Урок №18

 Тема : Виконання заготівлі, приготування та роздавання кормів та силосу

Тема уроку: Вимоги до комплектування машинно-тpактоpних агpегатiв для заготівлі, приготування та роздавання кормів та силосу

Для розрахунку складу агрегатів введемо такі позначення:

Рн.гак — номінальне тягове зусилля трактора, Н; К — питомий опір машини-знаряддя, Н/м; К0 — питомий опір плуга, Н/м2; Вм — найбільша допустима ширина захвату агрегату, м; bм — ширина захвату однієї машини, м; nм — кількість машин в агрегаті; b — ширина орної скиби, м; а — глибина оранки, м; R3 — опір зчіпки, Н; Rагр — опір агрегату, Н; ηв — коефіцієнт використання тягового зусилля.

Агрегат розраховують у такій послідовності:

1.     Згідно з агротехнічними вимогами до польової операції та умов роботи у загінці, вибирають тип сільськогосподарських машин-знарядь, трактор і робочу швидкість агрегату.

2.     Знаючи тип трактора й робочу швидкість агрегату, визначають номінальне тягове зусилля трактора Рн.гак..

3.     Визначають максимальну ширину захвату агрегату:

Для орного агрегату К = К0а, Н/м.

4.     Визначають кількість машин-знарядь в агрегаті:

5.     Визначають розмір робочого тягового зусилля агрегату:

6.     Визначають коефіцієнт використання тягового зусилля:

У такій послідовності розраховують машинно-тракторні агрегати, які працюють на місцевості з рівним рельєфом. За наявності підйому на загінці треба враховувати зусилля, яке затрачатиметься на подолання підйому машиною зі зчіпкою.

Силос – соковитий корм, приготований консервуванням без доступу повітря. Консервування відбувається як результат молочнокислого бродіння, що розвивається в подрібненій рослинній масі без доступу повітря. У готовому силосі міститься до 2% молочної кислоти, що запобігає його псуванню. Залежно від сировини, яку використовують для приготування силосу, розрізняють кукурудзяний, соняшниковий, вико-вівсяний та силос інших видів. Силосування – найбільш розповсюджений спосіб заготівлі соковитих кормів.

Строки скошування мають збігатися з накопиченням у рослинах максимальної кількості поживних речовин, оскільки вони переважно зберігаються в силосі.

Висота зрізу силосованих культур високостебельних рослин не має перевищувати 10 см, трав – 6 см (відхил не більше ±1 см).

Вологість подрібненої маси, що закладається в сховище, за довжини частинок 2…3 см має бути 65…75%, за довжини 4…5 см – 75…80%, за довжини 10…12 см – більше 80%.

Вологість силосуємої маси можна регулювати внесенням гігроскопічних кормових добавок, наприклад таких як солома і полова. Щоб підвищити якість силосу, приготовленого з рослин, бідних на протеїн, рекомендовано додавати бобові культури. Збереженість і поживна цінність корму забезпечується за безперервного заповнення сховищ за 3…4 дні, достатнього ущільнення силосованої маси і негайного щільного укриття після закінчення закладання. Об’ємна маса закладеного в сховище корму має становити 500…600 кг/м3 за температури не більше 30ºС. Потрапляння в подрібнену масу чужорідних предметів і матеріалів виключається.

Для збирання силосованих культур використовують спеціальні силосозбиральні або кормозбиральні комбайни.

 

5.4.2. Технологія закладання силосу

Силос – цінний вид корму, одержаний у процесі біологічного консервування зелених рослин, основою якого є молочнокисле бродіння. Його технологічний процес такий: скошування з одночасним подрібненням рослинної маси, завантаження в транспортні засоби, транспортування, закладення у сховища, трамбування, ізоляція від повітря.

Силос має бути якісним. Такий продукт має приємний запах квашеної капусти, солоних огірків, консервованих фруктів. Колір у нього зеленувато-жовтий або темно-зелений, консистенція рослин повністю збережена.

Збір кукурудзи на силос починають, коли настає фаза молочно-воскової стиглості зерна.

Оптимальною температурою для розвитку молочнокислих бактерій є 25…30°С. У разі розігрівання маси вище 30…35°С пригнічується діяльність молочнокислих бактерій, гальмується підкислення корму, починають розмножуватися бактерії спорові і, зокрема маслянокислі.

Для отримання якісного силосу необхідне ретельне трамбування, запобігання доступу повітря в масу, щільність маси 600 кг на 1 м³.

Ущільнення маси залежить від подрібнення сировини. У подрібненої маси рясно виділяється сік з розчиненими в ньому поживними речовинами – створюється живильне середовище для розвитку молочнокислого бродіння. Вирізняється сік, витісняє повітря із проміжків між частинками маси. Вона швидше заквашується, її легше трамбувати, завантажувати, зручніше виймати. Особливо ретельно масу слід трамбувати біля стін траншей.

Величина різання залежить від:

силосування сировини – легкосилосованих подрібнюється до 2…3 см, важкосилосованих – до 1 см;

вологості - за 70…75% - 2…4 см, 75…80% - 5…7 см, 80…85% - 8…10 см.

За вмістом цукру в рослинах їх розподіляють:

- на легкосилосовані (що мають надлишок цукру і заквашують у разі виходу молочної кислоти з цукру у кількості 60…70%) – кукурудза, сорго, суданки, жито, лугові злаки, баштанні, капуста, коренеплоди та інші;

- важкосилосовані (містять цукру стільки, що зелена маса їх нормально силосується лише у випадку, якщо вихід молочної кислоти з нього становить 90…100%) - буркун, вика, конюшина тощо;

- несилосовані (у чистому вигляді не заквашиваются навіть у разі виходу з цукру молочної кислоти в 90…100%) – люцерна, соя, сорго віникове, батоги баштанних культур тощо.

Для забезпечення нормального перебігу мікробіологічних і біохімічних процесів, необхідних для заквашування маси, слід забезпечити потоковість процесу силосування. Годинний шар закладання силосу – 0,8 м. Показником правильного закладання є температура маси на глибині 40…50 см, вона не має бути вище 30°С. Завантажувати силосну масу слід на 1,5…2 м вище країв траншей з тим, щоб після повного осідання рівень її був дещо вище краю стін траншеї. Поверхня ущільненої маси повинна мати в центрі, за довжиною траншеї, опуклу форму. Після заповнення сховища масу негайно вкривають для ізоляції від повітря і атмосферних опадів. Затримка укриття на 2…3 дні збільшує втрати корму на 7…10% через гниття і пліснявіння верхніх шарів і зігрівання всієї маси.

Укриття силосних ям:

- ущільнена подрібнена мокра солома з підсівом злакових культур;

- земляне укриття;

- укриття поліетиленовою або хлорвініловою плівкою з накриттям землею або мішками з гравієм

Урок №17

 Тема : Виконання заготівлі, приготування та роздавання кормів та силосу

Тема уроку: Порядок налаштування с-г машин до конкретної роботи.

Технологічна наладка силосозбиральних комбайнів

Попереднє налаштування та регулювання робочих органів силосозбирального комбайна КСС-2,6А на задані умови роботи виконують у такому порядку.

Перевірка різального апарата. Погнуті пальці випрямляють трубою або легкими ударами молотка по основі пальця, попередньо установивши під пальцьовий брус упор.

Між притискними лапками та сегментом ножа має бути зазор 0,5 мм. Кінці сегментів мають прилягати до вкладишів пальців без зазорів, а в задній частині сегмента допускається зазор 0,3…1,5 мм. Для забезпечення якісного зрізу стебел та запобігання забиванню ножа осьові лінії сегментів мають збігатися з осьовими лініями пальців. Допускається розбіжність осьових ліній не більше 3 мм. Ніж має вільно переміщуватися в пальцьовому брусі від зусилля руки.

Регулювання мотовила. Діаметр мотовила регулюють в залежно від висоти стеблестояння згідно з табл. 5.4.2.

 

Таблиця 5.4.2

Регулювання діаметра мотовила КСС-2,6

 

Висота стебел, см	Діаметр мотовила, см	Номер отвору на промені мотовила
50…120 121…190 191…260 261…330 331…400	180 205 230 255 280	1 2 3 4 5

 

Частоту обертання встановлюють залежно від діаметра мотовила змінними зірочками. За діаметра D < 230 см на вал мотовила встановлюють зірочку з z = 32; за D > 230 см – зірочку з z=20.

Перекіс рами мотовила усувають натягом пружини зрівноваження.

Регулювання висоти зрізу. На задану висоту зрізу (8; 13; 19,5; 25) жатку встановлюють переставлянням опорного башмака за висотою.

Регулюють натяг транспортера жатки проводять шляхом переміщення платформи відносно ведучого вала. Натягують транспортер так, щоб планки його легко дотикалися піддона.

Регулюють зазор між ножем подрібнювального барабана і протирізальною пластиною проводять шляхом переміщення вала барабана в овальних пазах кріплення вальниць. Також можна переміщувати секції протирізальних пластин, попередньо послабивши їх кріплення на брусі. Зазор має становити не більше 2 мм.

Регулюють зазор між верхнім ребристим бітером живильного апарата та нижнім гладеньким вальцем проводять шляхом переміщення ребристого бітера відносно гладенького вальця. Зазор має становити 2…6 см.

Регулюють ступінь подрібнення шляхом встановлення змінних зірочок у механізмах урухомлення комбайна або зменшивши кількість ножів на подрібнювальному барабані. Ножі, що залишаться у кожній секції (не менше трьох), мають бути рівномірно розподілені за окружністю.

Урок №42

 Тема: Порядок налаштування с/г машин до контрольної роботи

                                             

Технологічна наладка силосозбиральних комбайнів

Попереднє налаштування та регулювання робочих органів силосозбирального комбайна КСС-2,6А на задані умови роботи виконують у такому порядку.

Перевірка різального апарата. Погнуті пальці випрямляють трубою або легкими ударами молотка по основі пальця, попередньо установивши під пальцьовий брус упор.

Між притискними лапками та сегментом ножа має бути зазор 0,5 мм. Кінці сегментів мають прилягати до вкладишів пальців без зазорів, а в задній частині сегмента допускається зазор 0,3…1,5 мм. Для забезпечення якісного зрізу стебел та запобігання забиванню ножа осьові лінії сегментів мають збігатися з осьовими лініями пальців. Допускається розбіжність осьових ліній не більше 3 мм. Ніж має вільно переміщуватися в пальцьовому брусі від зусилля руки.

Регулювання мотовила. Діаметр мотовила регулюють в залежно від висоти стеблестояння згідно з табл. 5.4.2.

 

Таблиця 5.4.2

Регулювання діаметра мотовила КСС-2,6

 

Висота стебел, см	Діаметр мотовила, см	Номер отвору на промені мотовила
50…120 121…190 191…260 261…330 331…400	180 205 230 255 280	1 2 3 4 5

 

Частоту обертання встановлюють залежно від діаметра мотовила змінними зірочками. За діаметра D < 230 см на вал мотовила встановлюють зірочку з z = 32; за D > 230 см – зірочку з z=20.

Перекіс рами мотовила усувають натягом пружини зрівноваження.

Регулювання висоти зрізу. На задану висоту зрізу (8; 13; 19,5; 25) жатку встановлюють переставлянням опорного башмака за висотою.

Регулюють натяг транспортера жатки проводять шляхом переміщення платформи відносно ведучого вала. Натягують транспортер так, щоб планки його легко дотикалися піддона.

Регулюють зазор між ножем подрібнювального барабана і протирізальною пластиною проводять шляхом переміщення вала барабана в овальних пазах кріплення вальниць. Також можна переміщувати секції протирізальних пластин, попередньо послабивши їх кріплення на брусі. Зазор має становити не більше 2 мм.

Регулюють зазор між верхнім ребристим бітером живильного апарата та нижнім гладеньким вальцем проводять шляхом переміщення ребристого бітера відносно гладенького вальця. Зазор має становити 2…6 см.

Регулюють ступінь подрібнення шляхом встановлення змінних зірочок у механізмах урухомлення комбайна або зменшивши кількість ножів на подрібнювальному барабані. Ножі, що залишаться у кожній секції (не менше трьох), мають бути рівномірно розподілені за окружністю.

Урок №41

 Тема: Виконання заготівлі та роздавання кормів

Тема уроку: Будова, класифікація принцип роботи с/г машин для заготівлі, приготування, роздавання кормів та силосу

                                                        

 Класифікація машин для заготівлі кормів

Машини для заготівлі кормів можна поділити на дві основні групи: для заготівлі трав на сіно і сінаж та для заготівлі силосу і свіжої подрібненої зеленої маси.

Класифікують їх за такими ознаками:

- за способом агрегатування — причіпні, начіпні, напівначіпні та самохідні;

- за типом різального чи подрібнювального апарата — сегментно-пальцьові, дискові, ротаційні та барабанні;

- за кількістю різальних апаратів — одно-, дво-, три- та багатобрусні;

- за формуванням зрізаної маси — покісні та порційні.

Залежно від технології заготівлі кормів використовують певний комплекс кормозбиральних машин. Під час заготівлі трав на сіно застосовують косарки, ворушилки, граблі, підбирачі-копнувачі, прес-підбирачі, волокуші, копицевози, скиртоклади, стогоутворювачі, пакопідбирачі, стаціонарні преси, вентильовані сіносховища.

Комплекс машин для збирання трав на сінаж складається з косарок-плющилок, підбирачів-подрібнювачів-навантажувачів, транспортних візків і пневматичних транспортерів.

Для подрібнення зеленої маси, яку використовують для згодовування тваринам без зберігання та заготівлі силосу на зимовий період, застосовують косарки-подрібнювачі, підбирачі-подрібнювачі, косарки-плющилки, силосозбиральні та кормозбиральні комбайни і комплекси.

 

. Агротехнічні вимоги до машин

Сінозбиральні машини мають забезпечувати отримання сіна високої якості, без втрат і з мінімальними затратами праці.

Зальні апарати мають забезпечувати рівний зріз, однаковий за висотою: 6 см для природних і 8 см для сіяних трав. Відхилення висоти зрізу від встановленої не має перевищувати ±0,5 см. Втрати від підвищеного зрізу та не зрізаних рослин допускається не більше 2%. Башмаки зального апарата не мають заминати зрізану та незрізану траву.

Бобові трави слід скошувати з плющенням. У разі негоди плющення не проводять, щоб запобігти вимивання водою поживних речовин.

Ворушити траву в покосах і обертати валки слід після дощу та на ділянках з високою врожайністю за вологості 50…60%. Згрібати сіно в валки необхідно за вологості 18%, а для активного вентилювання – за вологості 35…40%.

Робочі органи сінозбиральних машин не мають перетирати сіно, оббивати листя та суцвіття, забруднювати сіно ґрунтом. Втрати розсипного сіна у разі підбору валків з ущільненням допускаються не більше 2%.

Сформовані паки і рулони мають зберігати свою форму за навантаження, транспортування та укладання на зберігання. Незв’язаних паків і рулонів має бути не більше 2%. Порушення в’язки під час підбирання, перевезення та укладання на зберігання паків (рулонів) не має перевищувати 1%. Загальні втрати пресованого сіна має бути не більше 4%.

Копиці сіна мають бути правильної форми. Маса копиці у степовій зоні має становити 3...500 кг, а у лісолучній — 50...150 кг.

 

 Комплекс машин та тенденції їх розвитку

Для забезпечення високої якості, підвищення продуктивності та зменшення трудомісткості робіт під час заготівлі кормів,  застосовують такі комплекси машин.

1. Комплекс машин для заготівлі розсипного сіна:

- для скошування трав застосовують косарки КС-2,1, КРН-2,1, КТП-6, КДП-4; косарки-плющилки Е-301,

КПС-5Г, КПВ-3, КПРН-3,0;

- для ворушіння, згрібання у валки та перевертання валків застосовують граблі ГВК-6А, ГВР-6Б, ГПП-6;

- для копнування застосовують підбирач-копнувач ПК-1,6А, підбирач-стогоутворювач СПТ-60;

- для підбирання валків застосовують причіп-підбирач ТП-Ф-45, підбирач валків ПВ-6;

- для транспортування копиць до місць скиртування застосовують волокуші ВНШ-3, ВУ-400, копновози

СТП-2М, скиртоклади ПФ-0,5Б;

- для скиртування застосовують скиртоклади ПФ-0,5Б, навантажувачі СНУ-550.

2. Комплекс машин для заготівлі пресованого сіна:

- для скошування трав застосовують косарки КС-2,1, КРН-2,1, КТП-6, КДП-4; косарки-плющилки Е-301,

КПС-5Г, КПВ-3, КПРН-3,0;

- для ворушіння, згрібання у валки та перевертання валків застосовують граблі ГВК-6А, ГВР-6Б, ГПП-6;

- для підбирання валків застосовують прес-підбирачі ПС-1,6, ППЛ-Ф-1,6М, ППР-110;

- для навантаження і укладання рулонів і паків застосовують підбирач-укладач паків ГУТ-2,5А, пристрій для навантаження і укладання паків і рулонів ПТ-Ф-500.

3. Комплекс машин для заготівлі сінажу:

- для скошування трав застосовують косарки-плющилки Е-301, КПС-5Г, КПВ-3, КПРН-3,0;

- для ворушіння, згрібання у валки та перевертання валків застосовують граблі ГВР-6Б, розпушувачі

GТН-540;

- для підбирання, подрібнення і завантаження у транспортні засоби застосовують кормозбиральні комбайни

КПИ-Ф-2,4А, Maral-125, Jaguar-840 обладнані підбирачами;

- для транспортування подрібненої маси до місця закладання сінажу застосовують причепи ПС-45,

ПСЕ-Ф-12,5Б, 3ПТС-6,5 та вантажні автомобілі;

- для ущільнення під час закладання сінажу застосовують важкі трактори (загального призначення) Т-150,

Т-150К, К-701;

- для закладання сінажу в полімерний рукав застосовують укладач силосно-сінажної маси УСМ-1.

4. Комплекс машин для заготівлі трав’яного борошна:

- для скошування трави, подрібнення і завантаження в транспортні засоби застосовують кормозбиральні комбайни КПИ-Ф-2,4А, Maral-125, Jaguar-840, обладнані жатками для збирання трав;

- для транспортування подрібненої маси до сушарки застосовують причепи ПС-45, ПСЕ-Ф-12,5Б, 3ПТС-6,5 та вантажні автомобілі;

- для сушіння маси застосовують сушарки АВМ-0,65, АВМ-1,5, АВМ-3,0;

- для гранулювання кормів застосовують обладнання для гранулювання кормів ОГМ-0,8А, ОГМ-1,5, ОГК-3;

- для брикетування кормів застосовують обладнання для брикетування кормів ОПК-2М, ОПК-3.

5. Комплекс машин для заготівлі силосу:

- для скошування силосних культур, подрібнення і завантаження у транспортні засоби застосовують кормозбиральні комбайни КПИ-Ф-2,4А, Maral-125, Jaguar-840, обладнані жатками для збирання силосних культур;

- для транспортування подрібненої маси до місця закладання сінажу застосовують причепи ПС-45,

ПСЕ-Ф-12,5Б, 3ПТС-6,5 та вантажні автомобілі;

- для ущільнення під час закладання сінажу застосовують важкі трактори (загального призначення) Т-150, Т-150К, К-701.

Сучасні технології виробництва продукції тваринництва можливо забезпечити тільки високим технічним рівнем та якістю відповідної сільськогосподарської техніки.

На центральноєвропейському ринку техніки для заготівлі кормів провідну роль відіграють такі фірми виробники, як CLAAS, KRONE, FELLA (Німеччина), KVERNELFND (Голландія), KUHN (Франція), PÖTTINGER (Австрія), JF STOOL (Данія), JOHN DEERE (США).

Фірми-виробники продовжують вдосконалювати та розробляти нову техніку для кормовиробництва. Сучасні тенденції у цій галузі спрямовано на підвищення продуктивності за рахунок збільшення ширини захвату та робочих швидкостей, зниження ступеня забруднення кормів шляхом вдосконалення систем копіювання поля, скорочення часу на технічне і технологічне обслуговування та переведення машин із транспортного положення у робоче і навпаки.

Для скошування трав нині широко застосовують ротаційні косарки. Машини такого типу забезпечують косіння на великих поступальних швидкостях високоврожайних трав, а також травостоїв, що вилягли чи переплуталися. За даними випробувань, продуктивність ротаційних косарок на 20…30% вища, ніж продуктивність сегментно-пальцьових косарок зі зворотно-поступальним рухом ножів.

 

Урок № 40

 Тема : Виконання приготування  та внесення мінеральних і органічних добрив та отрутохімікатів 

Тема уроку: Порядок налаштування с/г машин до контрольної роботи

Згідно з агротехнічними вимогами до внесення мінеральних добрив дисковими розкидачами, нерівномірність розподілу площею поля допускається не більше як 25%, а відхилення дози внесення добрив від заданої не має перевищувати ±10%. Для якісного суцільного внесення слід уникати розривів між суміжними проходами агрегату, а величина перекриття має становити не більше як 5% від ширини захвату машини. Дотримання цього можливе внаслідок застосування автоматичних систем керування рухом агрегату та правильністю налаштування машини.

На ефективність роботи розкидачів впливає також якість добрив. Тому бажано попередньо, за потреби, подрібнити і просіяти добрива (розмір часток має бути до 5 мм, а вміст часток добрив менше 1 мм – не більше як 6%).

Серед важливих вимог, які висувають до розкидачів мінеральних добрив, є якісне розподілення добрив поверхнею поля, широкий діапазон налаштування норм внесення, а також можливість оперативного контролю миттєвого значення норми внесення. Для полегшення налаштування виробниками пропонують спеціальні таблиці, номограми або шкали.

Норма внесення добрив не має залежати від кількості добрив у бункері та величини поздовжнього й поперечного нахилу машини. Робочі поверхні розкидного пристрою мають забезпечувати безперешкодний рух часток добрив, а також мати антикорозійне покриття. Втім, серед основних вимог є рівномірне розподілення за різних норм внесення, точність регулювання, безвідмовність роботи і налаштування, а також простота роботи й зручність обслуговування.

Сучасні розкидачі оснащують системами адаптації до умов роботи. Найбільшого поширення при цьому набули обладнання GPS для технології точного землеробства, датчики азоту, електронні системи контролю і оперативного керування нормами внесення добрив, а також системи адаптації до конфігурації поля та управління розкиданням добрив у кінці проходу.

Дискові (відцентрові) розкидачі

Найбільшого поширення набули дискові або відцентрові розкидачі, в яких під час внесення гранульовані мінеральні добрива з бункера під дією власної ваги опускаються на дно й проходять через дозувальний отвір на обертові диски, або конвеєрами транспортуються та під час проходження через дозувальне вікно подаються на поверхню розкидних дисків. Під дією відцентрової сили за обертання горизонтально розташованих дисків гранульовані мінеральні добрива розподіляються рівномірно поверхнею поля в зоні розсіювання. У дискових розкидачів суцільне розподілення добрив відбувається за допомогою дисків із лопатками, які обертаються з частотою 400 – 1000 об./хв.

Налаштування розкидача на необхідну норму внесення добрив, що і визначає ефективність застосування машин, досягається зміною величини вікна, через яке добрива потраплятимуть на диски (характерно для начіпних машин), або зміною швидкості конвеєра (у кузовних машинах). Величина вихідного вікна змінюється положенням шиберної заслінки вручну або дистанційним керуванням за допомогою механічного, гідравлічного та електричного приводу. За потреби можливо повністю чи частково перекривати надходження добрив до одного з дисків.

Для безперервного і рівномірного вивантаження добрив бункери виготовляють конусної, пірамідальної або складної форми, з мінімальною кількістю зварних швів та кутів, а також із застосуванням спеціальних матеріалів або покриття, які забезпечують рівномірне надходження добрив до розкидних дисків. Конусна форма бункерів найхарактерніша для однодискових начіпних розкидачів із невеликою місткістю. Складна форма бункера властива як начіпним, так і причіпним розкидачам більшої місткості. Для підвищення ефективності застосування розкидачів пропонують встановлювати надставки, які дають змогу на 25 – 30% збільшити місткості бункера.

Розкидачі мінеральних добрив із більшою місткістю бункера обладнують дводисковими розкидними пристроями з розділеними або спільним бункером. При цьому диски можуть приводитися в рух від вала відбору потужності, гідромотора чи електродвигуна.

У бункерах як кузовних, так і начіпних розкидачів гранульованих мінеральних добрив встановлюють спеціальні решітки, що захищатимуть розкидні диски від потрапляння на них каміння, злежаних добрив тощо.

Одним із важливих елементів відцентрових розкидачів є лопатки, які кріпляться на дисках нерухомо, або із можливістю зміни положення, що забезпечує зміну ширини захвату розкидача від 15 до 58 м. Саме завдяки застосуванню рухомих лопаток на розкидних дисках, або лопаток спеціальної конструкції, можна істотно підвищити рівномірність розподілу добрив. Деякі виробники за пізнього внесення добрив рекомендують лопатки піднімати.

За експлуатації розкидачів добрив із дисковими робочими органами застосовують спеціальні пристрої для роботи у специфічних умовах, що розширюють можливості застосування. Для внесення добрив з країв поля на розкидному пристрої встановлюють спеціальні межові щитки, а за потреби внесення добрив під час підживлення культур у грядках – грядкові щитки.

Рівномірність і точність розкидання добрив досягатиметься шляхом застосування дисків, які обертаються в зустрічному напрямку і розкидають гранули на 180° півколом із повним взаємним перекриттям.

Для стабілізації постачання добрив на поверхню дисків у конструкції розкидачів застосовують ексцентрикові ворушилки, що рухаються криволінійною траєкторією, а швидкість їх руху встановлюється в автоматичному режимі залежно від щільності добрив та їх постачання.

Провідні виробники дискових розкидачів застосовують системи контролю крутного моменту кожного диска і визначення постачання добрив на кожен диск. Застосування таких систем дасть змогу керувати положенням дозувальної заслінки, відкриваючи її за зменшення постачання добрив на диски, і закриваючи за збільшення.

Унаслідок зміни положення точки скидання добрив на диски поворотною основою бункера забезпечується оперативна адаптація до застосування різних видів добрив і ширини захвату, а спеціальною конструкцією дозувальних заслінок, які розташовані близько від центру диска, досягають стабілізації постачання добрив на диски.

Аналіз сучасного ринку сільськогосподарської техніки дає змогу зробити висновок про те, що внаслідок простоти конструкції, невисокої вартості, високої продуктивності та надійності внесення близько 90% усіх сучасних розкидачів мінеральних добрив обладнані дисковим розкидним пристроєм. Таким типом розкидачів можна вносити мінеральні добрива та меліоранти, тому що робочі органи здатні працювати з добривами будь-якої якості. Водночас дисковим розкидачам характерний такий суттєвий недолік, як висока нерівномірність розкидання добрив унаслідок особливостей конструкції та значне перекриття сусідніх проходів.

Штангові розкидачі

Іншим способом внесення гранульованих мінеральних добрив є суцільне їх внесення штанговими робочими органами. Такі розкидачі добрив менше поширені порівняно з дисковими, але враховуючи досить низьку якість добрив (великий вміст пилоподібної фракції), штангові розкидачі мають високу рівномірність внесення добрив за шириною захвату. Необхідно також звернути увагу на той факт, що під час внесення вологих добрив вони досить часто налипають на стінки трубопроводів і каналів та забивають дозувальні пристрої.

Штангові розкидачі в процесі експлуатації забезпечують точніше внесення добрив та є дорожчими порівняно з дисковими, і потребують складнішого обслуговування. Внаслідок застосування штангових розкидачів перекриття проходів є незначним або його зовсім немає, але при цьому виникає потреба в точності водіння агрегату.

Залежно від принципу транспортування добрив штангові розкидачі поділяють на пневматичні й механічні, в яких переміщення технологічного матеріалу трубопроводами на штангах здійснюється за допомогою шнекових, стрічкових і скребкових транспортерів або повітряного потоку.

Для дозування мінеральних добрив у пневматичних штангових розкидачах встановлюють дозатори кулачкового, зубчастого, штифтового та інших типів, які є точнішими порівняно з шиберними, що використовують на дискових розкидачах. Добрива, які транспортуються каналами, у процесі внесення розсіюються поверхнею поля відбивачами. До того ж, добрива, вологість яких перевищує встановлені допустимі значення, налипають на поверхню каналів та трубопроводів, і як результат – більша нерівномірність їхнього розподілу.

Оскільки такі розкидачі мають незначний діапазон регулювання дози внесення добрив (у межах 10 – 180 кг/га), їх застосування не завжди є доцільним під час основного внесення. Суттєвою причиною обмеження їхнього застосування є можливе розшарування тукосумішей, а також дрібнокристалічних і пилоподібних добрив за руху в повітряному потоці. Крім того, під час підживлення культур із високими стеблами відбувається локалізація добрив навколо рослин.

Є також розкидачі пневматичного штангового типу з механічним розподілом потоку добрив. Вони мають складнішу будову порівняно з попередніми аналогами, але коротшу пневмотранспортну систему, а отже, на рівномірність розподілення добрив довжина трубопроводів впливатиме не істотно.

Унаслідок усіх названих особливостей робочого процесу пневматичні штангові розкидачі не отримали широкого застосування за внесення мінеральних добрив.

Серед механічних штангових розкидачів найбільшого поширення набули машини шнекового типу, тому що на якість їхньої роботи менше впливає якість добрив. Це пояснюється тим, що за потрапляння в розкидач грудки добрив руйнуються витками шнека, або видаляються разом зі сторонніми домішками через торцеві отвори. Основними перевагами шнекових розкидачів, порівняно з пневматичними, можна назвати відсутність розпилення добрив та менші вимоги до їхньої якості, хоча такі машини досить масивні й потребують якісного нанесення антикорозійного покриття на поверхні робочих органів.

Для внесення сухих порошкоподібних добрив можна застосовувати механічні розкидачі, в яких транспортувальним пристроєм є стрічка. Стрічковий розкидач виготовлений у вигляді замкнутого кожуха, всередині якого рухається стрічка зі скребками. У верхній частині є вікно, через яке добрива потрапляють до розкидного пристрою, а у нижній – вікна, через які добрива вноситимуться.

Вікна обладнані заслінками, за допомогою яких можна налаштувати потрібну кількість внесення добрив. Під час регулювання таких розкидачів на відповідну норму внесення змінюють площу вихідних отворів та швидкість стрічкового транспортера. Але такі розкидачі призначені для роботи з порошкоподібними добривами, а їхнє застосування на внесенні гранульованих добрив є досить обмеженим.

Транспортувальним пристроєм штангових розкидачів може бути замкнута спіраль, яка забезпечує рівномірний розподіл добрив згідно з визначеними нормами внесення. Але внаслідок постійної деформації пружина втрачає пружність і руйнується, що обмежує використання такого типу розкидача.

Начіпні та причіпні розкидачі

Розкидачі гранульованих мінеральних добрив виготовляють у начіпному та причіпному варіантах. Застосування різних типів розкидачів залежить від умов роботи, типу добрив та дози їхнього внесення. Так, за внесення малих доз добрив, а також за роботи на полях малої площі й складної конфігурації переважно використовують начіпні машини.

За суцільного поверхневого підживлення застосування причіпних машин обмежується можливістю утворення глибоких колій на полі та пошкодження рослин ходовими системами. Цього разу доцільно використовувати начіпні розкидачі або частково завантажені причіпні.

Сучасні розкидачі забезпечують розподіл добрив із нерівномірністю не більше як 15%, що відповідає вимогам агротехніки. Встановлено, що рівномірність внесення добрив начіпними розкидачами вища, ніж причіпними, оскільки дозування добрив у начіпних розкидачів здійснюється через вікна на дні бункера шляхом опускання добрив під власною вагою. У причіпних машинах це відбувається конвеєром.

Начіпні розкидачі особливо чутливі до нахилу поверхні поля. Тому такі машини можуть обладнуватися датчиками нахилу, які разом із автоматичними системами забезпечують необхідну точність внесення за змінного рельєфу.

Серед основних переваг начіпних розкидачів є простота конструкції, високі маневрові характеристики тощо. Водночас широко застосовують і причіпні кузовні машини, адже місткість їхніх бункерів більша порівняно з начіпними.

Якщо проаналізувати такі показники технічної характеристики розкидачів, як місткість бункера і ширина розкидання, то на начіпних дискових розкидачах монтують бункери місткістю від 850 до 4200 л, а ширина внесення становить від 10 до 42 м. Начіпним розкидачем із найбільшою місткістю бункера (5880 л) є машина Bogbelle. Маломісткі розкидачі з конусною або пірамідальною формою бункера мають місткість від 350 до 700 л і забезпечують розкидання добрив за шириною від 6 до 18 м.

У сучасних розкидачах причіпного типу місткість кузова для добрив переважно становить від 5000 до 8200 л (є окремі моделі з мінімальною місткістю 1700 л або максимальною – 10 000 л), а робоча ширина внесення – від 10 до 58 м.

Урок №16

 Тема. Виконання внесення добрив та ядохімікатів

Тема уроку: Вимоги до комплектування машинно-тpактоpних агpегатiв для приготування, транспортування, внесення мінеральних та органічних добрив.

Посівні агрегати класифікуються за способом агрегатування з тракторами, за призначенням і за способом сівби.

За способом агрегатування із тракторами сівалки можуть бути причіпними й навісними.

За призначенням посівні агрегати поділяються на такі групи:

·        для посіву зернових культур, включаючи зернові сівалки із пристосуванням для висіву мінеральних добрив, насіння трав та інших культур (зерно-тукові, зерно-трав'яні);

·        для посіву просапних культур (кукурудзи, буряку, бавовнику); лляні, овочеві; спеціального призначення (лісові, лугові, парникові).

За способом сівби розрізняють рядкові, узкорядні, гніздові, квадратно-гніздові, пунктирні (точного висіву) і розкидні (для насіння трав і добрив) сівалки.

Залежно від призначення, до посівних агрегатів висуваються різні вимоги. Агрегати для висіву зернових культур повинні висівати насіння різних зернових і бобових, проса, а також інших культур, близьких за розмірами насіння до зернових, із заданими нормами висіву.

Сівалка повинна рівномірно розподіляти насіння по посівній площі. Висівальні апарати сівалки повинні забезпечувати рівномірний висів насіння.

Відхилення загального висіву від заданої норми допускається не більше ±3 %. Середня нерівномірність висіву між окремими висівальними апаратами не повинна перевищувати для зернових культур 3 %, а для бобових — 4 %.

Сошники сівалки повинні спрямовувати насіння на ущільнене дно борозни, на однакову глибину й загортати його вологим шаром ґрунту. Відхилення від заданої глибини закладення має не перевищувати ±1 см. Наявність на поверхні поля незагорнутого насіння не допускається. Поверхня поля після проходу сівалки повинна бути рівною, борозенки й гребені не повинні перевищувати 2-3 см.

Кукурудзяні квадратно-гніздові сівалки повинні забезпечувати висів однакової кількості насіння. Ушкодження насіння кукурудзи допускається не більше 1,5 %. Усі сошники повинні висівати групи насіння одночасно, на однаковій відстані одна від одної в поздовжніх і поперечних рядках.

Бурякові пунктирні сівалки повинні розміщати не менше 80 % одиночних насінин на заданих відстанях. Кількість пропусків не повинна перевищувати 2 %, а подрібнення насіння — 0,5 %. Глибина закладення коливається від 2 до 5 см. Відхилення від заданої глибини допускається не більше ±1 см.

                                         

Урок №15

 Тема. Виконання внесення добрив та ядохімікатів

Тема уроку: Вимоги до комплектування машинно-тpактоpних агpегатiв для приготування, транспортування, внесення мінеральних та органічних добрив.

Для забезпечення високої продуктивності й економічності використання машинно-тракторного парку потрібно правильно комплектувати агрегати, враховуючи при цьому агротехнічні вимоги до якості виконуваних операцій і ступінь завантаження трактора як основні умови правильного агрегатування.

Правильно скомплектований агрегат має:

·        задовольняти вимоги агротехніки при високій якості виконання робіт;

·        забезпечувати раціональне використання машин з найвищою продуктивністю і найменшою витратою палива й мастильних матеріалів, тобто зниження затрат праці й коштів на виконання механізованих робіт при виробництві сільськогосподарської продукції;

·        створювати необхідні умови для роботи наступних агрегатів і забезпечувати вимоги охорони праці обслуговуючого персоналу в період виконання технологічних операцій.

Для обґрунтування складу агрегату треба визначити оптимальну кількість у ньому машин, знати тягові властивості трактора (шасі) й тягові опори сільськогосподарських машин-знарядь при раціональних режимах роботи.

Культиваторні агрегати комплектуються культиваторами й призначені для розпушування поверхні ґрунту на глибину до 12 см і глибокого розпушування на глибину до 25 см і більше, знищення бур'янів, внесення в ґрунт мінеральних добрив, підгортання й нарізування поливних борозен.

За призначенням розрізняють культиватори для суцільного обробітку ґрунту й просапні.

До культиваторів для суцільного обробітку ґрунту відносять парові культиватори, призначені для догляду за парами й передпосівного обробітку ґрунту, культиватори-плоскорізи для розпушування стерньових полів на глибину до 16 см, штангові культиватори для знищення кореневищних бур'янів, культиватори-розпушувачі, садові й лісові культиватори. Просапними називають культиватори, які призначені для міжрядної обробки посівів з метою розпушування ґрунту й знищення бур'янів, проріджування рослин у рядках, підгортання й нарізування поливних борозен. До просапних відносять також більшу групу культиваторів-рослинопідживлювачів, призначених для підживлення рослин мінеральними добривами в період росту.

Просапні культиватори, які пристосовані для виконання передпосівного обробітку ґрунту, а також для догляду за посівами з міжряддями різної ширини, називають універсальними.

Тракторні культиватори виготовляють навісними й причіпними.

До культиваторів висувають низку основних агротехнічних вимог.

При суцільному обробітку ґрунту поверхня поля повинна бути рівною, без гребенів і борозен.

Розпушування ґрунту повинне відбуватися без виносу вологих шарів на поверхню, без розпилення часток або їхнього ущільнення.

Відхилення від заданої глибини — не більше ±1 см.

Робочі органи культиватора повинні знищувати не менше 98–99 % бур'янів і не пошкоджувати рослин.

Урок №14

 Тема: Виконання внесення добрив та ядохімікатів

Тема уроку: Порядок налаштування с-г машин до конкретної роботи.

У випадку приготування робочого розчину із рідких хімікатів препарат заливають у резервуар (17), відкривають крани 19, 28, 29 і вмикають насос. Із основного резервуара (5) насос накачує воду трубопроводом (20) в блок клапанів пульту керування (26) і далі трубопроводом (1) в корпус ежектора (2), в який з рукава (33) надходить рідкий хімікат. Суміш води і хімікату скеровують в резервуар. Заповнивши основний резервуар (5) заданою кількістю рідкого хімікату, закривають кран (29), а кран (30) відкривають. У такому випадку рідина циркулює кругом (резервуар – насос – гідромішалка − резервуар) і перемішується.

Якщо робочу рідину готують із мідного купоросу, вапна і других порошко- і пастоподібних хімікатів, то додатково відкривають кран (24). Частина води із трубопроводу (9) тече в допоміжний резервуар (17), розмиває препарат (проходить гідромеханічне подрібнення), а пульпа, що утворилась заправною штангою (3) надходить в ежектор (2), змішується з водою і зливається в основний резервуар (5).

Під час приготування рідких концентратів відкривають кран (14), а кран (19)  закривають. Перемикають заслінку (4). Воду і препарат подають у додатковий резервуар (8). Робочий процес аналогічний попередньому.

З метою заправки обприскувачів робочою рідиною відкривають крани 19, 28 і 30, інші закривають, опускають кінець шланга в горловину резервуара обприскувача і включають насос.

Для заправки обприскувача рідкими концентратами кран (19) закривають, а кран (14) відкривають. Вмикають насос (12). Концентрат із додаткового резервуара (8) поступає в насос і накачується в резервуар обприскувача.