Урок №25

 Тема  уроку: Виконання посіву та посадки сільськогосподарських культур, оформлення документації

У системі агротехнічних заходів, які забезпечують рівень продуктивності вирощуваної сільськогосподарської культури, до найвідповідальніших слід віднести сівбу та садіння. Сівба — технологічний процес, за якого насіння розміщують по площі і загортають у ґрунт на певну глибину. Садіння — технологічний процес, за якого у ґрунт висаджують розсаду, саджанці чи органи вегетативного розмноження сільськогосподарських культур. Основними вимогами до сівби чи садіння є здійснення технологічних процесів районованим якісним матеріалом для кожної зони і культури, виконання їх в оптимальні строки, додержання норм і глибин висіву чи садіння, правильне і рівномірне розміщення рослин на площі. Якість посівного матеріалу характеризують на основі сортових і посівних ознак кожної вирощуваної культури. Першу ознаку визначають на основі апробації у полі на насінницьких ділянках агрономи. Контроль за сортовими і посівними ознаками здійснюють державні насіннєві інспекції. До показників якості посівного матеріалу належать категорія насіння, чистота, схожість, посівна придатність, енергія проростання, натура, маса 1000 зерен, вирівняність, пошкодження шкідниками і вологість зерна Від якості насіннєвого матеріалу залежить норма висіву. Норма висіву насіння різних культур залежить від його розміру, чистоти і схожості. У межах однієї й тієї самої культури насіння може мати різну масу, тому при використанні для сівби насіння з більшим значенням вагову норму висіву збільшують і навпаки. Для дрібного насіння встановлюють меншу норму висіву, ніж для більш крупного насіння. Наприклад, вагова норма висіву озимих зернових культур становить 220 – 250 кг/га, а проса — 12 – 15 кг/га. Або ж норма висіву гороху дрібнонасінних сортів 2 – 2,5 ц/га, а крупнонасінних — 3 – 4 ц/га. Якщо з тих або інших причин висівають насіння з нижчими показниками схожості чи чистоти, то норму висіву відповідно збільшують, тобто слід враховувати показник господарської придатності. Норма висіву залежить від способу сівби. За рядкового звичайного способу сівби норму висіву збільшують порівняно з широкорядним способом сівби у 2 – 3 рази (наприклад, гречки або проса). За перехресного способу сівби норму висіву збільшують на 10 – 15 %. Норми висіву значно залежать від вологості ґрунту. У посушливих умовах на одиниці площі слід вирощувати менше рослин, тому норму висіву, як правило, зменшують. У північних і північно-західних районах за більшої забезпеченості рослин вологою встановлюють більші норми висіву, ніж у районах південного сходу чи півдня. Проте в північних районах за високої вологості ґрунту, повітря і відносно нижчої температури ґрунту чітко спостерігається зниження польової схожості, що зумовлює збільшення норми висіву. В умовах зрошення норма висіву у посушливих районах півдня вища порівняно з богарним землеробством цієї самої зони. Підвищують (на 10 – 15 %) норми висіву і у разі запізнення з сівбою, оскільки в такому разі погіршуються умови для проростання насіння. Проте слід пам’ятати, що порушення оптимальних строків сівби не компенсує втрат врожаю застосуванням підвищених норм висіву. Строки сівби. Визначення оптимального строку сівби має вирішальне значення для отримання високих урожаїв сільськогосподарських культур. Висіяним в оптимальні строки рослинам створюється найкраще забезпечення факторами життя (вода, тепло, повітря, температура, елементи живлення), тому вони дружно вкорінюються, сходять, ростуть і розвиваються, внаслідок чого збільшується врожай і поліпшується його якість. Змінюючи строки сівби, можна змінити умови і строки проходження окремих етапів органогенезу, що впливає на продуктивність рослин. Строки сівби залежать від біологічних особливостей культури, призначення продукції, її використання за строками, температури ґрунту і повітря, стану ґрунту, рельєфу поля, вологості ґрунту та ін. За строками сівби ярі культури с.г. поділяють на ранні, середні та пізні строки сівби. Культури раннього строку сівби починають проростати за температури ґрунту на глибині загортання насіння від 1 до 2 °С (ячмінь, овес, яра пшениця, багаторічні бобові трави, горох, вика, коноплі, морква, петрушка, цибуля, часник та ін.), а їх сходи стійкі до можливих весняних приморозків. Запізнення із сівбою цих культур на 5 днів знижує врожай на 7 – 10 %. Насіння культур середнього строку сівби починає проростати за температури ґрунту на глибині загортання насіння від 3 до 6 °С (льон, нут, цукрові буряки, люпин, соняшник та ін.). Пізні ярі культури потребують більш високих температур для проростання насіння — 8 – 12 °С (кукурудза, просо, соя, квасоля, рис, тютюн, гречка, баштанні, коріандр та ін.), оскільки у холоднішому ґрунті насіння їх довго не сходить, загниває, внаслідок чого сходи будуть зріджені. Строки сівби озимих культур в Україні є такі: в Поліссі — з 20 серпня по 5 вересня; у Лісостепу — 10 – 25 вересня; в Степу — 15 – 25 вересня; в Криму — з 15 вересня до 10 жовтня. Зазначені строки сівби озимих зумовлені тим, щоб їх рослини встигли до зими досить розкущитись, зміцніти і накопичити у тканинах захисні поживні речовини (вуглеводи), які підвищують їх зимостійкість. Проте сівбу потрібно провести у такий строк, щоб рослини озимих культур не переросли, бо за цих умов є загроза їх випрівання. Дослідами у різних зонах України доведено, що для того, щоб озима пшениця і жито досить розвинулись до зими, потрібно від 50 до 60 днів із сумою середньодобових температур понад 5 °С 450 – 550 °С. В Україні серед озимих вирощують ріпак, який сіють раніше від зернових — на початку серпня. За однакових умов зволоження ґрунту слід розпочинати сівбу озимих зернових після непарових попередників, а закінчувати по зайнятих і чистих парах, після яких загроза переростання озимини більша. У посушливі роки озимину після непарових попередників за недостатньої кількості вологи висівати не бажано. Глибина загортання насіння — це відстань від поверхні ґрунту по вертикальній лінії до нижньої частини розміщення висіяного насіння. Насіння у ґрунт має бути загорнене в такі умови, щоб воно знаходилось на твердому ложі і було належно забезпечене водою, теплом, повітрям та елементами мінерального живлення. Глибина загортання насіння має бути оптимальною, бо занадто глибоке загортання погіршує умови аерації, знижує температуру ґрунту й значно утруднює вихід молодих ростків на поверхню ґрунту, а за мілкого загортання насіння гірше забезпечене водою, тому затримується поява сходів і за таких умов вони бувають часто зрідженими. Визначаючи глибину загортання насіння, слід урахувати такі умови: розмір насіння і особливості проростання, вологість ґрунту на час сівби і його гранулометричний склад, окультуреність ґрунту, забур’яненість і наявність у ньому елементів живлення, строк і спосіб сівби.

Норма висіву залежить також від строків і способів сівби. За перехресного та  вузькорядного способів сівби висівають насіння на 10–15 % більше, ніж за звичай ного рядкового, а за широкорядного, навпаки, менше. У разі запізнення із сівбою  норму висіву треба збільшувати на 10–15 %. 
Норма висіву зернових культур становить від 100 до 250 кг/га; кукурудзи, яка  потребує більшої площі живлення, – 30–35, а дрібнонасінних культур – усього  3–8 кг/га. Просуваючись із посушливих районів до більш зволожених, норми висі ву зернових культур збільшують. 

У багатьох культур норму висіву потрібно розраховувати не за вагою, а за кіль кістю зернин на гектар. Для кожної культури в певній зоні встановлена оптималь на густота рослин на гектар, що забезпечує одержання високого врожаю. Знаючи  вагу 1000 зернин і посівні якості насіння, встановлюють вагову норму в кілогра мах на гектар. Наприклад, для озимої пшениці за висіву 4,5 млн зернин на гектар,  якщо вага 1000 зернин – 40 г, господарська придатність – 100 %, вагова норма на сіння на гектар становитиме: 

4500000 · 40 

1000 · 1000 = 180 кг.

Способи сівби. Однією з головних вимог до способів сівби є рівномірне розмі щення насіння по площі, що за оптимальної густоти стеблостою забезпечує най інтенсивніше наростання асиміляційної листкової поверхні – основного чинника  врожайності. 
Відомі два основні способи сівби – розкидний і рядковий. 
Розкидний спосіб сівби – найдавніший. Висіяне насіння вручну загортається  бороною. Його тепер майже не застосовують, лише переважно тоді, коли освою ють круті схили. 
Рядковий спосіб сівби – найпоширеніший. Він забезпечує рівномірний висів  насіння на всій площі рівними рядками, загортання на однакову глибину у вологий  шар ґрунту. За такого способу норму висіву зменшують на 15–20 % проти розкид ного. Рослини в рядках краще освітлюються. 
Рядковий спосіб сівби може бути суцільним і широкорядним. До способів су цільної сівби належать звичайний рядковий, вузькорядний, перехресний (рис. 6.1). Звичайний рядковий спосіб сівби. Ширина міжрядь – 13–15 см. Насіння в рядку  розміщується на відстані 1,5–2 см одне від одного. 
Вузькорядний спосіб сівби. Ширина міжрядь – 7 см. Забезпечується більш рів номірне розміщення насіння на посівній площі. Умови розвитку рослин у вузько рядних посівах кращі, а врожайність зерна в середньому на 3–4 ц/га вища, ніж за  звичайного рядкового способу сівби. 
Перехресний спосіб сівби, як і вузькорядний, має деякі переваги перед звичай ним рядковим. Виконують його звичайною рядковою сівалкою у два заходи – пе рехресно: вздовж і впоперек поля. Сівалку встановлюють на висів половинної  норми насіння. Такий спосіб сівби забезпечує рівномірне розміщення насіння.  Однак перехресний спосіб сівби має певні недоліки, які обмежують його застосу вання. Сівбу доводиться виконувати двічі; насіння загортається на неоднакову  глибину; на перехрестях утворюється загущеність, що призводить до строкатості  посівів і неодночасності достигання; строки сівби затягуються. Крім того, повтор ний прохід агрегата під час сівби призводить до розпорошування й висушування  ґрунту. 
Широкорядний спосіб сівби застосовують у вирощуванні рослин, які вимагають  порівняно великої площі живлення, а також міжрядного обробітку ґрунту. Цей  спосіб дає можливість механізовано обробляти міжряддя в період вегетації рос лин, підживлювати їх тощо. Ширина міжрядь становить понад 30 см. Широкоряд ним способом сіють цукрові буряки, картоплю, кукурудзу, соняшник, овочеві  культури, а також сою, квасолю, нут та ін. Часто таким способом висівають також  просо, гречку, горох. У широкорядних посівах створюються кращі умови для роз витку рослин, ніж у суцільних. 
Широкорядні посіви мають також певні недоліки, з яких основний – нерівно мірне розміщення рослин по всій площі. 
Стрічковий спосіб сівби. За широкорядного способу сівби деяких культур іно ді зближують по два-три рядки, а широкі міжряддя залишають між групами збли жених рядків. Застосовують стрічкові посіви у вирощуванні овочевих культур,  проса й ін. 
Гніздовий спосіб сівби відрізняється від широкорядного тим, що насіння висіва ють не суцільними рядками, а гніздами – в кожне по кілька насінин. Гнізда розмі щують на однаковій відстані одне від одного в рядку, що дає можливість запрова джувати механізований обробіток міжрядь, але тільки в одному напрямку. 
Квадратно-гніздовий спосіб сівби забезпечує проведення міжрядного обро бітку у двох напрямках, що значно полегшує догляд за посівами й до мінімуму  зменшує затрати ручної праці. Такий спосіб сівби застосовують у вирощуванні ку курудзи, соняшнику й ін. 
Пунктирний спосіб сівби застосовують у вирощуванні просапних культур, зо крема цукрових буряків і кукурудзи. За цього способу забезпечується розміщення  в рядку по одній насінині на певній однаковій відстані одна від одної.  
  Запитання і завдання 
1.  Назвіть основні строки сівби сільськогосподарських культур. 2. Як поділяють культури за строками сівби? 
3. Від чого залежить норма висіву насіння? 
4. Від чого залежить глибина загортання насіння? 

5. Які основні способи сівби?