Урок № 20

 Тема уроку : Агротехнічні вимоги до якості насіння

Сівба високоякісним насінням районованих сортів — один з основних агротехнічних заходів, спрямованих на вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур.

Якість посівного матеріалу має певні сортові та посівні ознаки. Сортові ознаки, що характеризують сортову чистоту насіння, визначають у полі на насінних ділянках під час апробації. За даними апробації насіння на сортову чистоту його поділяють на три категорії. Сортова чистота насіння першої категорії має становити не менш як 99,5%, другої — 98, третьої — 95%.

Показниками якості посівного матеріалу є чистота, схожість, посівна придатність, енергія проростання, маса 1000 зерен, натура та вологість зерна, його вирівняність, зараженість шкідниками.

Відповідно до державного стандарту розрізняють певні класи насіння. Якщо насіння відповідає вимогам стандарту, його називають кондиційним. Залежно від посівних якостей насіння зернових, зернобобових та олійних культур, а також бобових і злакових трав поділяють на три, а насіння цукрових буряків, кормових коренеплодів, баштанних та овочевих культур — на два класи. У табл. 77 наведено дані стандарту на зернові та деякі зернобобові культури.

Господарства повинні спочатку висівати насіння І, а потім II класу. Висівати некондиційне насіння заборонено. Для насінних посівів використовують насіння тільки І класу.

Якість насіння в господарствах контролюють державні насінні інспекції. Для цього від кожної партії насіння щупами відбирають середній зразок: для пшениці, вівса, жита, ячменю маса його становить 1000 г, для проса — 500, конюшини, люцерни 250 г. Один зразок, призначений для визначення чистоти, енергії проростання, схожості і маси 1000 зерен насіння, зсипають у мішечок, другий зразок для визначення вологості і зараженості насіння — у пляшку, яку щільно закривають.Чистота насіння — це маса чистого насіння досліджуваної культури в процентах від загальної маси зерна.

Насінний матеріал повинен бути без сторонніх домішок. Для визначення чистоти насіння різних груп рослин із середнього зразка відбирають такі наважки, г: пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки, вики, сочевиці, рису — 50; кукурудзи, гороху, квасолі — 200; соняшнику, сої, люпину, гарбузів, кавунів — 100; буряків, конопель, сорго, еспарцету — 25; льону — 10; гірчиці, ріпаку, люцерни, конюшини — 5.

Наважку насіння розбирають на розбірній дошці на такі фракції: чисте здорове насіння основної культури; дрібне, бите, пошкоджене, проросле насіння основної культури; мертве сміття (полова, пісок, грудочки землі тощо); живе сміття (насіння бур’я- нів та інших культур, живі шкідники, насіння уражене сажкою, ріжки тощо). Кожну відібрану фракцію насіння зважують, визначають його масу спочатку в грамах, а потім у процентах від тої наважки. Крім того, насіння інших культурних рослин та насіння бур’янів підраховують, визначаючи їх кількість штуках на 1 кг насіння досліджуваного зразка.

Якщо чистота насіння нижча, ніж передбачено стандартом, його висівати не можна, а треба повторно очистити. Забороняється висівати також насіння, в якому є насіння карантинних бур’янів.

Схожість насіння визначають за кількістю насіння, яке проросло у встановлений для цієї культури строк (7–10 днів) в процентах від загальної кількості насіння, взятого для пророщування, і повинна бути близько до 100%. Це один з основних показників якості насіння. Погана схожість спричинює зрідженість посівів, що значно впливає на величину врожаю сільськогосподарських культур.

За даними М. М. Кулешова, урожайність кукурудзи при схожості насіння 98% становила 42,2 ц/га, 96% — 41,8, 92% — 89,6, 80% — 25, 49% — 15,4 ц/га, а в дослідах П. П. Лук’яненка з озимою пшеницею сорту Безоста 1 при 100%-й схожості вона становила 44 ц/га, 95% — 41, 83% — 34,6 ц/га.

Для визначення схожості з фракції чистого насіння відбирають чотири проби по 100 насінин і пророщують їх у кюветах на вологому чистому прожареному піску або фільтрувальному папері. Кювети розміщують у термостатах, де підтримують температуру близько 20°С для насіння холодостійких (пшениця, жито, ячмінь, овес, горох) і 20–30°С для теплолюбних (кукурудза, просо, гречка, рис, квасоля) культур. Спостереження за проростанням насіння ведуть щодня протягом 7–10 днів.

Для швидкого визначення схожості насіння користуються методами, розробленими М. І. Гуревичем, О. О. Фурсовою та І. З. Нелюбовим. Метод Гуревича ґрунтується на здатності живого насіння виділяти речовини, які відновлюють динітробензол. Внаслідок взаємодії відновних продуктів, що утворюються з динітробензолу, з аміаком насіння стає пурпуровим. Для цього насіння замочують на 4–5 год у розчині динітробензолу, після чого його кладуть на 10–15 год у розчин аміаку. Потім зрізують кінчик зародка зерна і розглядають його крізь лупу із збільшенням у 10– 20 разів. Якщо зерно живе, колір зародка змінюється на пурпуровий, а якщо неживе, то не змінюється.