Урок №24

 Тема уроку : Загальні відомості про великі виробничі аварії, їх типи, причини та наслідки. 

Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій. Щодня в світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями.

Засоби масової інформації, як правило, привертають увагу громадськості до надзвичайних ситуацій, особливо коли вони пов'язані з життям відомих особистостей, призвели або можуть призвести до великої кількості жертв, становлять загрозу нормальному життю і діяльності груп людей, цілих регіонів чи навіть країн. Майже жодне газетне видання, жоден випуск радіо або телевізійних новин не виходить без таких повідомлень.

До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо. Аварії поділяються на дві категорії:

1. До І категорії належать аварії, внаслідок яких:

• загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;
• стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства;
• збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;
• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення.

2. До II категорії належать аварії, внаслідок яких:

• загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;
• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці (враховуються цех, дільниця з чисельністю працівників 100 осіб і більше).

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва в результаті спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, дільниць і окремих об'єктів, падіння опор та обрив дротів ліній електропередач не належать до аварій, що мають категорії.

Події природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля, називаються небезпечними природними явищами. Руйнівне небезпечне природне явище — це стихійне лихо.

Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались, тощо.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спору дах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Урок № 5

 Тема урока : Виконання технічного обслуговування та ремонту гідравлічного і електричного обладнання

Розглянемо основні види технічного обслуговування (ТО):

1 Щозмінне ТО: а) перевірка тиску масла і повітря в  гідросистемах; б) перевірка на щільність трубопроводів;  в) перевірка температури нагріву масла;

г) перевірка наявності рівномірного руху і швидкості механізмів.

2 Щонедільне ТО: а) перевірка стану роботи дроселів;

б) перевірка якості змащування; в) регулювання швидкості руху поршнів гідроциліндрів; г) перевірка та промивання фільтрів.

3 Щомісячне ТО: а) перевірка трубопроводів (шлангів) та їх з’єднань (заміна зношених); б) лабораторний аналіз масла на наявність у ньому включень.

4 Поточний ремонт: а) заміна елементів гідросистеми згідно з переліком ремонту (фільтрів, ущільнень, спрацьованих деталей та ін.); б) промивання гідробаків і трубопроводів; в) перевірка роботи гідроапаратури (золотників, дроселів та ін.).

5 Капітальний ремонт: а) повне розбирання  гідросистем; б) промивання всіх елементів системи: гідробаків, трубопроводів і гідроапаратури; в) ремонт і заміна насосів;

г) дефектація та заміна апаратури, що вийшла з ладу; д) складання гідросистем і регулювання апаратури.

Зупинимося на основних особливостях.

Штоки в гідросистемах ремонтують шліфуванням. Спрацьовані штоки та циліндри замінюють новими.

Під час ремонту клапанів, золотників, кранів необхідно обережно розбирати різеві з’єднання, протирати голки і тарілки клапанів. Отвори виправляють за допомогою ручних  розгорток, розточуванням, притиранням (пастою з гасом).

Розглянемо деякі особливості ремонту насосів.

Насоси – це основне обладнання гідросистем. У гідроприводі застосовують в основному шестеренні, пластинчасті, аксіально- та радіально-поршневі насоси.

У шестеренних насосах спрацьовуються зубчасті колеса, підшипники і вали в місці сальникової набивки. При цьому знижуються подача і тиск у зв’язку з підвищеним протіканням масла між зубчастими колесами і корпусом. Внутрішню поверхню корпуса при ремонті розточують (знятий шар металу повинен бути не більше 0,2 мм), потім шліфують. Старі зубчасті колеса замінюють новими. При ремонті необхідно зберегти встановлені зазори і перевірити їх щупом.

Пластинчасті насоси. При спрацюванні насосів (ротора, пластини, підшипників, манжети та ін.) відбувається зниження подачі і тиску, виникають шум і вібрація. Спрацьований ротор ремонтують, а лопаті замінюють новими. Відремонтований насос потім випробовують на стенді. Частіше ці насоси замінюють новими в зв’язку з трудомісткістю ремонту.

Ремонт трубопроводів. Розділяють трубопроводи для подачі рідини, повітря, пару. Їх виготовляють жорсткими -  металевими (з чавуну, сталі, міді, латуні, алюмінію) і гнучкими - з гуми.

Мідні трубопроводи, алюмінієві та з бензостійкої гуми використовують для подачі займистих і мастильних матеріалів, чавунні труби – для відведення стічних вод.

В інших випадках застосовують сталеві труби. Їх з’єднують муфтами, паянням, фланцями або зварюють. Згинання труб проводять вручну або за допомогою спеціальних пристроїв. Перед цим трубу нагрівають, засипають піском, а потім згинають.

                                              

                                                   Електрообладнання трактора

При ТО перевіряють: надійність кріплення акумуляторної батареї на тракторі: щільність контакту наконечників проводів з вивідними затискачами; очищають окислені клеми і наконечники проводів, вкривають їх шаром солідолу; прочищають вентиляційні отвори в заливних пробках акумуляторної батареї; перевіряють натяг паса привода генератора.

Через кожні 500 годин роботи перевіряють стан колектора і щіток стартера. Чистою полотняною ганчіркою, змоченою в неетильованому бензині, знімають бруд з поверхні колектора,

Перед пуском дизеля потрібно зливати конденсат з картера пускового двигуна і прочищати отвори в кришці паливного бачка, перевіряти рівень масла в корпусі редуктора, роботу магнето і запальної свічки.

Періодично з двигуна знімають стартер і перевіряють стан щітко-колекторного вузла при знятому захисному корпусі. Бруд і незначне підгоряння витирають чистою замшею, змоченою в неетильованому бензині 

Стартери, що поступають в ремонт можуть мати слідуючи несправності: при ввімкненні стартер не працює; тягове реле не спрацьовує (нечутно характерного клацання); при ввімкненні стартера чути клацання тягового реле, що повторюється, та удари шестерен приводу об вінець маховика; чутно шум шестерен приводу; шестерня приводу систематично не входить в зачеплення з вінцем маховика при нормальній роботі реле; поламані зубці шестерен приводу.

Ознаки несправностей	Причини	Способи усунення несправностей
При ввімкнені стартер не вмикається	Коротке замикання або обрив втягуючої обмотки тягового реле	Замінити тягове реле
При ввімкненні стартера не спрацьовує тягове реле	Обрив або відсутність контакту в ланцюгу живлення	Знайти пошкоджене місце та відновити контакт
При ввімкненні стартера чутно клацання, що повторюється, тягового реле і удари шестерні приводу об вінець маховика	Відсутність контакту між щітками та колектором	Протерти колектор ганчіркою, змоченою у бензині, замінити щітки, замінити пружини щіток
При ввімкненні стартера чутно шум шестерен приводу	Не спрацьовує реле РС530	Замінити реле РС530 Перемотати обмотку реле
Шетерня приводу не входить в зачеплення з вінцем маховика при нормальній роботі реле	Обрив або коротке замикання обмотки реле РС530	Замінити тягове реле
Якір стартера обертається, але не провертає колінчастий вал	Обрив втягуючої обмотки тягового реле	Замінити вимикач
	Несправний вимикач приладів і стартера Ненадійний контакт ланцюга тягового реле стартера, порушено регулювання стартера	Усунути несправність в контактному з’єднанні
	Несправна обмотка або контактне з’єднання реле РС530	Замінити реле РС530, перемотати обмотку
	Неправильне регулювання момента замикання контактів тягового реле	Відрегулювати зазор між шестернею та упорною шайбою в момент ввімкнення стартера
	Забиті торці зубців шестерні приводу стартера або вінця маховика	Зачистити заусенці на зубцях, замінити вінець маховика або шестерню приводу стартера або відновити наплавкою зубці
	Неправильне регулювання стартера	Відрегулювати стартер
	Несправний привід	Замінити тягове реле
	Поламка зубців шестерен приводу або вінця маховика	Замінити вінець маховика або шестерню приводу, відновити зубці шестерні пирводу або вінця маховика наплавкою

Урок №4

 Тема уроку : Виконання технічного обслуговування та ремонту трансмісії трактора

                                                   

 

                                                    Інструкційна картка №4

Основні несправності і їх причини. Основний дефект в роботі зчеплення - порушення надійної передачі моменту, що крутить, від двигуна до трансмісії в результаті зносу фрикційних накладок і поверхонь тертя, ослаблення нажимних пружин, а також в результаті зносу і збільшення зазорів в рухомих з'єднаннях або поломки окремих деталей. Передчасний знос і поломка деталей зчеплення викликаються порушенням регулювань при експлуатації і порушенням співвісності валу зчеплення з валом двигуна. Порушення або неправильне регулювання віджимних кулачків (різна висота), а також вільного ходу педалей приводить до підвищеного зносу накладок, зносу, викривлення і тріщин дисків. У центральних майстернях господарств роботи з ремонту зчеплення виконують висококваліфіковані слюсарі-ремонтники на робочих місцях, обладнаних універсальними інструментом і пристроями. Для розбирання й складання зчеплення використовують пристрої). Основні зовнішні дефекти коробок передач: підвищений шум і стукоти під час експлуатації машини; погане включення або самовиключення шестерень, що виникають в результаті зносу підшипників і їх посадочних місць, зносу шестерень, шліцьових, шпон і різьбових з'єднань, а також тріщини і злами в деталях. Підвищений знос підшипників кочення і зубів шестерень по товщині викликається абразивними частинками, що потрапляють в мастило через нещільність. Торцеві руйнування зубів шестерень з боку включення - результат неточного регулювання зчеплення і невірного перемикання передач. Втомне вифарбовування робочих поверхонь зубів значно підвищується при неправильному зачепленні шестерень - збільшенні або зменшенні міжосьової відстані, неповному включенні, перекосі зачеплення, неправильному регулюванні конічного зачеплення. Знос шліців (по товщині) і канавок шпон - результат високого питомого тиску і ударних навантажень при збільшеному зазорі в шліцьовому або шпоні з'єднанні. Ведучі мости тракторів і автомобілів можуть мати несправнос­ті, які викликають характерні звуки і запахи горілого масла, під­вищення температури корпусних деталей, погіршення керованості агрегатом, ривки під час рушання з місця, підтікання масла у міс­цях ущільнення деталей і з'єднаннях корпусів агрегатів, підвищені вібрації і зменшення швидкості трактора або автомобіля. Основні несправності карданних передач. У карданних передачах автомобілів і колісних тракторів з провідними передніми мостами зустрічаються наступні дефекти; знос шийок і сальників хрестовин, голчатих підшипників; отворів у вилках, шліців на валах і вилках; прогинання і скручування валів; знос проміжних опор і їх підшипників. Карданні передачі гусеничних тракторів можуть мати наступні дефекти: знос шліців, поверхонь під сальник і отворів під втулки у вилках кардана, знос гумових втулок і злам карданних головок. Основні причини підвищеного зносу деталей карданної передачі автомобілів і колісних тракторів - це пошкодження захисної о і умовою чохла і попадання ірязі, пороши і абразивних частинок до шліцьових з'єднань, відсутність мастила в підшипниках, порушення балансування карданної передачі. Головною причиною передчасного зносу деталей карданної передачі гусеничних тракторів служить порушення співвісної між двигуном і коробкою передач. Основні дефекти рульового управління. Характерні дефекти рульового управління колісних тракторів і автомобілів наступні: знос втулок і ролика валу сошки, черв'яка, підшипників і місць їх посадки, різьбових отворів картера, деталей кульових з'єднань рульової тяги, погнутість тяга і ослаблення кріплення рульового колеса на валу; тріщини і злами на фланці кріплення картера рульового механізму; знос деталей гидропідсилювача і масляного насоса. В результаті зносу деталей рульового управління порушується його регулювання, важко управління і втрачається стійкість на ходу, особливо колісних тракторів і автомобілів. Головна причина підвищеного зносу деталей - неправильне регулювання і невчасна або недоброякісне мастило механізмів рульового управління Основні можливі дефекти: тріщини, відколи, задиры й місцеві износы гальмових барабанів, порушення герметичності діафрагми гальмових камер автомобілів, зношування робочих поверхонь головного гальмового й колісного гідроциліндрів, манжет і поршнів й ін. Пневматичні шини та інші гумові вироби пошкоджуються як у процесі експлуатації, так і внаслідок неправильного догляду й зберігання.

Для зручності огляду й ремонту покришок застосовують ручні й пневматичні борторозширювачі, важільні розширювачі, випрямлячі бортові, розпірки.

Урок №3

 Тема урока : Виконання технічного обслуговування та ремонту двигуна

                                        ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА №3.

Зміст і послідовність виконання завдання	Технічні умови та вказівки для виконання завдання
1. Очистити двигун від бруду і закріпити на стенді	Підйомник, стенд, двигун Д-240, чистик, компресор, комплект інструментів, миючі засоби.
2. Зняти з двигуна деталі ГРМ  3. Зняти з двигуна деталі КШМ
4. Ремонт блоку двигуна а) ремонт тріщин блока штифтами б) ремонт тріщин полімерними матеріалами в) ремонт обірваних шпильок	Продіагностувати на наявність тріщин, зношення різьбових   отворів, зношення втулок розподільчого валу, посадочні місця під вкладиші корінних підшипників, короблення площини головки блока циліндрів. Засвердлити тріщину по всій довжині. Отвори повинні перекривати один-одного на 1/3. Нарізати різьбу в отворах, вкрутити штифти з червоної міді і зачеканити їх до повної герметичності. Засвердлити кінці тріщин діаметром 3 мм, а тріщину по всій довжині засвердлити під кутом 60°-70°. Обезжирити і нанести полімер товщиною 1 мм. Накласти заплату, прикатати і нанести другий шар полімеру. Просвердлити отвір в зламаній шпильці і з допомогою екстратора вивернути зламану шпильку. Або приварити до шпильки гайку чи пластину. Пошкоджені різьбові отвори під шпильки ремонтують шляхом нарізання різьби більшого діаметру.

5. Заміряти розміри корінних та шатунних шийок колінчастого валу, розміри гільз, визначити спрацювання цих деталей.

Мікрометр, нутромір. За допомогою довідника визначити     придатність деталей до експлуатації. Для відновлення форми корінних та шатунних шийок, шийки шліфують до ремонтних розмірів, а потім полірують. Прийнято чотири основних ремонтних розмірів (Р1, Р2, Р3, Р4) з інтервалом 0,75 мм для шатунних і 0,5 мм для корінних шийок. Між основними ремонтними розмірами передбачені додаткові з інтервалом 0,25 мм, які позначаються Д1, Д2, Д3. Колінчастий вал вибраковують якщо є тріщини і зломи на щоках і шийках, риски, здирки, забоїни, і якщо їх не можна ліквідувати шліфуванням, а також зменшенням діаметра шийок останнього ремонтного розміру. Залежно від ступеня спрацювання, гільзи ремонтують розточуванням або шліфуванням з наступним хонінгуванням, або тільки хонінгував до ремонтних розмірів. Для гільз циліндрів тракторних двигунів прийнято один нормальний розмір (внутрішній діаметр) и два ремонтних – Р і Р1, а для циліндрів автомобільних двигунів – три ремонтних розміри з інтервалом 0,5 мм. У свою чергу, гільзи нормального і ремонтного розмірів сортують на три групи – М, С, Б. Марку групи наносять клеймом на верхній бурт гільзи.

6. Провести дефектовку і ремонт поршнів, поршневих пальців, шатунів	Поршні випускають нормального і двох ремонтних розмірів Р та Р1 діаметром, збільшеним відповідно на 2 мм та 0,7 мм. Поршні, як і гільзи циліндрів, поділяють на три розміри-групи: М, С, Б. У поршнях спрацьовується юбка, канавки під кільця і отвори у бобишках під поршневий палець. Тепер поршні і поршневі кільця, як правило, не ремонтують, а замінюють на нові. Поршневі пальці відновлюють роздачею або хромуванням. Перед хромування м їх шліфують до одержання правильної герметичної форми, після роздачі шліфують і полірують. Вибраковують поршневі пальці, якщо є відколки, тріщини, відшарування цементного шару. Зараз поршневі пальці практично не відновлюють, а також замінюють на нові. Шатуни можуть мати такі дефекти: згин, скрученість, спрацювання поверхні рознімання з кришкою, спрацювання опорних поверхонь під болти, втулка верхньої головки і поверхні отвору під втулку. Якщо є обломи, тріщини, згини, шатуни вибраковують. Для шатунів двигунів усіх марок допустимий згин 0-0,8 мм, а скручування 0,12 мм на ділянці завдовжки 100 мм. Скручені і загнуті шатуни випрямляють на пресі або за допомогою пристроїв. Найдоцільніше проводити випрямлення при нагріванні середньої частини шатуна до 450° - 600° С. Поверхні рознімання шатуна і кришки фрезерують і пришабровують. Вони повинні розташовуватись в одній площині з точністю до 0-0,2 мм.
7. Скласти шатунно-поршневу групу.	Спочатку підбираємо комплект гільз, поршнів, поршневих пальців і кілець. Поршні підбирають за масою і розмірними групами, відповідно до розмірних груп гільз циліндрів, встановлених в блок-картері, а також за діаметром отвору у бобишках. Різниця маси поршнів для одного двигуна Д-240 не повинна перевищувати 5 г. Нормальний зазор між гільзою циліндра і юбкою поршня для двигуна Д-240 становить 0,14 – 0,18 мм, а допустимий без ремонту – до 0,4мм. Поршневі кільця перед установленням перевіряють на пружність, вимірюють зазор між кільцем і канавкою (за висотою). Нормальний зазор у замку для кілець двигуна Д-240 при встановленні у гільзу становить 0,45 – 0,75 мм,   а пружність кілець при нормальному зазорі – 55-81 Н. Зазор між кільцем і канавкою поршня становлять для компресійних кілець 0,02 мм, а для масло знімних 0,03 мм. Шатуни, як і поршні, підбирають за масою. Різниця маси шатунів для одного двигуна допускається – 20 г. Втулки верхньої головки шатуна повинні мати такий самій розмір як і поршневі пальці, підібрані раніше відповідно до розміру поршня. Правильно підібраний поршневий палець повинен плавно входити в отвір
8. Установити зазор у корінних і шатунних підшипниках.	Зазор у корінних і шатунних підшипниках визначають як різницю діаметрів вкладишів, затиснених у гніздах кришками і діаметром шийок колінчастого вала. Для двигуна Д-240 нормальний зазор у шатунних підшипниках становить 0,06 – 0,12 мм, у корінних – 0,07 – 0,13 мм. Допустимі зазори – 0,16 – 0,28 мм. Гайки підшипників затягують спеціальним динамометричним ключем для двигуна Д-240, момент затягування корінних підшипників становить 200-220 , а шатунних – 140 – 160 Н·м.

Основні вимоги охорони праці:

1. Розбору і зборку деталей потрібно проводити на спеціальних стендах, столах, які забезпечують стійке положення.

2. Під час роботи користуватися справним інструментом.

3. Ключі повинні відповідати розміру гайки чи гвинта. Забороняється збільшувати довжину ключа іншим ключем чи трубою.

4. При ви пресування чи запресуванні гільз, втулок слід користуватися з’ємниками і пресами.

5. Важкі деталі і агрегати піднімати під’ємно-транспортним обладнанням. Забороняється розбирати агрегати і вузли, підвішені на під’ємниках. 

Урок №5

 Тема уроку : Небезпечність та шкідливість речовин і матеріалів, що використовуються в автотранспорті.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовують в технологічних процесах.

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, через шкіру переважно рідкі речовини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання, або при внесенні їх в рот забрудненими руками.

Основним шляхом надходження промислових шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній всмоктувальній поверхні легенів утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовин у кров.

Шкідливі речовини, що потрапили тим, чим іншим шляхом в організм можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії, шляху проникнення, метрологічних умов, індивідуальних особливостей організму.

Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину  невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець). Шкідливі речовини потрапивши в організм розподіляють в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору в зубах, марганцю в печінці. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване «депо» і затримуватись в цьому тривалий час.

При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватися в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати «накопичення» функціональних ефектів  (функціональна кумуляція).

Ступінь несприятливого впливу шкідливих речовин, що присутні в повітрі робочої зони визначається також низкою інших чинників. Наприклад, підвищена температура і вологість, як і значне м’язове напруження, в більшості випадків, підсилюють дію шкідливих речовин.

Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов’язкові попередні (при вступі на роботу) та періодичні медичні огляди.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров’я лише в тому випадку, коли їх кількість в повітрі перевищує  граничну для поживної речовини величину.

Під граничною допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній роботі протягом 8 годин або іншої тривалості (40 годин  у тиждень) протягом всього трудового стажу не може викликати захворювання або розладів у стані здоров’я та не надає вплив на здоров’я майбутніх поколінь.

Стан атмосферного повітря-один з головних чинників, які впливають на здоров’я населення. Щороку по всій країні в атмосферу виділяється близько 17млн. тонн шкідливих речовин. Стан атмосферного повітря в Україні викликає занепокоєність екологічних організацій та медиків. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я забруднення повітря є основним чинником захворюваності та смертності в світі. За цим показником вже не один рік лідирує Україна. І, як наслідок, має великий відсоток захворюваності на різні хвороби.
       Значний вплив на забруднення атмосферного повітря має автомобільний транспорт, кількість якого щороку зростає. Близько 60% забруднення атмосфери припадає на автотранспорт. Один літр спалюваного бензину приводить до утворення близько 16м³ вихлопних газів. Гази, які виділяються внаслідок спалювання палива у двигунах внутрішнього згоряння, містять більше 200 найменувань шкідливих речовин, у т.ч. канцерогени. В своєму складі вихлопні гази містять :чадний та вуглекислий газ оксиди азоту, вуглеводні, сажу, бензпірен та важкі метали. Так, монооксид вуглецю (чадний газ) – це токсична речовина, яка потрапляючи в легені та у кров, «зв’язує» кров’яні тільця, що приводить до кисневого голодування тканин організму і до смерті, але найбільшу небезпеку становлять оксиди азоту, які приблизно в 10 раз небезпечніше, ніж чадний газ. Потрапляючи на слизові оболонки та у кров, оксиди азоту утворюють азотні і азотисті кислоти та інші небезпечні для здоров’я і життя сполуки. Частка токсичності альдегідів відносно невелика і становить 4-5% від загальної токсичності вихлопних газів. Токсичність різних вуглеводнів значно відрізняються між собою, проте особливістю є те ,що ненасичені вуглеводні у присутності діоксиду азоту під впливом сонячного проміння фотохімічно окислюються, утворюючи отруйні кисневмісні сполуки.
    Виявлені у вихлопних газах поліциклічні ароматичні вуглеводні-сильні канцерогени. Серед них найбільш вивчений бензопірен, крім нього знайдені похідні антрацену: 1,2-бензантрацен, 1,2,6,7-дибензантрацен, 4,10-диметил-1,2-бензатрацен.
    Зважаючи на наявність сірки і сірчаних сполук у дизельних паливах, та частково у бензинах, до складу відпрацьованих газів можуть входити оксиди сірки, а у разі застосування етилових бензинів-свинець (тетраетилсвинець), бром, хлор, та їх сполуки.
    Вихлопні гази накопичуються у нижніх шарах атмосфери, тобто шкідливі речовини знаходяться в зоні дихання людини. Тому автомобільний транспорт варто віднести до категорії найнебезпечніших джерел забруднення повітря поблизу автомагістралей.
   Різні хімічні елементи, особливо метали, що накопичуються у грунтах, засвоюють рослини і через них по харчовому ланцюгу переходять в організм тварин і людини. Частина з них розчиняються і виносяться грунтовими водами, потім потрапляє в ріки, водойми і вже через питну воду може потрапити у людський організм.
  Тривалий контакт із середовищем, отруєним вихлопними газами автомобілів, викликає загальне ослаблення організму-імунодефіцит. Крім того, безпосередньо токсичні і шкідливі гази можуть стати причиною різних захворювань: наприклад, дихальної недостатності, гаймориту, ларинготрахеїту, бронхіту, бронхопневмонії, раку легень. Вихлопні гази також можуть викликати атеросклероз судин головного мозку, частково через легеневу патологію можуть виникнути і різні порушення серцево-судинної системи
    Частими є випадки отруєння вихлопними газами в т. ч. зі смертельними наслідками автомобілістів у гаражах, закритих стоянках і в середині автомобілів (витоку в салон) за недостатньої чи відсутньої вентиляції. Для боротьби з такими випадками вводяться норми на вентиляцію споруд, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням автомобілів.
      Отже, як ми бачимо, що досягнення науково-технічного прогресу приносить людям не тільки користь, але й шкоду.«За все потрібно платити» – плата за автомобіль – наше здоров’я та наше життя, тому потрібно знаходити якомога більше можливостей для того, аби зменшити вплив автомобіля на навколишнє середовище.

Урок №11

 Тема уроку : Основні небезпечні виробничі фактори під час виконання робіт 

Розробити конспект, підручник "Охорона праці" ст. 47-52

Урок №23

 Тема уроку : План ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків

Розробити конспект , підручник "Охорона праці" ст 55-56 

Урок №2 Виробниче навчання 94 тр

 Тема уроку: Розбирання тракторів та сільськогосподарських машин на вузли і агрегати та їх миття

Урок № 30

 Тема уроку : Правила організації робочого місця та безпечні методи праці

розробити конспект  

1 Утримання машин та обладнання в стані постійної технічної готовності до виконання виробничих процесів і підтримання у період експлуатації високої надійності й працездатності;

 2 Забезпечення протягом всього строку служби високої продуктивності та якості роботи як окремих засобів механізації, так і їх комплектів у складі потокових технологічних ліній тваринницьких об'єктів у режимах, чітко визначених технологічними параметрами виробничих процесів, а також умовами утримання тварин і догляду за ними;

 3 Проведення заходів технічного обслуговування та поточного ремонту фермської техніки під час передбачених технологічними процесами нормативних перерв без зупинки основного виробництва, домагаючись при цьому зниження витрат на утримання техніки. Основою технічної експлуатації засобів механізації є система технічного обслуговування (ТО) і ремонту машин та обладнання  Система ТО і ремонту — це сукупність принципів і порядок здійснення заходів, які забезпечують нормальний технічний стан машин та обладнання і своєчасну їх готовність до роботи. Вона передбачає:

·встановлення видів та періодичності технічного обслуговування і ремонту всіх машин й обладнання з врахуванням їх конструктивних особливостей та умов роботи;

 ·розробку норм міжремонтного наробітку, витрат запасних частин і ремонтних матеріалів, простою при ТО і ремонті, технологій та трудомісткості, розподіл останньої за видами робіт.

Організація робочих місць повинна забезпечувати стійке положена та вільність рухів працівника, безпеку виконання трудових операції виключати або допускати лише в деяких випадках роботу в незручну позиціях, котрі зумовлюють підвищену втомлюваність.

Загальні принципи організації робочого місця:

—  на робочому місці не повинно бути нічого зайвого; всі необхід
для роботи предмети повинні знаходитись поряд з працівником, але ь
заважати йому;

—  ті предмети, котрими користуються частіше, розташовуютье
ближче, ніж ті предмети, котрими користуються рідше;

—  предмети, котрі беруть лівою рукою, повинні знаходитись зліві
а ті предмети, котрі беруть правою рукою, повинні знаходитись справі

—  якщо використовують обидві руки, то місце розташуванн
пристосувань вибирається з врахуванням зручності захоплювання йог
двома руками;

—  небезпечніше, з точки зору можливості травмування працівник
обладнання повинне розташовуватись вище, ніж менш небезпечні
Однак слід враховувати, що важкі предмети під час роботи зручніше 1
легше опускати, ніж піднімати;

—  робоче місце не повинне захаращуватися заготовками і готовим
деталями;

—  організація робочого місця повинна забезпечувати необхід» оглядовість.

—   Засоби відображення інформації повинні бути розташовані в зонах інформаційного поля робочого місця з врахуванням частоти та значущості інформації, типу засобів відображення інформації, точності і швидкості спостереження та зчитування.