93тр сг\м Урок №14
Тема Типи причепів. Загальна будова причепів і напівпричепів.
Одновісний напівпричіп (рис. 20. 19.) має вантажну платформу з відкидними боковими і заднім бортами. Рама ступінчастого типу складається з верхньої частини 6, яка є основою платформи 2, а до нижньої частини 5 прикріплені ресори 7 із задньою віссю і колесами, опорний пристрій 3 з розтяжками 4.
Рис. 20. 19. Одновісний причіп:
1 – гніздо для запресовування шворня; 2 – основа платформи; 3 – опорний пристрій;
4 – розтяжки; 5 – нижня частина рами; 6 – верхня частина рами; 7 – ресори
У передній частині рами зроблено гніздо 1 для запресування шворня, який кріпиться корончастою гайкою і шплінтується. Шворневе гніздо закріплене на рамі зварюванням і підсилене розкосами. Задня поперечина рами має кронштейни для кріплення ліхтарів і покажчиків повороту, а до лонжеронів на болтах закріплені буксирні литі гаки. Нижня частина рами також зварена із поперечин і лонжеронів.
Напівпричепи великої вантажопідйомності мають дві осі. На них встановлюють чотириресорну балансирну підвіску. Як пружні елементи у такій підвісці використовують несиметричні ресори, які дають змогу рівномірно змінювати жорсткість підвіски залежно від ступеня завантаження. Для передачі тягових і гальмових зусиль у конструкції використовують реактивні штанги, а рівномірність навантаження на осі напівпричепа створює балансир, з’єднаний з короткими кінцями ресор.
Автопоїзди з причепами або напівпричепами можуть експлуатуватись у важких дорожніх умовах, що вимагає підвищення їх прохідності. Це можна досягнути застосуванням на причепах ведучих осей чи коліс, тобто активного приводу.
Існує декілька способів активізації коліс причепів чи напівпричепів.
Рис. 20. 20. Класифікація способів активізації коліс причепів (напівпричепів)
Механічний привод застосовується найчастіше на причепах порівняно невеликої вантажопідйомності. Він складається з редукторів і карданних передач, встановлених на тягачі і причепі. Недоліком механічного приводу є порівняно значна складність агрегатів і вузлів та неможливість здійснення привода при декількох причіпних ланках.
Гідравлічний привод ґрунтується на використанні насоса високого тиску, який приводиться двигуном автомобіля - тягача, і роторних гідравлічних двигунів, які обертають колеса причепа. Тягове зусилля передається рідиною від гідронасоса до гідродвигунів по трубопроводах високого тиску. Така передача ставить вимоги до герметичності і надійності всіх елементів привода і знаходить обмежене використання.
Електричний привод активних осей причепа перспективний для важких причепів і особливо тоді, коли в складі автопоїзда використовується декілька причепів. В цьому випадку на автомобілі – тягачі працює силова установка, яка складається з первинного теплового двигуна і генератора, який перетворює всю чи частину енергії теплового двигуна в електричну енергію. Електроенергія від генератора передається по проводах на електродвигуни причепа чи напівпричепа, які перетворюють її в обертальний момент і через редуктори передають колесам. Тут можливе використання двох принципово різних конструкторських рішень для передачі обертального моменту на колеса. В першому випадку електродвигун зø єднують з колесами через головну передачу, диференціал і півосі. Такий варіант називається передачею зі спільним приводом. Інше рішення представляє собою індивідуальний привод коліс, які називають мотор – колесами. Вони
поєднують в одному агрегаті приводний електродвигун, понижувальний редуктор звичайно планетарного типу і колесо, в ободі якого розміщені всі названі елементи.
Електричний привод активних осей причепів має дуже важливу перевагу в порівнянні з іншими видами привода. Він забезпечує плавне і безступінчасте регулювання у всьому діапазоні навантажень, має зручну тягову характеристику, так як розвиває максимальний обертальний момент при рушанні і практично мало залежить від коливань температури.
Немає коментарів:
Дописати коментар