Урок № 28

 Тема уроку : Обрахування роботи і витрат, шляхи зниження собівартості виконуваних робіт, способи та засоби підвищення продуктивності праці при догляді за посівами

Одним з пріоритетних показників, що характеризують роботу підприємств, є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан господарюючих суб'єктів.

Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показників діяльності підприємства, що виражає в грошовій формі усі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. У собівартості продукції відображаються різні сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання всіх інших ресурсів. Разом з тим необхідно відзначити, що собівартість - це нестійка категорія, яка вимагає управління, координування і контролю. Ось чому проблема зниження собівартості продукції є однією з головних для будь-якого підприємства. Отримання найбільшого доходу при найменших витратах, економії трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежить від того, як підприємство вирішує питання, пов'язані зі зниженням собівартості.

Успіх в зниженні собівартості залежить від правильності вибору методу обліку витрат на підприємстві, а також контролю і постійного пошуку оптимізованих шляхів зниження собівартості продукції.

Основними проблемами, які необхідно дослідити в даній сфері, є постійне вдосконалення механізму формування та пошук ефективних шляхів зниження собівартості продукції. Це має велике значення для будь-якого підприємства, так як є одним із джерел накопичення для розширення виробництва.

Собівартість продукції підприємства є найважливішим узагальнюючим показником економічної ефективності її виробництва. В ній відбиваються всі сторони господарської діяльності: ступінь технологічного оснащення виробництва та освоєння технологічних процесів; рівень організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей; економічності використання матеріальних і трудових ресурсів і інші умови і чинники, які характеризують виробничо-господарську діяльність. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширеного виробництва і, звичайно ж, їх фінансовий стан. Зниження собівартості продукції сприяє збільшенню прибутку та підвищенню конкурентоспроможності.

Таким чином, при постійному пошуку нових методів і факторів зниження собівартості продукції діяльність промислових підприємств в Україні може вийти на новий, більш ефективний рівень функціонування.

Урок №1

 Тема: Виконання основного та поверхневого обробітку грунту

Тема уроку: Будова, принцип дії, експлуатаційня сільськогосподарських машин.

розробити конспект 

Обробіток грунту – одна з найважливіших ланок в системі вирощування сільськогосподарських культур. Для його виконання існує досить велика кількість машин і знарядь різної спрямованості.

Плуг начіпний чотирикорпусний ПЛН-4-35 призначений для основного обробітку грунту з питомим опором до 88,3 кПа (0,9 кгс/см?) під різні культури. За своєю конструкцією плуг ПЛН-4-35 аналогічний конструкції плуга ПЛН-5-35. Плуг начіпний чотирикорпусний ПН-4-40 призначений для глибокої оранки грунтів під цукрові буряки, зернові і технічні культури, агрегатують з таркторами Т-150 і Т-150К. Його поставляють з корпусами, що мають швидкісну робочу поверхню. Напівначіпний дев’ятикорпусний плуг ПТК-9-35: а – загальний вигляд; б – навіска плуга; 1 – навіска; 2 – опорні металеві колеса; 3 – корпус; 4 – рама; 5 – пневматичні колеса; 6 – сигнальний щиток; 7 – гідроциліндри ЦС110 підняття плуга; 8 – вісь навіски; 9 – шарнір навіски; 10 – гідроциліндр ЦС-75 рами.

Напівначіпні плуги SFS та SFT. Також пропонуються фірмою Massey Ferguson для основного обробітку грунту. Кількість корпусів5 – 8. Плуг комплектується різними корпусами: АХ (глибина обробітку 10 – 30 см), FC (добре працює в посушливих умовах), АН (глибина обробітку 25 – 35 см), ST (для роботи на грунтах, що налипають на робочі органи)

Борона дискова причіпна БД – 10  складається з чотирьох секцій 1, 2, 8 і 9, в кожній з яких є по три батареї дисків діаметром 450 мм. Кут атаки дисків регулюють від 12? до 21? через кожні 3?, переставляючи секції відносно рами. Для цього зменшують або збільшують передні тяги 6 і фіксують секції в потрібному положенні з’єднувачами 5. Борона має гідравлічну систему, що складається з чотирьох гідроциліндрів Ц – 55 і одного гідроциліндра Ц – 100, труб і рукавів високого тиску. Гідросистема призначена для переведення борони в транспортне або робоче положення. Ширина захвату борони 10 м. Борону агрегатують з трактором К – 700, К – 701, Т – 150, Т – 150 К. Маса борони 3700 кг, виробність близько 8,5 га/год.

Вказаний захід обробітку призначений для вирівнювання поверхні, кришіння поверхневого шару, боротьби з бур’яном. Найпоширенішими боронами, що використовуються в господарствах країні, є наступні. Борона широкозахватна ЗПГ-24 призначена для вирівнювання поверхні грунту грунту, до- та післясходового боронування посівів. Регульований кут атаки зубів дає можливість змінювати глибину розпушування від 2 до 9 см. Виробність борони складає 23,3 – 27,9 га/год, агрегатується з тракторами класу 30 – 50 кН. Борона зубова важка швидкісна БЗТС – 1,0 (рис. ) має ножевидні зуби. Робоча швидкість близько 12 км/год. За допомогою причепа БЗС – 040 утворюють знаряддя з трьох ланок борін. Маса борони 43,2 кг. Вона може застосовуватися як самостійно, так і в агрегаті з культиваторами й плугами.Борона пружинна БП-12 призначена для розпушування грунту на глибину 6 – 8 см, знищення бур’янів, на полях з нерівним рельєфом та засмічених камінням. Борона має 12 пружинних зубів. Її ширина захвату 1,05 м, робоча швидкість 6 км/год, виробність 0,4 га/год. На основі борони БП – 12 випускається борона БП – 8, яка має таке саме призначення. Її ширина захвату 3,0; 3,6; 6 і 8,4м (залежно від трактора, з яким її агрегатують), робочі швидкості 7 – 15 км/год.

Експлуатаційний регламент задає сукупність правил повного використання потенційних можливостей техніки в конкретних природновиробничих умовах і забезпечення її працездатності.

Експлуатаційний регламент включає: 1. обґрунтування складу машинних агрегатів за умов раціонального використання тягово-швидкісних можливостей енергетичного засобу і відповідності параметрів агрегату до характеристики поля; 2. забезпечення умов ефективного використання агрегатів за призначенням і оцінка показників їх роботи (продуктивність, експлуатаційні витрати, екологічність); 3. побудову раціональних механізованих процесів у відповідності з конкретними природно-виробничими умовами (вибір раціональної технологічної схеми, забезпечення своєчасності, потоковості, ритмічності, узгодженості параметрів і взаємодії машин, мінімальної ресурсомісткості)

Урок №27

 Тема уроку : Будова та класифікація принцип роботи сг. машин для збирання сг. культур

Зернові культури – це зернові злаки і зернові бобові, а також гречка. До зернових злаків належать хлібні (пшениця, жито, ячмінь) просоподібні (просо, рис, овес, сорго, кукурудза). Суцвіттям хлібних злаків є колос, а просоподібних – волоть. Пшеницю, жито і ячмінь ще називають зерновими колосовими, а гречку, просо, рис і овес – круп’яними. До зернових бобових культур належать горох, квасоля, соя тощо. Збирання врожаю зернових культур є завершальним етапом усього процесу виробництва зерна. Тому від якості його виконання залежить не тільки частка врожаю, а й витрати, вкладені в усі попередні процеси, такі як: внесення добрив, підготовка ґрунту, сівба. Способи збирання зернових культур і класифікація машин Збирають зернові культури комбайновим та індустріально-потоковим способами. Комбайновий спосіб може бути однофазним (пряме комбайнування) і двофазним (роздільний спосіб збирання). Однофазний спосіб передбачає послідовне виконання таких технологічних операцій: зрізування стебел або обчісування колосків, обмолочування, виділення зерна з вороху і очищення його від домішок, укладання соломи та полови у копиці чи валки на полі або подрібнення соломи і збирання її у візки. Цим способом збирають зернові культури з підсівом багаторічних трав, при повній стиглості хлібів, коли вони низькорослі (до 50 см), перестояні або зріджені (менше 280 рослин на 1 м2 ). Спосіб збирання зернових та інших культур із застосуванням обчісувальних жаток полягає в обчісуванні колосків, волотей без зрізування стебел. Цей спосіб менш енергомісткий, робочі органи молотарки комбайна не перевантажені соломою і працюють більш надійно, особливо при обмолоті забур'янених перезволожених хлібів.

урок № 28

 Тема уроку: Агротехнічні вимоги до операцій з догляду за посівами сільськогосподарських культур

Догляд за посівами належить до відповідальних технологічних процесів вирощування сільськогосподарських культур. Якщо внесення добрив є плановими заходами, що визначаються заздалегідь, до початку виробничого циклу, то застосування препаратів здебільшого залежить від можливих проявів хвороб та шкідників. Тому агрономічним службам необхідно своєчасно виявити вплив негативних чинників на розвиток рослин та провести відповідні заходи щодо запобігання їхньому поширенню. Від таких технологічних операцій залежить обсяг та якість отриманого врожаю і як наслідок — ціна продукції. +

 

Догляд за посівами належить до відповідальних технологічних процесів вирощування сільськогосподарських культур. Якщо внесення добрив є плановими заходами, що визначаються заздалегідь, до початку виробничого циклу, то застосування препаратів здебільшого залежить від можливих проявів хвороб та шкідників. Тому агрономічним службам необхідно своєчасно виявити вплив негативних чинників на розвиток рослин та провести відповідні заходи щодо запобігання їхньому поширенню. Від таких технологічних операцій залежить обсяг та якість отриманого врожаю і як наслідок — ціна продукції. 

Внесення добрив

За офіційною статистикою, в Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення обсягів внесення мінеральних добрив. Якщо у 2009 році вносили 887 тис. т міндобрив у діючій речовині, то за підсумками 2014-го — 1469 тис. т. При цьому обсяги внесених добрив розрахунково на 1 га посівної площі за останній п’ятирічний період збільшилися від 48 до 82 кг поживних речовин. Закономірним є отримання високих урожаїв у періоди активного внесення мінеральних добрив. Виробництво зерна впродовж 2009–2014 років (окрім 2010-го) не опускалося нижче 46 млн т. 

До того ж у 2014 році за найбільшого внесення добрив у розрахунку на 1 га аграрії отримали рекордний урожай — 63,8 млн т. 

Торік у загальному обсязі внесених мінеральних добрив частка азотних становила 70%, фосфорних — 16, калійних — 14%. Упродовж останніх років обсяги використання фосфорних і калійних добрив збільшилися. Це свідчить про більш зважений підхід до застосування мінеральних добрив, що передбачає своєчасне забезпечення рослин необхідними елементами живлення впродовж вегетації. Проте, як і раніше, найбільше використовується азотних добрив.

На відміну від мінеральних добрив обсяги внесення органіки мають тенденцію до зменшення. Зокрема, у 2012–2014 роках їх у середньому вносили по 9,6 млн т, або 0,5 т на 1 га посівної площі, що на 8% менше порівняно з 2009 роком. Основними причинами є скорочення чисельності поголів’я великої рогатої худоби тільки за останні п’ять років на 11,7%, свиней — на 5,3, овець і кіз — на 8,6%. Також впливає і зорієнтованість більшості великих вертикально інтегрованих компаній на виробництво продукції рослинництва та недостатнє інвестування інноваційних проектів для розвитку тваринництва.

 

Застосування засобів 

захисту рослин

Для забезпечення потреб аграріїв у пестицидах на ринку України діють багато учасників — як виробників, так і дистриб’юторів. Вітчизняні торгові фірми переважно закуповують засоби захисту рослин у провідних світових виробників (оскільки власне виробництво не є доцільним через моральну і технічну застарілість), а потім реалізують їх на внутрішньому ринку. 

Таким чином комерційні структури отримують визнання на внутрішньому ринку завдяки конкурентоспроможності та ефективності зарубіжної продукції. На український ринок свою продукцію постачають майже 20 компаній зі Швейцарії, Німеччини, США, Франції, Іспанії, Японії, Угорщини та інших країн. Проте останнім часом у зв’язку із подорожчанням імпортних оригінальних препаратів все більшого поширення набувають генеричні препарати (генерики), застосування яких досягло третини внутрішнього ринку ЗЗР  і має тенденцію до збільшення, що пов’язано із низькою ціною аналога діючої речовини порівняно з оригінальною. 

Але за використання неоригінальних засобів захисту аграрії наражаються на значні ризики: низька ціна генериків не завжди відповідає їхній якості, а біологічна ефективність застосування — нестабільна, із високою фітотоксичністю.

Методика розрахунків

Під час розрахунку собівартості проведення технологічних операцій враховують витрати на оплату праці та нарахування на них, придбання паливно-мастильних матеріалів і утримання основних засобів виробництва. Відповідні розрахунки проводили, враховуючи традиційну та інноваційну технології вирощування сільськогосподарських культур. При цьому традиційна технологія господарювання передбачала використання вітчизняної техніки та сільськогосподарських машин, а інноваційна — зарубіжне технічне забезпечення. 

Далі розглянемо витрати на проведення основних технологічних операцій з догляду за сільськогосподарськими культурами, а саме: ранньовесняне підживлення озимих культур, внесення карбамідно-аміачної суміші (КАС-32), досходове та післясходове боронування легкими боронами, обприскування посівів, міжрядне розпушення. Детальну методику визначення основних статей витрат окремих технологічних операцій викладено в статті «Економіка процесів: весняна підготовка грунту та сівба» («Пропозиція», №2(247), лютий 2016 р.). 

 

Ранньовесняне підживлення озимих культур

Пробудження рослин після зимівлі та відновлення вегетаційного розвитку потребує відповідних поживних речовин. Тому в кінці лютого — на початку березня проводять підживлення озимих культур по мерзлоталому грунту. Цю технологічну операцію здійснюють наявними технічними засобами виробництва відповідно до вибраної  технології. 

За традиційної технології вирощування сільськогосподарських культур найпоширенішим під час внесення аміачної селітри є застосування трактора МТЗ-82.1.26 в агрегаті з розкидачем мінеральних добрив МВД-500. Норма виробітку для проведення цієї технологічної операції становить 45 га за зміну, а оптимальні терміни проведення — до 10 днів, враховуючи температуру повітря та грунту. 

У вартісному виразі в цінах середини лютого 2016 року витрати на проведення ранньовесняного підживлення виглядають таким чином. Найменше впливатиме на структуру собівартості цієї технологічної операції оплата праці з нарахуваннями. Враховуючи середньомісячний заробіток механізатора за 4-м розрядом у межах 3500–4000 грн, його основна заробітна плата за зміну становитиме 103,8 грн, додаткова — 72,7, щорічні відпускні — 14,7 грн. Таким чином, витрати на оплату праці за нормо-зміну дорівнюватимуть 191,2 грн, або розрахунково на один оброблений гектар 4,3 грн. При цьому нарахування на оплату праці, виходячи із розміру соціального внеску на рівні 22%, становитимуть 42,1 грн/нормо-зміну, або 0,93 грн/га.

Одними з найбільших у структурі витрат ранньовесняного підживлення є витрати на паливно-мастильні матеріали. Для однієї нормо-зміни необхідно 36 л палива, що, враховуючи його комплексну ціну — 18,4 грн/л,  дорівнюватиме 662,3 грн, або 14,7 грн/га. 

Високими будуть витрати на утримання техніки та сільськогосподарських знарядь. Розрахунково за кожну відпрацьовану зміну нормативні амортизаційні відрахування становитимуть 449,5 грн, придбання запасних частин та ремонтних матеріалів — 424,6, утримання відповідної техніки на машинному дворі — 20 грн. Загальна сума —  944 грн, або 21 грн/га. Отже, загальні витрати на ранньовесняне підживлення становитимуть 1,8 тис. грн, або 40,9 грн/га.

Якщо проводити ранньовесняне прикореневе підживлення, зокрема трактором МТЗ-80/82 в агрегаті із зерновою сівалкою СЗ-3,6, то витрати будуть значно більшими. Так, за нормо-зміни 25 га загальні витрати становитимуть 2,6 тис. грн, або 128,3 грн/га. При цьому розрахунково на 1 га оплата праці з нарахуваннями становитиме 13,4 грн, витрати на паливно-мастильні матеріали — 51,5, амортизаційні відрахування та утримання техніки — 63,4 грн. Тобто за ефективнішого використання мінеральних добрив витрати на проведення технологічної операції збільшаться втричі. 

Інноваційні технології вирощування сільськогосподарських культур з використанням сучасної імпортної техніки застосовують великі за обсягами та масштабами виробництва аграрні компанії. За стабільного фінансового стану аграрії мають у своєму активі потужні трактори і сільськогосподарські знаряддя, які забезпечують високу продуктивність і якість виконання агропроцесів та заощаджують при цьому енергоресурси. 

Так, альтернативою традиційному ранньовесняному підживленню може бути застосування трактора John Deere 7030 з розкидачем мінеральних добрив Unia RCW 5500. Норма виробітку такого агрегату становить 200 га за зміну. Витрати на проведення підживлення цією технікою перевищуватимуть 6,6 тис. грн за зміну, проте розрахунково на 1 га становитимуть 33,1 грн. 

При цьому оплата праці з нарахуваннями становитиме 1,34 грн/га,  витрати на паливно-мастильні матеріали — 12,9, відшкодування спрацювання та утримання техніки — 18,9 грн. Загальні витрати на проведення підживлення з використанням потужної техніки на 24% менші порівняно з витратами за наведеної вище традиційної технології.  

 

Внесення КАС-32

Внесення карбамідно-аміачної суміші доцільно проводити потужною технікою імпортного виробництва. Порівняльні розрахунки внесення КАС-32 трактором John Deere 6920 в агрегаті з Hardi Commander 6600, а також самохідними обприскувачами John Deere 4830, TEKNOMA LASER 4240, Berthoud Raptor 4240 свідчать про ефективність останнього технічного засобу. Так, за проведення цієї технологічної операції витрати на 1 га змінюються від 54,4 до 79,1 грн, а мінімальний показник належить самохідному агрегату Berthoud Raptor 4240.

Основною перевагою цього агрегату є базова вартість, що вплинуло на зниження витрат на його утримання, амортизацію та ремонти. При цьому виробничі характеристики агрегатів відрізнялися несуттєво.  

 

Досходове та післясходове боронування 

Досходове та післясходове боронування застосовують для закриття вологи в грунті, кращого доступу повітря до кореневої системи та боротьби з бур’янами. Це загалом стимулює кращий ріст та розвиток рослин.  

Для розрахунку витрат на проведення досходового та післясходового боронування обрано трактор 

МТЗ-80/82 у зчіпці С-11 з легкою бороною ЗОР-07. При цьому відмінністю цих технологічних операцій буде норма виробітку. На досходовому боронуванні вона становитиме 49 га за зміну, післясходовому — 45. Тому за виконання однакових технологічних операцій витрати на 1 га досходового боронування становитимуть 42,3 грн, післясходового — майже 44 грн.

 

Міжрядне розпушення

Для досягнення такої самої мети, як і за боронування, проводять міжрядне розпушення. При цьому більш поширеним є застосування трактора 

МТЗ-82.1.26 в агрегаті з культиватором КРН-4,2. Цей агрегат використовують як для розпушення грунту, так і проведення міжрядного обробітку з одночасним внесенням мінеральних добрив. Витрати на проведення таких агротехнологічних операцій різнитимуться. Так, для проведення міжрядного обробітку з одночасним внесенням мінеральних добрив норма виробітку за зміну становитиме 15,6 га, а тільки міжрядного розпушення — 17 га. Якщо витрати на утримання необхідних для цієї операції технічних засобів, амортизацію та ремонти будуть однаковими, то інші затрати відрізнятимуться. Загалом витрати на проведення міжрядного обробітку грунту з одночасним внесенням мінеральних добрив становитимуть 155 грн/га, без внесення — 143,8 грн. 

 

Обприскування посівів 

Для порівняння витрат на проведення обприскування посівів взято декілька агрегатів закордонного виробництва та менш потужні вітчизняні аналоги. Так, для обприскування можна використовувати ті самі агрегати, що і для внесення КАС-32. Вище вже наводили порівняння самохідних обприскувачів John Deere 4830, TEKNOMA LASER 4240 та Berthoud Raptor 4240. Норми виробітку та витрати на обприскування будуть такими самими, як і за внесення КАС, а саме — від 54,4 до 79,1 грн/га.

Альтернативою іноземній техніці може бути МТЗ-80/82 в агрегаті з оприскувачем ОПК-2000-18 ШПС із шириною захвату 18 м. Норма виробітку цього агрегату понад удвічі поступатиметься іноземній техніці. До того ж більшими будуть витрати на оплату праці, паливно-мастильні матеріали. Проте за рахунок значно меншої початкової вартості дешевшим буде утримання цієї техніки та, відповідно, витрати на ремонти та амортизаційні відрахування. Як наслідок — загальні витрати на 1 га для проведення обприскування посівів цією технікою становитимуть 47,9 грн. 

©Пропозиція - Головний журнал з питань агробізнесу
https://propozitsiya.com/ua/ekonomika-procesiv-vesnyaniy-doglyad-za-posivami

Урок №27

 Тема уроку: Основні прийми догляду за посівами та їх захисту

Хімічний метод передбачає використання пестицидів для запобігання розвитку і знищення шкідників, хвороб рослин і бур'янів при масовому їх розмноженні та поширенні. Сучасний асортимент пестицидів включає велику кількість препаративних форм, більшість з яких належать до різних груп органічних сполук. Різні групи хімічних речовин і навіть окремі препарати характеризуються певною специфікою фізіологічного механізму дії, при цьому деяким речовинам притаманна вибіркова токсичність щодо різних груп або окремих видів шкідливих організмів. За походженням діючого інгредієнта пестициди бувають неорганічні, органічні та біологічні. Неорганічні і органічні сполуки становлять найбільш численну групу. Залежно від хімічного складу діючих речовин органічні пестициди поділяються на хімічні групи (класи). Біологічні пестициди мають рослинне, грибне, вірусне, бактеріальне походження. Використання пестицидів визначається їх високою біологічною, економічною, господарською ефективністю, універсалізмом, доступністю використання. Універсалізм полягає в тому, що пестициди можна застосовувати на різних видах рослин, проти різних шкідливих організмів і різними способами. За цими та іншими позитивними показниками хімічний метод належить до числа найбільш поширених. Поряд з цілою низкою переваг хімічний метод має і свої недоліки. Висока стійкість пестицидних речовин до впливу на них факторів природного середовища сприяє забрудненню останнього. Хоча нині значення пестицидів як забрудників екологічної системи повністю доведено, вивченню цього питання ще не приділяється достатньої уваги. Найбільш важливими факторами, які запобігають зменшенню забруднення навколишнього природного середовища, є зменшення норм витрати препаратів, кратності застосування і деякі інші фактори раціонального їх використання. При цьому обов'язковим залишається збереження високої біологічної ефективності при їх застосуванні. Широке впровадження у виробництво інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур значною мірою спричинює зростання пестицидного навантаження на поля, веде до порушення рівноваги в агробіоценозах, до можливого підвищення резистентності шкідливих організмів, збільшення небезпеки забруднення навколишнього природного середовища та урожаю. Враховуючи сучасні успіхи та відповідні недоліки інтенсивних технологій, вчені сформували новий екологічний напрям у захисті рослин, який передбачає не повне знищення тих чи інших видів, які завдають шкоди сільськогосподарським культурам, а обмеження їх чисельності нижче порогу шкодочинності. Цей напрям у світовому землеробстві дістав назву інтегрованого захисту рослин.

Електронний підручник будова тракторів

 https://budova-traktoriv.com.ua/index.html

Урок № 26

 Тема: Виконання догляду за посівами сільськогосподарських культур 

Тема уроку : Основні прийоми догляду за посівами та їх захисту 

При дотриманні рекомендацій цієї статті, ви гарантовано поліпшите свої результати. Отже, догляд за посівами - це агротехнічні дії, які проводяться протягом усього вегетаційного періоду рослини. Види і періодичність проведених заходів може бути різною для різних культур. Не варто забувати, рослина може вирощуватися для різних цілей і, відповідно, тактика догляду буде також змінюватися. Головне завдання - забезпечити найкращі умови для росту і розвитку культури, щоб надалі отримати якісну продукцію.

У цій статті виділимо важливі агротехнічні дії для всіх культур. Це дозволить виділити основні і обов'язкові заходи по догляду за посівами.

Отже, застосовуються такі дії:

• прополка;
• накочення;
• боронування;
• мульчування;
• підживлення.

Агротехнічні заходи

Розглянемо кожен агротехнічний захід більш докладно.

Прополка. Застосовується для знищення бур'янів. Може бути ручною на невеликих ділянках або механічною, яка проводиться за допомогою культиваторів. Восени проводиться обов'язково для озимих посівів.

Накочення. Роблять при ярих посівах, забезпечує більш якісне набухання насіння і дружну появу сходів. Обов'язкове при умовах посухи.

Боронування. Здійснюється за допомогою залізних борін. Часто застосовується, так як забезпечує одночасне виконання декількох завдань:

• Спушує верхній шар грунту.
• Вирівнює площу.
• Видаляє бур'яни;
• Закладає добрива.

Обов'язково проводити ранньою весною на озимих посівах, боронування проводиться поперек рядів. Також рекомендується після кожного укосу багаторічних трав.

Мульчування. Полягає в покритті поверхні грунту певним органічним (трава, листя, тирса) або синтетичним (гума, пластик) матеріалом. Є одним з важливих елементів по догляду за посівами. Допомагає боротися з бур'янами, сповільнюється випаровування вологи з ґрунту, зберігається пухка структура грунту, оберігає посіви від перегріву, виключає вимерзання.

Підживлення. Внесення добрив - обов'язкова умова при догляді за посівами. Забезпечує рослину необхідними поживними речовинами. Підживлення проводиться перед посівом і в період росту рослини.

Застосовуються також і специфічні прийоми догляду за посівами, які необхідні для певної ситуації або для обробітку певної культури. Можуть застосовуватися снігозатримання, знищення ґрунтової кірки, проріджування, підгортання і т.д.

Дотримання агротехнічних рекомендацій - важливий фактор в досягненні високих врожаїв. Варто також пам'ятати, що основою вашої впевненості в кращий результат, є якісний насіннєвий фонд. 

Урок №25

 Тема  уроку: Виконання посіву та посадки сільськогосподарських культур, оформлення документації

У системі агротехнічних заходів, які забезпечують рівень продуктивності вирощуваної сільськогосподарської культури, до найвідповідальніших слід віднести сівбу та садіння. Сівба — технологічний процес, за якого насіння розміщують по площі і загортають у ґрунт на певну глибину. Садіння — технологічний процес, за якого у ґрунт висаджують розсаду, саджанці чи органи вегетативного розмноження сільськогосподарських культур. Основними вимогами до сівби чи садіння є здійснення технологічних процесів районованим якісним матеріалом для кожної зони і культури, виконання їх в оптимальні строки, додержання норм і глибин висіву чи садіння, правильне і рівномірне розміщення рослин на площі. Якість посівного матеріалу характеризують на основі сортових і посівних ознак кожної вирощуваної культури. Першу ознаку визначають на основі апробації у полі на насінницьких ділянках агрономи. Контроль за сортовими і посівними ознаками здійснюють державні насіннєві інспекції. До показників якості посівного матеріалу належать категорія насіння, чистота, схожість, посівна придатність, енергія проростання, натура, маса 1000 зерен, вирівняність, пошкодження шкідниками і вологість зерна Від якості насіннєвого матеріалу залежить норма висіву. Норма висіву насіння різних культур залежить від його розміру, чистоти і схожості. У межах однієї й тієї самої культури насіння може мати різну масу, тому при використанні для сівби насіння з більшим значенням вагову норму висіву збільшують і навпаки. Для дрібного насіння встановлюють меншу норму висіву, ніж для більш крупного насіння. Наприклад, вагова норма висіву озимих зернових культур становить 220 – 250 кг/га, а проса — 12 – 15 кг/га. Або ж норма висіву гороху дрібнонасінних сортів 2 – 2,5 ц/га, а крупнонасінних — 3 – 4 ц/га. Якщо з тих або інших причин висівають насіння з нижчими показниками схожості чи чистоти, то норму висіву відповідно збільшують, тобто слід враховувати показник господарської придатності. Норма висіву залежить від способу сівби. За рядкового звичайного способу сівби норму висіву збільшують порівняно з широкорядним способом сівби у 2 – 3 рази (наприклад, гречки або проса). За перехресного способу сівби норму висіву збільшують на 10 – 15 %. Норми висіву значно залежать від вологості ґрунту. У посушливих умовах на одиниці площі слід вирощувати менше рослин, тому норму висіву, як правило, зменшують. У північних і північно-західних районах за більшої забезпеченості рослин вологою встановлюють більші норми висіву, ніж у районах південного сходу чи півдня. Проте в північних районах за високої вологості ґрунту, повітря і відносно нижчої температури ґрунту чітко спостерігається зниження польової схожості, що зумовлює збільшення норми висіву. В умовах зрошення норма висіву у посушливих районах півдня вища порівняно з богарним землеробством цієї самої зони. Підвищують (на 10 – 15 %) норми висіву і у разі запізнення з сівбою, оскільки в такому разі погіршуються умови для проростання насіння. Проте слід пам’ятати, що порушення оптимальних строків сівби не компенсує втрат врожаю застосуванням підвищених норм висіву. Строки сівби. Визначення оптимального строку сівби має вирішальне значення для отримання високих урожаїв сільськогосподарських культур. Висіяним в оптимальні строки рослинам створюється найкраще забезпечення факторами життя (вода, тепло, повітря, температура, елементи живлення), тому вони дружно вкорінюються, сходять, ростуть і розвиваються, внаслідок чого збільшується врожай і поліпшується його якість. Змінюючи строки сівби, можна змінити умови і строки проходження окремих етапів органогенезу, що впливає на продуктивність рослин. Строки сівби залежать від біологічних особливостей культури, призначення продукції, її використання за строками, температури ґрунту і повітря, стану ґрунту, рельєфу поля, вологості ґрунту та ін. За строками сівби ярі культури с.г. поділяють на ранні, середні та пізні строки сівби. Культури раннього строку сівби починають проростати за температури ґрунту на глибині загортання насіння від 1 до 2 °С (ячмінь, овес, яра пшениця, багаторічні бобові трави, горох, вика, коноплі, морква, петрушка, цибуля, часник та ін.), а їх сходи стійкі до можливих весняних приморозків. Запізнення із сівбою цих культур на 5 днів знижує врожай на 7 – 10 %. Насіння культур середнього строку сівби починає проростати за температури ґрунту на глибині загортання насіння від 3 до 6 °С (льон, нут, цукрові буряки, люпин, соняшник та ін.). Пізні ярі культури потребують більш високих температур для проростання насіння — 8 – 12 °С (кукурудза, просо, соя, квасоля, рис, тютюн, гречка, баштанні, коріандр та ін.), оскільки у холоднішому ґрунті насіння їх довго не сходить, загниває, внаслідок чого сходи будуть зріджені. Строки сівби озимих культур в Україні є такі: в Поліссі — з 20 серпня по 5 вересня; у Лісостепу — 10 – 25 вересня; в Степу — 15 – 25 вересня; в Криму — з 15 вересня до 10 жовтня. Зазначені строки сівби озимих зумовлені тим, щоб їх рослини встигли до зими досить розкущитись, зміцніти і накопичити у тканинах захисні поживні речовини (вуглеводи), які підвищують їх зимостійкість. Проте сівбу потрібно провести у такий строк, щоб рослини озимих культур не переросли, бо за цих умов є загроза їх випрівання. Дослідами у різних зонах України доведено, що для того, щоб озима пшениця і жито досить розвинулись до зими, потрібно від 50 до 60 днів із сумою середньодобових температур понад 5 °С 450 – 550 °С. В Україні серед озимих вирощують ріпак, який сіють раніше від зернових — на початку серпня. За однакових умов зволоження ґрунту слід розпочинати сівбу озимих зернових після непарових попередників, а закінчувати по зайнятих і чистих парах, після яких загроза переростання озимини більша. У посушливі роки озимину після непарових попередників за недостатньої кількості вологи висівати не бажано. Глибина загортання насіння — це відстань від поверхні ґрунту по вертикальній лінії до нижньої частини розміщення висіяного насіння. Насіння у ґрунт має бути загорнене в такі умови, щоб воно знаходилось на твердому ложі і було належно забезпечене водою, теплом, повітрям та елементами мінерального живлення. Глибина загортання насіння має бути оптимальною, бо занадто глибоке загортання погіршує умови аерації, знижує температуру ґрунту й значно утруднює вихід молодих ростків на поверхню ґрунту, а за мілкого загортання насіння гірше забезпечене водою, тому затримується поява сходів і за таких умов вони бувають часто зрідженими. Визначаючи глибину загортання насіння, слід урахувати такі умови: розмір насіння і особливості проростання, вологість ґрунту на час сівби і його гранулометричний склад, окультуреність ґрунту, забур’яненість і наявність у ньому елементів живлення, строк і спосіб сівби.

Норма висіву залежить також від строків і способів сівби. За перехресного та  вузькорядного способів сівби висівають насіння на 10–15 % більше, ніж за звичай ного рядкового, а за широкорядного, навпаки, менше. У разі запізнення із сівбою  норму висіву треба збільшувати на 10–15 %. 
Норма висіву зернових культур становить від 100 до 250 кг/га; кукурудзи, яка  потребує більшої площі живлення, – 30–35, а дрібнонасінних культур – усього  3–8 кг/га. Просуваючись із посушливих районів до більш зволожених, норми висі ву зернових культур збільшують. 

У багатьох культур норму висіву потрібно розраховувати не за вагою, а за кіль кістю зернин на гектар. Для кожної культури в певній зоні встановлена оптималь на густота рослин на гектар, що забезпечує одержання високого врожаю. Знаючи  вагу 1000 зернин і посівні якості насіння, встановлюють вагову норму в кілогра мах на гектар. Наприклад, для озимої пшениці за висіву 4,5 млн зернин на гектар,  якщо вага 1000 зернин – 40 г, господарська придатність – 100 %, вагова норма на сіння на гектар становитиме: 

4500000 · 40 

1000 · 1000 = 180 кг.

Способи сівби. Однією з головних вимог до способів сівби є рівномірне розмі щення насіння по площі, що за оптимальної густоти стеблостою забезпечує най інтенсивніше наростання асиміляційної листкової поверхні – основного чинника  врожайності. 
Відомі два основні способи сівби – розкидний і рядковий. 
Розкидний спосіб сівби – найдавніший. Висіяне насіння вручну загортається  бороною. Його тепер майже не застосовують, лише переважно тоді, коли освою ють круті схили. 
Рядковий спосіб сівби – найпоширеніший. Він забезпечує рівномірний висів  насіння на всій площі рівними рядками, загортання на однакову глибину у вологий  шар ґрунту. За такого способу норму висіву зменшують на 15–20 % проти розкид ного. Рослини в рядках краще освітлюються. 
Рядковий спосіб сівби може бути суцільним і широкорядним. До способів су цільної сівби належать звичайний рядковий, вузькорядний, перехресний (рис. 6.1). Звичайний рядковий спосіб сівби. Ширина міжрядь – 13–15 см. Насіння в рядку  розміщується на відстані 1,5–2 см одне від одного. 
Вузькорядний спосіб сівби. Ширина міжрядь – 7 см. Забезпечується більш рів номірне розміщення насіння на посівній площі. Умови розвитку рослин у вузько рядних посівах кращі, а врожайність зерна в середньому на 3–4 ц/га вища, ніж за  звичайного рядкового способу сівби. 
Перехресний спосіб сівби, як і вузькорядний, має деякі переваги перед звичай ним рядковим. Виконують його звичайною рядковою сівалкою у два заходи – пе рехресно: вздовж і впоперек поля. Сівалку встановлюють на висів половинної  норми насіння. Такий спосіб сівби забезпечує рівномірне розміщення насіння.  Однак перехресний спосіб сівби має певні недоліки, які обмежують його застосу вання. Сівбу доводиться виконувати двічі; насіння загортається на неоднакову  глибину; на перехрестях утворюється загущеність, що призводить до строкатості  посівів і неодночасності достигання; строки сівби затягуються. Крім того, повтор ний прохід агрегата під час сівби призводить до розпорошування й висушування  ґрунту. 
Широкорядний спосіб сівби застосовують у вирощуванні рослин, які вимагають  порівняно великої площі живлення, а також міжрядного обробітку ґрунту. Цей  спосіб дає можливість механізовано обробляти міжряддя в період вегетації рос лин, підживлювати їх тощо. Ширина міжрядь становить понад 30 см. Широкоряд ним способом сіють цукрові буряки, картоплю, кукурудзу, соняшник, овочеві  культури, а також сою, квасолю, нут та ін. Часто таким способом висівають також  просо, гречку, горох. У широкорядних посівах створюються кращі умови для роз витку рослин, ніж у суцільних. 
Широкорядні посіви мають також певні недоліки, з яких основний – нерівно мірне розміщення рослин по всій площі. 
Стрічковий спосіб сівби. За широкорядного способу сівби деяких культур іно ді зближують по два-три рядки, а широкі міжряддя залишають між групами збли жених рядків. Застосовують стрічкові посіви у вирощуванні овочевих культур,  проса й ін. 
Гніздовий спосіб сівби відрізняється від широкорядного тим, що насіння висіва ють не суцільними рядками, а гніздами – в кожне по кілька насінин. Гнізда розмі щують на однаковій відстані одне від одного в рядку, що дає можливість запрова джувати механізований обробіток міжрядь, але тільки в одному напрямку. 
Квадратно-гніздовий спосіб сівби забезпечує проведення міжрядного обро бітку у двох напрямках, що значно полегшує догляд за посівами й до мінімуму  зменшує затрати ручної праці. Такий спосіб сівби застосовують у вирощуванні ку курудзи, соняшнику й ін. 
Пунктирний спосіб сівби застосовують у вирощуванні просапних культур, зо крема цукрових буряків і кукурудзи. За цього способу забезпечується розміщення  в рядку по одній насінині на певній однаковій відстані одна від одної.  
  Запитання і завдання 
1.  Назвіть основні строки сівби сільськогосподарських культур. 2. Як поділяють культури за строками сівби? 
3. Від чого залежить норма висіву насіння? 
4. Від чого залежить глибина загортання насіння? 

5. Які основні способи сівби? 

Урок №26

 Тема уроку :  Будова гичкозбиральної машини 

розробити конспект Дивитись за посиланням https://studopedia.su/14_79409_gichkozbiralni-mashini.html

Очисник головок коренеплодів (див. рис. 11.3) складається з ротора 11, рами, начіпного пристрою, двох опорних пневматичних коліс 12 та механізму привода. Ротор являє собою вал, на якому по гвинтовій лінії закріплені стрічки з прогумованого паса. Ротор установлений під гострим кутом до напрямку руху.

Робочий процес. Під час руху агрегату вздовж рядків копір-водії, рухаю­чись у міжряддях, копіюють поверхню поля і за допомогою гідросистеми забезпечують спрямування робочих органів машини по рядках. Копіри З гичкозрізувальних апаратів переміщуються по головках коренеплодів і утримують дискові ножі 4 на заданій висоті. Ножі, обертаючись, різальни­ми кромками зрізують верхню частину головок коренеплодів з гичкою і бітерами кидають її на верхні вітки приймальних транспортерів 5. Прутки транспортера переміщують гичку вгору і подають її до двох бітерів 6, які спрямовують її на поперечний транспортер 9. Останній подає гичку на ви­вантажувальний елеватор 7, де за допомогою бітерів 8 кидального пристрою гичку подають у транспортний засіб, що рухається поруч з агрегатом.

Ротор 11 очисника головок коренеплодів доочищає зрізані головки від землі, залишків гички та інших рослинних решток і зміщує їх на зібрану частину поля.

Машина обладнана універсальною системою автоматичного контролю та сигналізації УСАК-6ВМ. Система складається з блока керування, інди­катора з кабелем, шести індукційних датчиків і з'єднувального кабеля.

Датчик являє собою металевий циліндр, в якому розміщено дві обмотки і металевий стержень. В одній обмотці збуджується постійне магнітне поле, а в другій - утворюються електричні сигнали. Датчики встанов­люють біля валів, що обертаються. На цих валах закріплені магнітні шунти кулачкового типу. При роботі машини шунти обертаються разом з валами і викликають пульсацію магнітного поля в обмотках датчиків. Якщо рух валів припинився або знизилася частота руху, то передається сигнал на індикатор, і при цьому включається світловий сигнал і одно­часно подається звуковий.

Регулювання. Положення дискових ножів відносно поверхні поля регу­люють гвинтовим механізмом копіювального колеса кожної секції. Вер­тикальний зазор між копіром і ножем встановлюють гвинтовою тягою, а горизонтальний - переміщенням копіра по кронштейну підвіски.

Положення ротора очисника головок коренеплодів відносно поверхні поля регулюють гвинтовим механізмом опорних коліс. Ширина захвату машини - 2,7 м. Робоча швидкість - 5-8 км/год. Продуктивність - 0,9-1,5 га/год.

Гичкозбиральна машина БМ-4 призначена для збирання гички цукро­вих буряків, посіяних з міжряддям 60 см. За конструкцією та робочим процесом вона аналогічна БМ-6Б.

Робоча ширина захвату машини - 2,4 м. Робоча швидкість - 5-8 км/год. Продуктивність - 0,8-1,1 га/год.

Машина гичкозбиральна МБП-6 збирає гичку з шести рядків цукро­вих буряків, посіяних з міжряддям 45 см.

Вона причіпна і складається з ротора 3 (рис. 11.4), на якому шарнірне закріплені ножі; шнека 4; вивантажувального транспортера 6; очисника головок коренеплодів 8; пасивного дообрізувача головок 10; автоматично­го розподільника гички; ходових коліс; рами, причіпного пристрою; гід­росистеми та механізмів привода і піднімання гичкозрізувального апара­та і очисника головок.

Під час роботи машини ножі ротора 3 зрізують гичку і переміщують її до шнека 4. Спіральні стрічки шнека лівого та правого напрямку зміщу­ють гичку в центральну частину і спрямовують до бітера 5, який подає її на вивантажувальний транспортер 6. Останній переміщує гичку вгору до двох бітерів 11, які подають її в транспортний засіб, що рухається поруч з машиною.

Урок №25

 Тема уроку: Будова гичкозбиральної машини для цукрових буряків

Розробити конспект. 

Дивитись за посиланням https://studopedia.su/14_79409_gichkozbiralni-mashini.html

Гичкозбиральні машини зрізують гичку цукрових і кормових буряків і подають її у транспортні засоби, їх обладнують різальними апаратами дискового типу і ротаційно-барабанними. Для збирання гички використо­вують машини БМ-6Б, БМ-4Б, МБП-6, МБК-2,7, МГ-6, МГІП-6 та ін.

Гичкозбиральна машина БМ-6Бпричіпна і призначена для збирання гички цукрових буряків, посіяних з міжряддями 45 см. Агрегатують її з тракторами класу 1,4, 2 і 3.

Основними складальними одиницями гичкозбиральної машини є дві секції гичкозрізувальних апаратів, два приймальних (поздовжніх) транспортери 5 (рис. 11.3), два проміжних бітери 6, поперечний транспортер 9, прутковий перетрушувач гички, вивантажувальний елеватор 7, два бітери 8 кидаль­ного пристрою, очисник головок коренеплодів, основна рама, два опорних пневматичних колеса 10, механізми передач, причіпний і гідрослідкуючий пристрої, гідросистема машини та система контролю і сигналізації.

Гідрослідкуючий пристрій призначений для спрямування робочих орга­нів машини по осі рядків. Пристрій складається з двох копір-водіїв 1, які шарнірно з'єднані з поперечною тягою, коромисла, гідророзподільника, силового гідроциліндра та системи маслопроводів. У разі відхилення ряд­ків від напрямку руху машин копір-водії переміщуються головками ко­ренеплодів ліворуч чи праворуч і через поперечну тягу та коромисло виво­дять золотник гідророзподільника з нейтрального положення. При цьому масло під тиском подається в силовий гідроциліндр, шток якого переміщу­ється і зміщує основну раму машини у відповідний бік.

Кожна з двох секцій гичкозрізувальних апаратів має три різальних апарати, які встановлені в передній частині рухомої рами. Апарат скла­дається з гребінчастого копіра 2 (рис. 11.1), дискового ножа 9 і бітера 8. Копір 2 з'єднується з дисковим ножем гвинтовою тягою 7, а з рухомою рамою секції - за допомогою паралелограмної підвіски.

Урок №24

 Тема уроку : Будова кукурудзозбиральних машин 

Розробити конспект. Дивитись за посиланням https://studfile.net/preview/1863006/page:31/

Робочі органи приводяться в дію від ВВП трактора тягового класу 3 через карданну передачу.

Технологічний процес роботи. При збиранні кукурудзи з очищенням кача- нів і подрібненням листостеблової маси комбайн ККП-3 працює так. Під час руху комбайна вздовж рядків стебла кукурудзи спрямовуються мисами 2 в русла жатки, захоплюються ланцюгами 5 і вводяться в качановідривний апа- рат, де вальцями 3 протягуються через щілину між відривними пластинами 4, відстань між якими менша, ніж діаметр качана, і качани відриваються.

В основі роботи качановідривного апарата використані агробіологічні ознаки відмінності розмірів діаметра качана і стебла в місці його розміщення, а також те, що сила відривання качана від стебла менша, ніж сила розри- вання стебла кукурудзи.

Стебла зрізуються різальним апаратом 17, частково подрібнюються і спря- мовуються на шнек листостеблової маси 16. Качани подаються ланцюгами з лапками у шнек качанів 6, з якого конвеєром 7 — до очисника 10, звідки вен- тилятором 20 видуваються легкі домішки (листя, обгортки, верхівки стебел), а потім притискним пристроєм 21 притискуються до вальців 18, які попарно обертаються назустріч один одному, захоплюють обгортки і відривають їх від качанів. Очищені качани скочуються у приймальну камеру конвеєра 11, який завантажує їх у причіп 12, приєднаний до комбайна за допомогою бук- сирного пристрою. Обгортки шнеком 13 спрямовуються у шнек листостеблової маси 16, потім разом із зрізаними і частково подрібненими стеблами, шнеком 16 подаються до приймального бітера 15, яким ущільнюються і направляють- ся в подрібнювач 14, звідки подрібнена маса потрапляє у транспортний засіб, що рухається поряд.

При збиранні кукурудзи в молочно-восковій стиглості в очиснику качанів знімають притискні барабани і замість них над очисними вальцями встанов- люють скатну дошку, тоді качани скочуються у приймальну камеру конвеєра і вивантажуються у візок неочищеними.

Будова основних робочих органів комбайна. Основними робочими органа- ми комбайна є качановідокремлювальний, різальний, подрібнювальний та очисний апарати і притискний пристрій.

Качановідокремлювальний апарат (рис. 7.2) cкладається з двох стеблопротягувальних вальців 8, розміщених під кутом 33° до горизонту; двох відривних пластин 6, установлених над вальцями; двох контурів подаваль- них ланцюгів 9; рами 11 і роздавальної коробки 4. Вздовж кожного вальця закріплений чистик 7.

Протягувальні вальці мають напрямні конуси з гвинтовими ребрами на поверхні, робочу частину діаметром 95 мм з поздовжніми рифами і з’єднувальну чашку з пазами. Передня частина вальця спирається на спарені підшипники, вмонтовані в рухомій передній опорі, а задня — з’єднана з ва- лом-шестірнею роздавальної коробки. Обертаються вальці назустріч один од- ному з частотою 932 об/хв.

Відривні пластини 6 — це металеві смуги з плавно відігнутим переднім кінцем. До тильних кромок пластини приварені дві планки з овальними отворами для кріплення до рами апарата і корпусу рухомої опори вальця, що дає змогу переміщувати важелем 10 пластини і змінювати зазор між ними.

Подавальні ланцюги 9 мають вигляд замкненого втулково-роликового лан- цюгового контуру без з’єднувальної ланки із спеціальними лапками.