Урок № 3

 Тема уроку: Навчання з питань охорони праці. Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту.

навчання з  питань  охорони  праці - це навчання працівників, учнів, курсантів, студентів, слухачів з метою отримання необхідних знань  і  навичок  з  питань  охорони праці або безпечного ведення робіт;

робота з  підвищеною  небезпекою -  є робота в умовах впливу шкідливих та  небезпечних  виробничих  чинників  або  така,  де  є потреба  в  професійному  доборі,  чи пов'язана з обслуговуванням, управлінням,   застосуванням   технічних   засобів    праці    або
технологічних  процесів,  що  характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій,  пожеж,  загрози життю, заподіяння шкоди здоров'ю, майну, довкіллю;

спеціальне навчання - є щорічне  вивчення  працівниками,  які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою або там, де є   потреба   в    професійному    доборі,    вимог    відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

ІІ	Організація  навчання  і  перевірки знань з питань охорони  праці на підприємстві

2.1. Працівники під час  прийняття  на  роботу  і  в  процесі роботи,  а  також  учні,  курсанти,  слухачі  та  студенти під час трудового і професійного навчання  проходять  на  підприємстві  за рахунок  роботодавця  інструктажі,  навчання  та перевірку знань з питань охорони  праці,  надання  першої  допомоги  потерпілим  від нещасних  випадків,  а  також  правил  поведінки у разі виникнення аварії.

2.2. На  підприємствах  на  основі  Типового   положення,   з урахуванням  специфіки  виробництва  та  вимог нормативно-правових актів з охорони праці,  розробляються і затверджуються  відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, а також формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань  з питань охорони праці, з якими мають бути ознайомлені працівники.

2.3. Організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників,  у тому числі під час  професійної  підготовки, перепідготовки   та   підвищення   кваліфікації   на  підприємстві здійснюють працівники служби кадрів  або  інші  спеціалісти,  яким роботодавцем доручена організація цієї роботи.

2.4.. Навчання з питань  охорони  праці  може  проводитись  як традиційними  методами,  так  і  з  використанням  сучасних  видів навчання - модульного, дистанційного тощо, а також з  використанням технічних    засобів   навчання:   аудіовізуальних,   комп'ютерних навчально-контрольних систем, комп'ютерних тренажерів.

2.5.. Особи,  яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною  безпекою,  повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).  Працівники,  зайняті  на  роботах  з підвищеною   пожежною   небезпекою,  один  раз  на  рік  проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної  безпеки, а   посадові   особи  до  початку  виконання  своїх  обов'язків  і періодично (один раз на три роки) проходять навчання  і  перевірку знань з питань пожежної безпеки.

2.6. Особи,   які  суміщають  професії,  проходять  навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони  праці  як  з  їхніх основних професій, так і з професій за сумісництвом.

2.7. Перед   перевіркою  знань  з  питань  охорони  праці  на підприємстві  для  працівників  організується  навчання:   лекції, семінари та консультації.

2.8. Перевірка  знань  працівників  з  питань  охорони  праці проводиться  за  нормативно-правовими  актами  з  охорони   праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов'язків.

2.9. Перевірка  знань  працівників з питань охорони праці на підприємстві здійснюється комісією  з  перевірки  знань  з  питань охорони   праці   (далі   -   комісія)  підприємства,  склад  якої затверджується наказом керівника.  Головою  комісії  призначається керівник підприємства або його заступник,  до службових обов'язків яких входить організація роботи з охорони праці,  а в разі потреби створення  комісій  в  окремих структурних підрозділах їх очолюють керівник відповідного підрозділу чи його заступник.

До складу  комісії  підприємства  входять  спеціалісти служби охорони  праці, представники  юридичної,  виробничих,   технічних служб,   представник   профспілки   або   вповноважена   найманими працівниками особа з  питань  охорони  праці.  До  складу  комісії підприємства  можуть  залучатися страхові експерти з охорони праці відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування  від  нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України та  викладачі  охорони  праці,  які  проводили навчання.

Участь представника  спеціально  вповноваженого  центрального органу  виконавчої  влади  з  нагляду  за  охороною праці або його територіального управління у складі комісії обов'язкова  лише  під час   первинної   перевірки   знань   з  питань  охорони  праці  в працівників,  які  залучаються  до  виконання   робіт   підвищеної небезпеки.

Комісія вважається правочинною,  якщо до її складу входять не менше трьох осіб.

2.10. Усі  члени  комісії  у  порядку,  установленому Типовим положенням,  повинні пройти навчання та перевірку знань  з  питань охорони праці.

2.11. Перелік  питань  для  перевірки  знань  з охорони праці працівників,  з  урахуванням  специфіки  виробництва,  складається членами комісії та затверджується роботодавцем.

2.12. Формою   перевірки   знань   з   питань  охорони  праці працівників є тестування,  залік або іспит. Тестування проводиться комісією   за   допомогою   технічних  засобів  (автоекзаменатори, модульні  тести  тощо),  залік  або  іспит  -  за  екзаменаційними білетами у вигляді усного або письмового опитування.

2.13.  Результат  перевірки  знань  з  питань охорони праці з робіт  з  підвищеною  небезпекою,  а  також  там,  де  є потреба у професійному  доборі,  до  виконання  яких допускається працівник, оформлюється  протоколом  засідання  комісії  з  перевірки знань з питань охорони праці.

Особам, які  під  час перевірки знань з охорони праці виявили задовільні результати, видається посвідчення про перевірку знань з питань  охорони  праці).  При  цьому  в  протоколі та посвідченні  у  стислій  формі   зазначається   перелік   основних  нормативно-правових   актів   з  охорони  праці  та  з  безпечного виконання конкретних видів робіт,  в обсязі яких працівник пройшов перевірку знань.

Питання  щодо  порядку  зберігання  посвідчень  про перевірку знань  з  питань  охорони  праці  на підприємстві або необхідності працівникам мати їх при собі під час виконання трудових обов'язків вирішується  роботодавцем.

2.14. Працівникам, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці на своєму підприємстві,  видача посвідчень  є обов'язковою лише тим, хто виконує роботи підвищеної небезпеки.

2.15. При  незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом  одного  місяця  повинні  пройти повторне навчання і повторну перевірку знань.

2.16. Не  допускаються  до  роботи  працівники,  у тому числі посадові особи,  які не пройшли навчання,  інструктаж і  перевірку знань з питань охорони праці.

2.17. Організаційне  забезпечення роботи комісії (організація проведення перевірки знань з  питань  охорони  праці,  оформлення, облік і зберігання протоколів перевірки знань,  оформлення і облік посвідчень  про  перевірку   знань   з   питань   охорони   праці) покладається  на суб'єкт господарювання, яким проводилось навчання з  питань  охорони  праці.  Термін зберігання протоколів перевірки знань з питань охорони праці не менше 5 років.

2.18. Відповідальність    за    організацію    і   здійснення інструктажів,  навчання та перевірки знань працівників  з  питань охорони праці покладається на роботодавця.

2.19. Представники    профспілок,    уповноважені   найманими працівниками особи як члени постійно діючих  комісій  з  перевірки знань з питань охорони праці,  проходять навчання з питань охорони праці відповідно  до  Типового  положення,  а  перевірку  знань  у порядку,  визначеному  відповідними  громадськими організаціями за участю представника спеціально уповноваженого центрального  органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту

Засіб індивідуального захисту – спорядження, що призначається для носіння користувачем та забезпечення його захисту від однієї або кількох видів небезпеки для життя чи здоров’я. Роботодавець зобов’язаний забезпечити працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту. Засоби індивідуального захисту повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені необхідними ЗІЗ.

Згідно з статтею 5 Законом України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний інформувати під підпис працівника про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто,  про можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а працівник зобов’язаний користуватися наданими ЗІЗ.

Засоби індивідуального захисту використовують за призначенням  згідно  з інструкціями з експлуатації, які повинні бути зрозумілими для працівників. Їх вимоги мають бути включені у відповідні  розділи обов’язкових для виконання працівниками документів (інструкції з охорони праці, технологічні регламенти
тощо).

ЗІЗ видаються працівникам безоплатно та є власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при: звільненні з підприємства, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу або інше робоче місце, зміні виду робіт, уведенні нових технологій, уведенні нових або заміні наявних знарядь праці та в інших випадках, коли використання виданих ЗІЗ не є необхідним, а також по закінченні строків їх використання замість одержуваних нових ЗІЗ.

У разі передчасного зношення ЗІЗ не з вини працівника роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій рахунок. Роботодавець зобов’язаний  організувати на підприємстві належний облік і контроль за видачею у встановлені строки ЗІЗ працівникам. Роботодавець зобов’язаний забезпечити відповідні умови зберігання   ЗІЗ  за  інструкціями з їх експлуатації.

Роботодавець не повинен допускати до роботи працівників без засобів  індивідуального захисту, а також якщо ЗІЗ знаходяться у забрудненому, несправному стані або з простроченими строками періодичних випробувань. Працівники зобов’язані бережливо ставитись до виданих їм ЗІЗ, застосовувати їх за призначенням згідно з інструкціями з експлуатації, та повідомляти роботодавця  про  будь-які недоліки стосовно використання ЗІЗ за призначенням.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону праці» роботодавець згідно з колективним договором може додатково, понад  встановлені норми,  видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування. Роботодавець зобов’язаний з’ясувати, чи відповідає ЗІЗ, який він планує застосовувати, існуючим на робочому місці умовам праці та небезпекам та зобов’язаний попередньо провести:

Ø визначення за результатами атестації робочих місць за умовами праці чи проведених інструментальних досліджень значень шкідливих і небезпечних  факторів виробничого середовища, яких не можна уникнути за допомогою організаційних, технічних, технологічних та інших заходів, а також засобів колективного захисту;

Ø визначення характеристик, які повинні мати ЗІЗ, для ефективного захисту працівників, беручи до уваги незручності, які вони можуть створювати самі;

Ø порівняння ЗІЗ за необхідними захисними властивостями, експлуатаційними й ергономічними характеристиками з огляду на специфіку їх безпосереднього використання.

Порушення нових Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками ЗІЗ є порушенням законодавства про охорону праці. А це призведе до штрафів при перевірках Держпраці з питань охорони праці. Максимальний розмір штрафу відповідно до ст. 43 Закону «Про охорону праці» не може перевищувати 5% середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік.