В/н 60

 Тема Підготовка тракторів і сільськогосподарських машин до зберігання ; дотримуватися правил раціонального та безпечного виконання роботи

У період зберігання робота полягає у перевірці правильності встановлення машин на підставки (стійкості, відсутності перекосів, перегинів), комплектності, з врахуванням знятих складових частин машини, що зберігаються на складі, тиску повітря в шинах, надійності герметизації (стан заглушок і щільність їх прилягання), стану антикорозійного покриття (наявність захисного мастила, цілість пофарбування, відсутність корозії), стану захисних пристроїв (цілість, міцність кріплення чохлів, ящиків, щитів, кришок). Якщо під час перевірки виявляють будь-які дефекти, їх усувають. Звернути увагу на змiст та послiдовнiсть виконання pобiт щодо знiмання машин iз збеpiгання, відповiдальнiсть за недбайливе викоpистання та збеpiгання сiльськогосподаpських машин, які є державні контрольні органи У разі знімання із зберігання робота полягає у виконанні таких операцій: зняти машини з підставок, очистити і, за необхідності, розконсервувати машини, складові частини, зняти герметизувальні пристрої, встановити на машину зняті складальні частини, інструмент і приладдя, перевірити роботу і відрегулювати складальні частини і машину загалом, очистити і здати на склад підставки, заглушки, чохли, бирки. Встановлення машин, тракторів, комбайнів, складних ільськогосподарських машин на тривале зберігання і зняття їх з тривалого зберігання оформляють актами- « Акт встановлення машин на зберігання», « Акт приймання машини в експлуатацію» або записом у спеціальному журналі обліку встановлення машин на зберігання, приймання їх в експлуатацію із зазначенням технічного стану і комплектності машин. Всі роботи, пов’язані  з технічним обслуговуванням машин під час зберігання, виконують під керівництвом особи, відповідальної за зберігання машин. При встановленні машин на зберігання треба дотримуватись правил безпеки праці. Приміщення, де зберігаються акумулятори, вулканізують гуму повинні вентилюватися, мати справну електропроводку і спеціальні ковпаки на електролампах освітлення.

В/н 59

 Тема Прийнятт участі у складанні тракторів.

розробити конспект 

Технологічний процес складання трактора Складання машини – це процес послідовного з’єднання складальних одиниць і деталей. Під складанням розуміють з'єднання деталей у пари та складальні одиниці, складальні одиниці і деталі в агрегати, агрегати, складальні одиниці і деталі в машину з дотриманням їх кінематичних схем, характерів посадок і величин розмірних ліній, заданих технічними умовами і складальними кресленнями. Під час складання машини проводять регулювання робочих органів, органів керування. У процесі складання слід дотримуватись таких вимог: - складальні одиниці повинні бути чистими, змащувальні канали і отвори в них прочищають та продувають стисненим повітрям; - перед складанням з’єднувальні поверхні деталей змащують тією ж оливою, яка використовувалась для цього з’єднання; - різьбові закінчення болтів у нерегульованих з’єднаннях повинні виступати над поверхнею гайок після їх затяжки не менше як на 2-2,5 ниток і не більше як 10 мм. Гайки або болти затягують рівномірно з максимальним моментом, який вілповідає діаметру різьби; - під час пресування підшипника на вал зусилля повинно діяти на внутрішнє кільце підшипника. Перед напресовкою на вал підшипник нагрівають у масляній ванні до температури 80-90 *С. 

 Послідовність складання простих з’єднань і вузлів. Складання- це процес послідовного з’єднання деталей, які входять до складальної одиниці. До процесу складання входять такі типові роботи: складання рухомих і нерухомих з’єднань - шпонкові, шліцьові, різьбові, заклепочні з’єднання; встановлення підшипників, шестерень, валів та інших деталей. Сегменти шпонки встановлюють у паз вала з натягом, а в паз маточини – з більш вільною посадкою. Клинові шпонки забивають молотком до отримання потрібного натягу. Різьбові з’єднання складають за допомогою ключів, викруток і спеціальних пристроїв. Для попередження самовідгвинчування гайки фіксують пружними шайбами, шплінтами або контр-гайками. Для складання відповідальних різьбових з’єднань, наприклад, блока і головки циліндра, використовують динамометричні ключі. Підшипники кочення напресовують на вал, після встановлення вони повинні вільно провертатися. Шестерні напресовують на вал різними способами. Якість складання зубчастих передач перевіряють за величиною бічного зазору і прилягання робочих поверхонь зубів. З’єднувальні поверхні роз’єднаних нерухомих з’єднань складальних одиниць герметизують пастами Ун-25.

В/н 58

 Тема Прийнятя участі у складанні сільськогосподарської машини.

Машини, які здають на капітальний ремонт повинні бути комплектні, складальні одиниці тільки даної моделі. Вони не повинні мати деталей і вузлів, замінених непридатними перед відправкою машини в ремонт. Як виняток допускається відсутність незначної кількості болтів, шпильок, гайок та деяких дрібних деталей (ручок, пробок, лампочок тощо). Разом з машиною до ремонтного підприємства здають технічний паспорт із зазначенням, напрацювання (годин роботи, гектарів зібраної площі, кілометрів пробігу). Після ремонту до цього паспорта заносять основні данні про виконаний ремонт. Під час здавання машини на ремонтне підприємство представник технічної служби господарства оформляє у двох примірниках приймально-здавальний акт, який підписує працівник технічного контролю підприємства і представник господарства-замовника. В акті зазначаються технічний стан складових одиниць, комплектність машини, а також її складові частини, що вийшли з ладу внаслідок аварії.  

Загальні вказівки щодо розбирання машин. Розбирання машини - виконують у відповідності з технологічними картами для кожної марки машини, в певній послідовності Починають розбирати зі знімання робочих органів, кожухів, капотів, повітроочисників, приладів запалювання, паливної апаратури і від’єднання механізмів керування гальмами. Потім знімають окремі агрегати,- двигун, коробку передач, і агрегати ходової частини. Складальні одиниці розбирають на деталі на спеціальних стендах. Двигун, паливну і гідравлічну апаратуру, електрообладнання без розбирання відправляють на відповідні ділянки їх ремонту. Під час розбирання не допускається розкомплектування спеціальних з’єднань, наприклад, кришок корінних підшипників, кришок шатунів. Треба дотримуватись таких правил розбирання: - Під час розбирання наносять мітки на неробочі поверхні деталей, що полегшує процес їх складання; - Під час знімання агрегата з машини треба враховувати розміщення його центра ваги, щоб передбачити можливий напрямок його зміщення; - Користуватися справним інструментом, щоб не пошкодити болти і гайки; - Під час роботи з молотком слід використовувати підставки з м’якого металу або дерева; - Після зняття агрегатів гідросистеми отвори в них для під’єднання маслопроводів закривають пробками і заглушками На період ремонту розібрані деталі і складальні одиниці зберігають на поличках спеціальних стелажів. - Під час роботи з молотком слід використовувати підставки з м’якого металу або дерева; - Після зняття агрегатів гідросистеми отвори в них для під’єднання маслопроводів закривають пробками і заглушками На період ремонту розібрані деталі і складальні одиниці зберігають на поличках спеціальних стелажів.Комплектування-відповідальна операція ремонту машин, під час якої підбирають з'єднувані деталі спряжень та вузлів. Комплектування - це процес підбирання повного комплекту деталей для складання вузлів і агрегатів за номенклатурою, розмірами та масою. Основне завдання комплектування полягає в забезпеченні правильного характеру з’єднань деталей з рухомими і нерухомими посадками при мінімальному обсязі робіт, пов'язаних з підгонкою під час складання вузлів і агрегатів. При проведенні ПР, КР потрібно виконувати правило нерозукомплектовування притертих відповідальних спряжень, які не ремонтуються ,- прецизійні пари, шатуни з кришками, шатунні болти, клапани з гніздами, тощо. Сумісно прироблені деталі, які працюють в одному комплекті, повинні бути скомплектованими в ту саму пару, в якій вони працювали до розбирання. Під час комплектування добирають деталі за розміром, вагою та іншими показниками. Наприклад, поршні двигунів підбирають за розмірами і вагою, шатуни за вагою. Розмірну групу і вагу позначають (мітять) у певних місцях деталей. Під час комплектування складальних одиниць використовують деталі однієї розмірної групи або з різницею у вазі, яка допускається технологічними картами. Розкомплектовувати заборонено шатуни з кришками, болтами, та гайками; вкладиші підшипників і колінчастих валів. Не розкомплектовують також припрацьовані й придатні для подальшої експлуатації циліндричні та конічні шестерні трансмісії. Дібрані складальні одиниці доставляють на місця складання агрегатів. Точність збирання досягають підгонкою з'єднувальних деталей різними слюсарними інструментами або на металорізальних верстатах.

В/н 57

 Тема уроку: Заміна пошкоджених різьбових з’єднань; ремонт типових з’єднань та деталів.

У різьбових з'єднань підвищені зноси й ушкодження ниток різьби виникають через недостатнє затягування гвинтів і гайок, особливо в з'єднаннях сприймаючих під час роботи великі і знакоперемінні навантаження. Під дією цих навантажень болти і гвинти розтягуються, крок різьби і її профіль порушуються. Може відбутися також і поломка з'єднаних деталей.

Більш інтенсивно зношуються різьби часто роз борних і регульованих з'єднань. Різьби руйнуються також від надмірних затягувань гайки і гвинта або осьових робочих навантажень.

  Способи видалення зламаних шпілек:

а- викруткою, прорізав під неї паз; б- при варенням стержня; в- привареною гайкою; г- при допомозі гвинта з лівою різьбою.

Як правило, кріпильні деталі (гвинти, болти і шпильки) з ушкодженою різьбою заміняють новими.

Ремонт зовнішніх різьб

Деталі значних діаметрів зі зношеною зовнішньою різьбою ремонтують таким способом: зрізують стару різьбу і нарізають нову меншого розмір

(якщо це допускається умовами міцності) або на деталь насаджують втулку різьбою.

Ремонт внутрішніх різьб

Існує кілька способів відновлення зношених чи ушкоджених різьб отворах:

• отвір розсвердлюють і нарізають нову різьбу більшого діаметра ставлять нові гвинти з різьбою даного діаметра. Отвір для гвинта другій деталі, яка з'єднується з першою, розсвердлюють. Якщо деталь з'єднуються шпильками, то використовують нову ступінчасту шпильку з різьбою двох діаметрів: більшого - для загвинчування шпильки в одну з деталей і меншого - для з'єднання з другою стягування їх гайкою  Ремонт різьбових з'єднань

а - постановкою нової шпильки з уступом і різьбою двох діаметрів; б постановкою втулки з зовнішньою і внутрішньою різьбою; в - постановкою втулки на клей.

· при ремонті різьбових з'єднань у корпусних деталях раціональне відновлювати первісну різьбу. Для цього отвір розсвердлюють нарізають нову різьбу, виготовляють перехідну втулку з зовнішньою і внутрішньою різьбою. Втулку вгвинчують в отвір і стопорять гвинтами  Якщо втулка тонкостінна, то на зовнішній поверхні різьби не нарізають і встановлюють її в отвір на епоксидному клеї 

· якщо в отворі зношену різьбу за якимись причинами відновити не можна, то в різьбовий отвір ставлять заглушку, а поруч свердлять новий отвір і нарізають у ньому різьбу необхідного діаметра. Новий отвір просвердлюють і в другій деталі, що з'єднується;

· якщо різьба в отворі має невеликі ушкодження (сталеві деталі), то її виправляють прорізкою мітчиком ж розміру.

5.2 Ремонт шпонкових з'єднань

Шпонкові з'єднання призначені в основному для передачі обертального у і крутних моментів. У процесі експлуатації шпонка може бути зрізана, або яті її бічні грані. У будь-якому випадку їх заміняють новими.

Бічні поверхні шпонкового паза піддаються зминанню, або зносу, що порушує якість з'єднання. Ремонт шпонкових пазів здійснюється такими способами:

• на бічні поверхні наварюють зварювальний шов, а потім фрезерують, витримуючи встановлений розмір паза ;

• шпонковий паз фрезерують на велику ширину і поглиблюють, цілком усуваючи сліди зносу; потім до нього виготовляють ступінчасту шпонку. Широкою частиною шпонка з'єднується з пазом вала, а ступінь меншої ширини з пазом втулки. Даний спосіб ремонту застосовується обмежено 

• якщо на кресленні немає вказівок про фіксоване положення шпонкового паза, то допускається виготовлення нового паза на іншім місці без закладення старого. Новий паз можна виконати паралельно старому чи змістити на де який кут.

Для всіх зазначених способів ремонту шпонкових пазів шпонку необхідно видалити з паза. На  , в і г показані прийоми видалення шпонки з паза.

в - видалення шпонки за допомогою скосу,  , г - видалення шпонки за допомогою гвинта.

 Зноси і ремонт шпоночний з’єднань:

а,б- знос плоскостей шпоночний канавок в охоплює мій деталі; в,г- знос плоскостей шпоночний канавок в охоплює мій деталі.

Відновлення плоскостей шпоночний канавок:

д- наплавкою з послідуючою слюсарною обробкою; е- заваркою по мідному шаблону вставці; ж- збільшенням розміру шпоночної канавки в охоплює мій деталі і установкой ступінчатої шпонки; з- заплавкою зношеної шпоночної канавки і виготовленням другої в іншому місці.

 Ремонт шпонкових з'єднань: а - наваркою, б - установкою ступінчастої шпонки, в - призматична шпонка зі скосом, г - призматична шпонка з різьбовим отвором.

В/н 56

 Тема: Заміна хрестовини і валів; складання карданні передачі

розробити конспект 

Карданні передачі служать для передачі крутного моменту від валів роздавальної коробки до провідних валів переднього і заднього мостів, взаімосмещенних і переміщаються в просторі.

Карданна передача переднього моста є привід, що складається з двох просторових шарнірів і валів з телескопічним шліцьовим з'єднанням.

Привід заднього моста складається з двох карданів - проміжного і заднього, а також проміжної опори, вал якої розташований на осі обертання горизонтального шарніра. Проміжний і задній кардани складаються кожен з двох шарнірів, об'єднаних в подвійній вилці.

Карданна передача переднього моста включає два шарніра і телескопічне шлицевое з'єднання, призначене для компенсації при роботі зміни відстані між шарнірами.

До фланця, встановленому на шліцах провідної конічної шестерні переднього моста, і до фланця валу приводу переднього моста, встановленому в роздавальної коробці, прикріплені однакові вилки-фланці (див. Рис. 96), кожна чотирма спеціальними болтами з гайками і пружинними стопорними шайбами.

Кожна вилка-фланець охоплює пару шпильок хрестовини (рис. 97). У розточення вилок-фланців і вилки запресовані голчасті підшипники, надіті на шипи хрестовини. З торців підшипники утримуються опорними пластинами, кожна з яких прикріплена до проушинам вилок-фланців двома болтами, з пружинними стопорними шайбами. Виступи опорних пластин входять в пази на торцевих поверхнях голчастих підшипників і утримують їх від провертання в гніздах вушок.




Шипи хрестовин охоплюють попарно вушками вилок-фланців. У вушках цих вилок-фланців підшипники встановлені і закріплені як і в вилці. Зовнішні поверхні шипів, які є біговими доріжками для голок підшипників, загартовані до високої твердості.

У кожної хрестовині передбачена система сверлений для змащення, з'єднує отвір для гвинта для прес-маслянки з торцями шипів, а також з центральним каналом, що закінчується різьбою, в яке ввернуть клапан, призначений для випуску повітря і зайвої мастила при заповненні хрестовини і підшипників і запобігає підвищення тиску всередині хрестовини при нагріванні її під час роботи . Клапан спрацьовує при тиску, близькому до 35 кгс /см2. На торцях шипів хрестовин виконані канавки, призначені для підведення мастила від центрального отвори в шпильці до голок підшипників.

Голчасті підшипники і шипи хрестовин ущільнюються Саморухомий двухкромочной сальниками, виконаними зі спеціальної стійкою і довговічною гуми на основі фторкаучука, встановленим по одному в кожному игольчатом підшипнику.

Для запобігання робочих крайок сальників від пилу на кожен шип надіта обрезиненная обойма, в якій встановлено просочене маслом поропластовое кільце, притиснуте до торця штампованої обойми сальника. Під болти, що кріплять опорні пластини в, прокладають балансувальні пластини. Всі шарніри карданних передач переднього і заднього мостів мають однакову конструкцію.

Телескопічний шлицевое з'єднання складено з шліцьовій муфти і шлицевого хвостовика вилки. Для змащення шліцьового з'єднання в отвір для гвинта в вилці-фланці ввернута прес-маслянка. На хвостовику муфти нарізана різьба, на яку навернена штампована обойма. У різьбовій обоймі затиснуті фасонні гумове і Фетрове кільця, що входять своїми виступами у западини шліців і ущільнюють телескопічне з'єднання.

На тракторах ранніх випусків телескопічні шліцьові з'єднання ущільнювалися за допомогою гумового гофрованого чохла, надягнутого на муфту і хвостовик і обтягнутого на муфті хомутиком.

передній карданний вал розташований таким чином, що егс важча частина, включаючи телескопічне шлицевое з'єднання, прикріплена до валу приводу переднього моста роздавальної коробки, що не має переміщень щодо остова трактора, а інша частина з виделкою прикріплена до провідної конічної шестерні заднього моста.

На тракторах ранніх випусків, де передній кардан встановлювався навпаки, при ремонтах або технічному обслуговуванні його слід переставити в такий стан, як описано вище.

Карданна передача заднього моста складається з двох подвійних шарнірів з подвійними вилками однакової конструкції і проміжної опори.

Передній подвійний шарнір з'єднує вал приводу заднього моста роздавальної коробки з переднім хвостовиком вала проміжної опори, а задній - провідну шестерню головної передачі заднього моста з заднім хвостовиком вала проміжної опори.





.

Передній подвійний шарнір розташований таким чином, що його середина знаходиться проти осі вертикального шарніра рами, таке конструктивне рішення дозволяє при поворотах трактора зберігати рівномірність обертання карданної передачі.

Підшипники, хрестовини і інші частини карданних шарнірів приводу заднього моста не відрізняються від частин шарнірів кардана приводу переднього моста, описаних вище.

Подвійна вилка переднього шарніра, викував зі сталі, охоплює своїми вушками шипи хрестовин.

Інша пара шпильок передній хрестовини охоплена вушками вил-ки-фланця, прикріпленою до фланця валу приводу заднього моста роздавальної коробки, а шипи задньої хрестовини охоплені вушками вилки-фланця, прикріпленою до муфти, шліци якої насаджено на шліци переднього хвостовика вала проміжної опори. Муфта не відрізняється від муфти кардана переднього моста. Муфта з валом проміжної опори утворює телескопічне з'єднання, яке компенсує зміна довжини карданної передачі, при повороті трактора і допуски виготовлення. Шліци телескопічного з'єднання змазують через прес-маслянку, укручену в різьбове отвір в вилці-фланці.

Ущільнення шліцьових телескопічних з'єднань переднього і заднього шарнірів складається, як і в ущільненні шліців кардана приводу переднього моста, з штампованої обойми і фасонних гумового і фетрового кілець. Вилки-фланці кардана з'єднуються з фланцем вала роздавальної коробки, встановленому на валу ведучої конічної шестірні моста, і з фланцями муфт спеціальними болтами з гайками і пружинними шайбами аналогічно з'єднанню вилок-флан-ців переднього моста.

Задній подвійний шарнір по пристрої не відрізняється від переднього.

Проміжна опора являє собою підшипниковий вузол, в якому обертається вал з двома шліцьовими хвостовиками.

Проміжна опора розташована в трубі горизонтального шарніра рами і співвісно з нею.

У розточеннях литого корпусу проміжної опори встановлені зовнішні обойми конічних підшипників. Упором зовнішньої обойми переднього підшипника служить торець центрує бурту склянки. Інший бурт цього ж склянки є центрирующим при установці проміжної опори в трубі горизонтального шарніра.

Проміжна опора кріпиться до фланця труби горизонтального шарніра вісьмома шпильками з гайками і пружинними шайбами. Ці шпильки стягують фланці корпусу проміжної опори і склянки.

Між фланцями встановлена прокладка ущільнювача. Упором зовнішньої обойми заднього підшипника є торець центрує бурту склянки, який прикріплений до корпусу проміжної опори чотирма болтами.

Між фланцями корпусу 6 проміжної опори і склянки затиснуті регулювальні прокладки, число яких підбирають таким чином, щоб забезпечити необхідний зазор в конічних підшипниках.

З'єднання склянки з корпусом проміжної опори ущільнюють гумовим кільцем, встановленим в кільцевої канавці склянки.

Вал проміжної опори обертається в роликових конічних підшипниках. Зовнішні обойми підшипників встановлені на шийках валу і впираються в бурти, розташовані на валу. Внутрішня порожнина проміжної опори ущільнюється двома самоподжимной каркасними сальниками і двома повстяними пильовиками, укладеними в штамповані обойми. Сальники з пильовиками, попарно запресовані в стаканах, ущільнюють шийки валу, що обертається. Три спеціальні болти, що кріплять стакан до корпусу проміжної опори, виконані трубчастими з різьбовими отворами, а четвертий болт - звичайний. Всі болти стопоряться пружинними шайбами. Отвори під болти в корпусі проміжної опори виконані наскрізними.



До спеціального болт, розташований зліва, ввернута кутова прес-маслянка. У правий спеціальний болт ввернуть кутовий штуцер, заглушений різьбовою пробкою, а в верхній спеціальний болт ввернуть сапун.

При змащення проміжної опори мастило нагнітається шприцом через прес-маслянку а повітря і старе змащення видавлюються через отвір в кутовому штуцере під пробку, яку необхідно попередньо вивернути.

Сапун служить для підтримки нормального тиску в порожнині проміжної опори при роботі.

Технічне обслуговування карданної передачі

Обслуговування карданної передачі полягає в змазуванні відповідно до таблиці мастила, підтягуванні різьбових з'єднань, спостереженні за нагріванням і станом підшипників, а також у своєчасній регулюванню.

У карданних передачах тракторів Т-150К встановлені голчасті підшипники з сальниками підвищеного терміну служби з гуми на основі фторкаучука і обрезіленние обойми поропластових пиляків, що забезпечує тривале збереження змащення в підшипниках.

Увага!

Категорично забороняється при проведенні технічного обслуговування та інших роботах провертати кардани ломиком або монтуванням, вставляючи їх в шарніри між вилками і хрестовинами. Це призводить до неминучого виходу з ладу голчастих підшипників, маслюк і клапанів.

Через кожні 960 годин роботи потрібно перевірити регулювання підшипників проміжної опори і дозаправить її солідолом.

Для перевірки регулювання підшипників потрібно відразу ж після зупинки трактора, при розігрітій проміжній опорі, зняти обидві подвійні вилки і підтягнути гайки шпильок кріплення проміжної опори до труби горизонтального шарніра рами. Потім, переміщаючи вал проміжної опори вперед і назад, щоб переглянути індикатором осьовий люфт вала, який повинен бути в межах 010-035 мм.

Якщо осьовий люфт, який дорівнює зазору в підшипниках, виявиться більше зазначеного, необхідно зняти задній стакан і видалити відповідне число регулювальних прокладок. Потім потрібно поставити корпус сальника на місце і знову визначити осьової зазор, після чого перевірити від руки, вільно чи вал провертається в опорах.

При установці заднього склянки на місце слід правильно розташувати кутову маслянку, кутовий штуцер з пробкою при загвинчування їх в спеціальні трубчасті болти.

При початковій заправці на заводі або після розбирання в проміжну опору закладають 13 кг солідолу, при цьому густо змащують конічні роликопідшипники.

Для заміни мастила потрібно вивернути контрольну пробку з кутового штуцери і через маслянку нагнітати шприцом солідол до появи свіжої мастила з отвору кутового штуцера.

Для підтримки працездатності карданного приводу заднього моста необхідно у всіх випадках заміни заднього кардана, при кріпленні заднього моста після демонтажу, при підтяжки болтів бугелів кріплення заднього моста, а також через кожні 960 годин роботи перевіряти і правильно встановлювати кут нахилу корпусу заднього моста, який повинен становити по осі ведучої шестерні 12 ° ± 10 '.

Для приблизного визначення правильності установки заднього моста на тракторах набиваються мітки Л і lb на кронштейні задньої напіврами і на рукаві корпусу заднього моста.

Мітки А і Б повинні збігатися, що свідчить про правильність розташування заднього моста.

Положення корпусу заднього моста перевіряють за допомогою спеціального пристосування; опис наводиться в розділі «Провідні мости».

Деякі рекомендації по розробці і збірці карданних передач

Карданна передача приводу переднього моста трактора Т-150К отбалансировал динамічно за допомогою балансувальних пластин 17 (див. Рис. 97), встановлених під болти кріплення кришок голчастих підшипників.

Щоб уникнути порушення балансування при розбиранні і збірці карданних шарнірів потрібно стежити, щоб пакети балансувальних пластин були встановлені на ті ж вушка вилок, на яких вони були встановлені спочатку. Для цього перед розбиранням на верхні пластини пакетів і вушок вилок потрібно нанести відмінні мітки.

Не можна розкомплектування пакети балансувальних пластин! При заміні хрестовин і голчастих підшипників балансування змінюється незначно і тому пакети балансувальних пластин потрібно залишати на місцях.

При заміні вилок-фланців, муфти-вилки з хвостовиком передній кардан потрібно отбалансировать на спеціальному верстаті.

Шлицевое телескопічне з'єднання слід збирати таким чином, щоб поздовжні стрілки, набиті на вилці з шліцьовим хвостовиком і шліцьовій муфті, знаходилися на одній лінії.

При розбиранні шарнірів голчасті підшипники випрессовивают спеціальним знімачем. Якщо знімача немає, підшипники можна вибити, при цьому потрібно ударяти мідної вибиванням по вилкам поблизу вушок під підшипники, утримуючи кардан на вазі.

При складанні шарнірів необхідно стежити за правильним поєднанням пазів на денцях підшипників з виступами на опорних пластинах, інакше можливе заклинювання хрестовин з торця. Перед складанням кожен голчастий підшипник треба наповнити мастилом 158 2/3 його обсягу.

Після складання карданних шарнірів нун ^ але перевірити, похитуючи вилки на шипах хрестовин, легкість і відсутність заїдань при повороті на підшипниках.

Нерівномірність опору при хитанні навколо шарніра, туге проворачивание свідчать про неправильність складання або застосуванні дефектних деталей. Необхідно виявити і усунути причину заїдання або тугого провертання.

В/н 56

 Тема Обслуговування основних систем тракторів та сільськогосподарських машин, виконувати операції технічного обслуговування

розробити конспект

Під час роботи трактора відбувається поступове спрацювання його деталей, слабнуть кріплення, порушується регулювання. Щоб забезпечити нормальну роботу необхідно організувати правильний догляд за трактором, своєчасно здійснювати змащування, регулювання, тобто проводити технічне обслуговування.

Технічне обслуговування – це комплекс робіт для підтримки роботоздатності машини при обкатці, використанні та зберіганні.

У сільському господарстві діє планово-попереджувальна система технічного обслуговування машин, до складу якої входять експлуатаційна обкатка, технічне обслуговування під час експлуатації машини, зберігання.

Періодичність технічного обслуговування є відрізком часу між видами технічного обслуговування.

Засоби технічного обслуговування – це засоби технічного спорядження та споруди, призначені для виконання технічного обслуговування та ремонту.

Діагностування – процес визначення технічного стану машини за зовнішніми ознаками, без розбирання.

Трудомісткість технічного обслуговування – трудовитрати на здійснення одного виду технічного обслуговування.

Обкатка – введення машини в режим нормальної експлуатації.

Ремонт – усунення несправностей та поновлення робото-здатності трактора (машини).

Зберігання – це система заходів, що забезпечує захист тракторів та сільськогосподарських машин. їх агрегатів і деталей від руйнівного впливу вологи, газів, хімічних з'єднань та розукомплектування.

Експлуатаційна обкатка

Мета обкатки нової та відремонтованої машини полягає у забезпеченні прироблення робочих поверхонь деталей, що збільшує строк їх роботи.

Обкатка машин здійснюється поступово з наростаючим навантаженням. Режим обкатки складається зпідготовки трактора до обкатки, обкатки трактора на холостому ході та обкатки трактора під навантаженням. Час обкатки тракторів – не менше 30 год. На початку обкатують двигун внутрішнього згорання на холостому ході 15 хв, далі продовжується обкатка на легких роботах. Наприклад, під час обкатки стежать за роботою вузлів та агрегатів, прослуховують двигун та трансмісію на всіх режимах, усувають несправності.

Після обкатки та зовнішнього огляду трактора складається акт обкатки, робиться позначка у технічному паспорті.

Види технічного обслуговування та ремонту

Вирізняють такі види технічного обслуговування тракторів: щозмінне технічне обслуговування – на початку зміни або через 8–10 годин роботи; ТО-1 (через 60 мото-годин); ТО-2 (через 240 мото-годин); ТО-3 (через 960 мото-годин); сезонне технічне обслуговування (при переході до весняно-літнього або осінньо-зимового періоду експлуатації); технічне обслуговування в особливих умовах експлуатації.

Місцем проведення ТО-1, ТО-2 може бути місце роботи машини; ТО-3 – здійснюється на станціях, пунктах технічного обслуговування або у стаціонарних майстернях.

Виділяють два види ремонту: поточний та капітальний.

Поточний ремонт передбачає відновлення робото-здатності виробу і полягає у заміні окремих частин.

Капітальний ремонт передбачає відновлення будь-якої частини машини та максимальне поновлення її моторесурсу.

Для сільськогосподарських машин стандартом визначені такі види технічних обслуговувань:

–          щозмінне – на початку зміни;

–          перше технічне обслуговування (тільки для складних самохідних та стаціонарних машин);

–          через 60 мото-годин роботи;

–          друге технічне обслуговування (через 240 мото-годин роботи);

–          післясезонне технічне обслуговування – по закінченні сезонних робіт.

Допускається відхилення від визначеної періодичності здійснення технічних обслуговувань на 10%.

Розрахунок періодичності технічного обслуговування трактора можна проводити за витраченим ним пальним при середньому завантаженні трактора (див. таблицю 8.1).

Порядок проведення періодичних технічних обслуговувань такий: 1-1-1-2-1-1-1-2-1-1-1-2-1-1-1-3.

Щозмінне технічне обслуговування включає очистку трактора від пилу та бруду, мийку, перевірку стану зовнішніх кріплень (при необхідності їх підтягування); перевірку стану двигуна, акумуляторної батареї, рульового керування, системи освітлення, гальм; перевірку рівнів охоло­джувальної рідини в радіаторі, мастила в піддоні картера дизеля (через 15...20 хв після його зупинки), повітряного очисника, доливання робочих рідин до заданих рівнів.

Перше технічне обслуговування (ТО-1) передбачає виконання всіх операцій ЩТО та ще додатково: перевірку та (за необхідності) регулювання натягу пасів вентилятора, генератора, тиск повітря у шинах; перевірку стану акумуляторної батареї та очистку її від бруду; обслуговування повітряних очисників; злив відстою пального та мастил; перевірку вільного ходу важелів та (за необхідності) регулювання; перевірку та (за необхідності) регулювання педалей керування трактором.

Друге технічне обслуговування (ТО-2) виконує майстер і тракторист-машиніст за місцем роботи трактора або на пункті технічного обслуговування.

При ТО-2 здійснюються операції першого обслуговування та додатково такі: заміна мастила в системі змащування дизеля; очистка та промивання паливних фільтрів, ротора мастильного фільтра, фільтра гідросистеми, коробки передач, заднього моста; перевіряють та регулюють зазори між клапанами та коромислами, зчеплення, натяг гусениць; перевіряють надійність кріплення всіх агрегатів трактора; регулюють паливну апаратуру; змащуюють трактор відповідно до карти змащування.

Третє технічне обслуговування (ТО-3) виконує майстер і трактористи на пункті технічного обслу­говування або в майстерні. Якщо необхідно, перед проведенням ТО-3 здійснюють діагностування трактора.

При ТО-3 спочатку повторюють операції ТО-2, а потім додатково виконують: перевірку та регулювання форсунок і паливного насоса на спеціальних стендах, магнето, підшипників ходової системи, гідропідсилювача рульового керування; перевіряють точність контрольних приладів за еталонними; видаляють накип з системи охолодження; промивають систему змащування двигуна; промивають дизельним пальним вузли трансмісії; змащують всі вузли відповідно до карти змащування; перевіряють та регулюють всі вузли та механізми.

Якщо трактор працює впродовж всього року, то при переході до осінньо-зимового (ОЗ) та до весняно-літнього (ВЛ) періоду експлуатації здійснюється сезонне технічне обслу­говування (СТО).

До операцій сезонного технічного обслуговування належать: очистка та мийка трактора; планове технічне обслуговування; заміна мастила, пального у відповідних системах сортами, відповідними до пори року, промивання баків; відключення або підключення мастильного радіатора. На осінньо-зимовий період утеплюють кабіну, двигун, вмикають систему опалення кабіни. На весняно-літній період знімають теплі чохли, вимикають індивідуальне опалення.

Зберігання машин

Після виконання технологічних процесів виникає необхідність поставити техніку на зберігання. Зберігання тракторів і машин повинно організовуватися відповідно до стандартів.

Зберігання є складовою частиною планово-попереджувальної системи технічного обслуговування машинно-тракторного парку.

Машини зберігають на обладнаних місцях зберігання, що розташовані у виробничих базах господарств та пунктах ТО. Місця зберігання машин повинні мати: закриті приміщення, гаражі, накриття, відкриті майданчики з твердим покриттям для складання агрегатів, регулювання машин, майданчики для списаної техніки; склади для зберігання деталей та агрегатів, що зняті з машин; майданчик з естакадою для миття; вантажо­підіймальне обладнання, підставки для постановки та зняття машин зі зберігання; приміщення для оформлення документів, огорожу, освітлення території зберігання.

Залежно від тривалості розрізняють три види зберігання:

- міжзмінне – коли машини зберігаються менше 10 діб;

- короткочасне – від 10 діб до 2 місяців;

- тривале – більше двох місяців.