити з вогнем!».

3.12. У місцях зберігання і розкриття барабанів з карбідом кальцію забороняється паління, використання відкритого вогню і застосування інструменту, що під час роботи утворює іскри. Барабани з карбідом кальцію необхідно відкривати латунним зубилом та молотком, а запаяні барабани — спеціальним різальним пристроєм. Місце розрізу на кришці барабана необхідно змастити шаром солідолу завтовшки від 3 до 5 мм — для полегшення процесу різання металу та запобігання утворенню іскор.

3.13. Під час проведення газозварювальних і газорізальнихробіт забороняється:

— відігрівати замерзлі ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем;

— допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального устаткування з різними маслами, а також з промасленим одягом і шматтям;

— переносити балони на плечах та руках;

— зберігати і транспортувати балони з газами без нагвинчених на їхні горловини запобіжних ковпаків;

— працювати від одного водяного затвору двом і більше зварникам;

— завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або вштовхувати його в лійку апарата за допомогою залізних стержнів, а також працювати на карбідному пилу;

— завантажувати карбід кальцію в мокрі завантажувальні корзини або, за наявності води, в газозбірник, а також завантажувати корзини карбідом більш як наполовину їх об'єму під час експлуатації генератора «Вода на карбід»;

— продувати шланг для горючих газів киснем та кисневий шланг горючими газами, а також робити взаємозаміну шлангів під час роботи;

— користуватися шлангами, довжина яких перевищує ЗО м, під час виконання монтажних робіт — 40 м (застосування шлангів довжиною понад 40 м дозволяється у виняткових випадках з письмового дозволу посадової особи, що видала наряд-допуск на виконання робіт);

— перекручувати, заломлювати або затискати газовідвідні шланги;

— переносити генератор за наявності в газозбірнику ацетилену;

— форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом навмисного збільшення тиску газу в них або збільшення одноразового завантаження карбіду кальцію;

— застосовувати мідний інструмент для розкриття барабанів з карбідом кальцію, а мідь — як припій для паяння ацетиленової апаратури і в тих місцях, де можливе стикання з ацетиленом.

3.14. Якщо організовуються постійні місця проведення вогневих робіт більше ніж на 10 постах (зварювальні, різальні майстерні), повинно бути передбачене централізоване електро- та газопостачання.

3.15. За наявності у зварювальній майстерні не більше 10 зварювальних постів для кожного з них дозволяється мати по одному запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони повинні або бути огороджені щитами з негорючих матеріалів, або зберігатися у спеціальних прибудовах до майстерні.

3.16. Установка для електрозварювальних робіт повинна бути обладнана вимикачем або контактором, покажчиком величини зварювального струму і запобіжником у первинному колі. Однопостові зварювальні двигуни, генератори і трансформатори захищаються запобіжниками тільки з боку мережі живлення.

3.17. З'єднування зварювальних проводів слід виконувати за допомогою обтискання, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Підключення електропроводів до електродотримача, зварюваного виробу і зварювального апарату здійснюється за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтами і шайбами.

3.18. Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин повинні розміщатися від трубопроводів кисню на відстані не менше 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів — не менше 1 м.

3.20. Конструкція електродотримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійне затискання і швидку заміну електродів, а також виключати можливість короткого замикання його корпусу на зварювальну деталь під час тимчасових перерв у роботі або в разі його випадкового падіння на металеві предмети. Держак електродотримача повинен бути виготовлений з негорючого діелектричного і теплоізолюючого матеріалу.

3.21. Електроди, застосовувані під час зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму. У разі заміни електродів їх залишки необхідно класти у спеціальний металевий ящик, установлений біля місця зварювальних робіт.

3.22. Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена, крім того електрозварювальні трансформатори повинні бути споряджені пристроєм автоматичного зниження напруги під час розриву дуги.

3.23. Над переносними або пересувними електрозварювальними установками, що використовуються на відкритому повітрі, повинні бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.

3.24. Під час проведення електрозварювальних робіт повинні вживатись заходи щодо захисту оточуючих від дії світлового потоку електричної дуги.

3.25. Технічне обслуговування і планово-попереджувальний ремонт зварювального устаткування повинні проводитись згідно з графіком, затвердженим головним інженером та узгодженим з особою, відповідальною за електрогосподарство (головним енергетиком). Після закінчення роботи треба проводити очищення установки і пускової арматури.

3.26. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегату (трансформатора, підшипників, щіток тощо) не повинна перевищувати 75°С.

3.27. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювального кола повинен бути не нижче 0,5 МОм. Ізоляцію необхідно перевіряти не рідше одного разу на три місяця.

3.28. Під час проведення робіт з використанням паяльних ламп робоче місце повинно бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, що містяться на відстані менше 5 м, повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою.

3.29. Паяльні лампи необхідно утримувати справними та не рідше одного разу на місяць перевіряти на міцність і герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу. Крім того, не рідше одного разу на рік повинні проводитися контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском.

3.30. Кожна паяльна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування і допустимого робочого тиску. Запобіжні клапани повинні бути відрегульовані на заданий тиск.

3.31. Заправляти паяльні лампи пальним та розжарювати їх необхідно у спеціально відведених для цього місцях.

3.32. Для запобігання викиду полум'я із паяльної лампи пальне, яким заправляють лампи, повинно бути очищене від сторонніх домішок і води.

3.33. Для уникнення вибуху паяльної лампи забороняється:

— застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин або суміш бензину з гасом;

— заповнювати лампу пальним більш ніж на % об'єму її резервувара;

— відкручувати повітряний гвинт і наливну пробку, коли лампа горить або ще не охолола;

— ремонтувати лампу, а також виливати з неї або заправляти її пальним поблизу відкритого вогню, під час цього палити.

4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ

4.1. Необхідно відключити електрозварювальну апаратуру від електромережі, шланги від'єднати і звільнити від горючих рідин і газів, почистити і прибрати в спеціально відведене приміщення (місце).

4.2. Карбід кальцію у переносному генераторі необхідно використати повністю. Вапняковий мул, який видаляється з генератора, необхідно вивантажити в пристосовану для цього тару і злити в мулову яму або спеціальну місткість.

4.3. Виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце проведення вогневих робіт, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути основні причини виникнення пожежі.

4.4. Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення, де проводились вогневі роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення цих робіт протягом двох годин після їх закінчення. Про приведення місця проведення вогневих робіт у пожежобезпечний стан виконавець і відповідальна за пожежну безпеку посадова особа роблять відповідні відмітки у наряді-допуску.

4.5. Попередити керівника робіт про виявлені в ході огляду несправності чи помічені відхилення від норми під час роботи механізмів.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ

5.1. Основними причинами виникнення виробничих аварій під час виконання вогневих робіт є:

— порушення вимог безпеки під час роботи з обладнанням;

— порушення технологічних процесів;

— невідповідність вимогам безпеки виробничого устаткування, його розміщення, організації робочих місць;

— порушення вимог безпеки під час роботи з пожежовибухонебезпечними речовинами, зберігання, транспортування матеріалів та відходів виробництва;

— низька трудова дисципліна, недбалість і неуважність працівника в процесі виконання робіт;

— незастосування засобів індивідуального захисту працюючими.

5.2. В разі виникнення на об'єкті небезпечних умов чи аварійних ситуацій необхідно негайно вжити заходів: відключити устаткування від джерела живлення, вивести з небезпечної зони людей і повідомити керівника робіт.

5.3. Якщо обстановка не загрожує життю і здоров'ю оточуючих працівників і не веде до розширення аварії, необхідно її зберегти такою, якою вона була на момент, коли сталася.

5.5. У випадках пожежі необхідно:

— викликати пожежно-рятувальну службу за телефоном «01»;

— оповістити керівника робіт;

— розпочати гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння. Електропроводку та електроустановки гасити тільки вуглекислотними та порошковими вогнегасниками після їх відключення від електромереж;

— організувати зустріч пожежних машин та інформувати пожежників про місце розміщення гідрантів, колодязів та інших засобів пожежогасіння.

5.6. У разі нещасних випадків (опіки, забиття, падіння, електротравми), а також у випадках раптового захворювання подати потерпілому першу (долікарську) допомогу, повідомити керівника робіт про те, що трапилося, викликати швидку допомогу за телефоном «03».

5.7. Послідовність подання першої допомоги:

— усунути дію на організм шкідливих факторів, які загрожують здоров'ю і життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої території, загасити одяг, що горить, тощо);

— визначити характер і тяжкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів щодо його рятування;

— вжити потрібних заходів щодо рятування потерпілого в порядку терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, зафіксувати місце перелому, накласти пов'язку та ін.);

— підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника або вжити заходів щодо транспортування потерпілого в найближчий медичний заклад.

5.8. Допомога потерпілому, подана не медичним працівником,не повинна заміняти допомогу медичного персоналу і повиннаподаватися лише до прибуття лікаря.

5.9. Конкретні дії щодо подання медичної допомоги потерпілому під час різних уражень описані в Інструкції з подання першої (долікарської) допомоги, яка вивчається під час проходженняпервинного і подальших інструктажів з питань охорони праці.

Урок №27

 Тема : Вимоги охорони праці під час виконання зварювальних та вогневих робіт

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Інструкція з охорони праці під час виконання вогневих робіт(далі — Інструкція) розроблена на підставі законодавства України про охорону праці, Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, Правил пожежної безпеки в Україні, і є обов'язковим для виконання нормативним актом в межах підприємства для працівників, залучених до таких робіт. Особи, які порушили вимоги даної Інструкції, несуть персональну відповідальність в установленому законом порядку: дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну — в залежності від наслідків, спричинених порушенням.

1.2. Відповідно до державних, міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці працівник зобов'язаний: — піклуватися про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території будівельного майданчика; — знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; — проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

1.3. Інструкція повинна переглядатися не рідше одного разу на три роки.

1.4. Інструкція з охорони праці під час виконання вогневих робіт є інструкцією по видам робіт. Робітники зобов'язані пройти інструктаж з охорони праці за професією та з кожного виконуваного виду робіт.

1.5. До виконання вогневих робіт (електрозварювальних, газозварювальних, газорізальних, паяльних) допускаються особи, не молодше 18 років, які пройшли:

— попереднє професійне навчання в закладах освіти і мають кваліфікаційне посвідчення на право виконання вогневих робіт;

— медичний огляд; — вступний інструктаж;

* — інструктаж з пожежної безпеки;

— спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

— первинний інструктаж на робочому місці.

1.6. Новоприйняті робітники після проходження первинного інструктажу з питань охорони праці проходять стажування протягом 2—15 діб відповідно до наказу керівника підприємства.

1.7. До вогневих робіт відносяться усі види електрозварювальних, газозварювальних, газорізальних та паяльних робіт, розігрівання бітумів та смол, а також інші роботи із застосуванням відкритого вогню або нагрівання деталей до температури загорання матеріалів та конструкцій. Такі роботи повинні проводитися тільки після вжиття заходів, що унеможливлюють виникнення пожежі (після вимикання обладнання, видалення з робочого місця усіх видів горючих матеріалів, захисту конструкцій, що загоряються, та обладнання, забезпечення первинними засобами пожежогасіння тощо).

1.8. Місця проведення зварювальних та інших вогневих робіт, пов'язаних з нагріванням деталей до температур, спроможних викликати займання матеріалів та конструкцій, можуть бути: — постійними, які організуються у спеціально обладнаних для цієї мети цехах, майстернях або на відкритих майданчиках; — тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в будівлях, що зводяться або експлуатуються, спорудах та на території об'єктів з метою монтажу будівельних конструкцій, ремонту устаткування тощо.

1.9. Постійні місця проведення вогневих робіт визначаються наказами, розпорядженнями, інструкціями начальника виробничої дільниці або іншими відповідними особами підприємства. Огородження в цих місцях (перегородки, перекриття, підлоги) повинні бути виконані з негорючих матеріалів.

1.10. Вогневі роботи на діючих вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних об'єктах з урахуванням місцевих умов допускаються в крайніх випадках, коли ці роботи неможливо виконувати в спеціально відведених для цієї мети постійних місцях. Вогневі роботи на вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних об'єктах необхідно проводити тільки в денний час (за винятком аварійних випадків).

Урок №26

 Тема: Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 лютого 2014 р. за № 327/25104

ПРАВИЛА
охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями

І. Загальні положення

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, організаційно-правової форми та виду діяльності.

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги охорони праці під час виконання робіт із застосуванням інструменту та пристроїв.

1.3. Ці Правила є обов’язковими для роботодавців та працівників, які виконують роботи із застосуванням інструменту та пристроїв.

1.4. У цих Правилах терміни вживаються у таких значеннях:

електроінструмент класу І - електроінструмент, у якого деталі, що перебувають під напругою, мають ізоляцію, а штепсельна вилка - заземлювальний контакт. В електроінструменті такого класу допускається, щоб деталі, що перебувають під напругою, мали основну ізоляцію, а окремі деталі - подвійну або посилену ізоляцію;

електроінструмент класу II - електроінструмент, у якого деталі, що перебувають під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію. У електроінструменту такого класу відсутні пристрої для заземлювання;

електроінструмент класу IIІ - електроінструмент на номінальну напругу не вище 42 В, у якого внутрішні та зовнішні кола не повинні перебувати під іншою напругою. Електроінструмент такого класу призначений для живлення від автономного джерела струму або від загальної мережі через роздільний трансформатор або перетворювач з роздільними обмотками;

поміст - дерев’яна конструкція з горизонтальним настилом, призначена для проходу працівників під час виконання ремонтних, монтажних робіт.

1.5. Роботодавець зобов’язаний забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539 (НПАОП 0.00-7.11-12).

1.6. Роботодавець організовує проведення медичних оглядів працівників певних категорій під час прийняття на роботу (попередній медичний огляд) та протягом трудової діяльності (періодичні медичні огляди) відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

1.7. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та працівників повинні проводитися відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

1.8. Забороняється залучення жінок до робіт відповідно до вимог Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Підіймання та переміщення важких речей жінками необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

1.9. Забороняється залучення неповнолітніх до робіт відповідно до вимог Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

1.10. Роботодавець забезпечує працівників засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

1.11. Засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

1.12. Роботодавець повинен забезпечити встановлення знаків безпеки для позначення небезпечних зон відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки), та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности» (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

1.13. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві здійснюються відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

1.14. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників у виробничих приміщеннях та на робочих місцях не повинні перевищувати норм, установлених Державними санітарними нормами і правилами при роботі з джерелами електромагнітних полів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (ДСанНіП 3.3.6.096-2002), Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 37 (ДСН 3.3.6.037-99), Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 39 (ДСН 3.3.6.039-99), Санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 42 (ДСН 3.3.6.042-99).

Урок №25

 Тема Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями

розробити конспект 

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 лютого 2014 р. за № 327/25104

ПРАВИЛА
охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями

І. Загальні положення

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, організаційно-правової форми та виду діяльності.

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги охорони праці під час виконання робіт із застосуванням інструменту та пристроїв.

1.3. Ці Правила є обов’язковими для роботодавців та працівників, які виконують роботи із застосуванням інструменту та пристроїв.

1.4. У цих Правилах терміни вживаються у таких значеннях:

електроінструмент класу І - електроінструмент, у якого деталі, що перебувають під напругою, мають ізоляцію, а штепсельна вилка - заземлювальний контакт. В електроінструменті такого класу допускається, щоб деталі, що перебувають під напругою, мали основну ізоляцію, а окремі деталі - подвійну або посилену ізоляцію;

електроінструмент класу II - електроінструмент, у якого деталі, що перебувають під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію. У електроінструменту такого класу відсутні пристрої для заземлювання;

електроінструмент класу IIІ - електроінструмент на номінальну напругу не вище 42 В, у якого внутрішні та зовнішні кола не повинні перебувати під іншою напругою. Електроінструмент такого класу призначений для живлення від автономного джерела струму або від загальної мережі через роздільний трансформатор або перетворювач з роздільними обмотками;

поміст - дерев’яна конструкція з горизонтальним настилом, призначена для проходу працівників під час виконання ремонтних, монтажних робіт.

1.5. Роботодавець зобов’язаний забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539 (НПАОП 0.00-7.11-12).

1.6. Роботодавець організовує проведення медичних оглядів працівників певних категорій під час прийняття на роботу (попередній медичний огляд) та протягом трудової діяльності (періодичні медичні огляди) відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

1.7. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та працівників повинні проводитися відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

1.8. Забороняється залучення жінок до робіт відповідно до вимог Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Підіймання та переміщення важких речей жінками необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

1.9. Забороняється залучення неповнолітніх до робіт відповідно до вимог Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

1.10. Роботодавець забезпечує працівників засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

1.11. Засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

1.12. Роботодавець повинен забезпечити встановлення знаків безпеки для позначення небезпечних зон відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки), та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности» (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

1.13. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві здійснюються відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

1.14. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників у виробничих приміщеннях та на робочих місцях не повинні перевищувати норм, установлених Державними санітарними нормами і правилами при роботі з джерелами електромагнітних полів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (ДСанНіП 3.3.6.096-2002), Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 37 (ДСН 3.3.6.037-99), Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 39 (ДСН 3.3.6.039-99), Санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 42 (ДСН 3.3.6.042-99).