Тема уроку: Роботи з підвищеною небезпекою в галузі. Засоби колективного та індивідуального захисту
І. І. Інструкція з охорони праці слюсаря-сантехніка (далі — Інструкція) є інструкцією за професією (код професії 7136.2 за Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій») та встановлює вимоги безпеки під час утримання будинкових сантехнічних систем. До сантехнічних систем можуть бути віднесені: системи опалення та вентиляційні системи, холодного та гарячого водопостачання, водовідведення і зливової каналізації.
1.2. Інструкцію розроблено на основі Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 № 9; Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15; а також з урахуванням вимог Правил техніки безпеки при експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу УРСР від 29.12.1979; Правил технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 05.07.1995 № ЗО (у редакції від 21.09.2008); п.27 таблиці розділу II Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16.04.2009 № 62.
1.3. Утримання санітарно-технічних систем здійснюється шляхом їх експлуатаційного та ремонтного обслуговування, а саме: усунення несправності, що вимагає негайного вжиття заходів, налагодження і регулювання обладнання сантехнічних систем, усунення нещільності трубопровідної арматури (трубопровідних засувок, муфт, вентилів, кранів тощо) шляхом заміни дефектної арматури, затяжки фланцевих, сальникових та інших з’єднань, змащення (фарбування) трубопроводів та арматури, ущільнення трубопроводів на вводах у будинки (герметизація інженерних вводів). Сантехнічні системи обслуговуються відповідно до річного (квартального) плану-графіка або графіка планово-попереджувального ремонту, затвердженого технічним керівником підприємства. Якщо потребується заміна ділянок водопровідних трубопроводів довжиною понад 7% від загальної їх довжини та теплоізоляції трубопроводів опалення понад 10% від загальної їх довжини, то сантехнічна система підлягає капітальному ремонту. Капітальний ремонт сантехнічних систем та метрологічну повірку контрольно-вимірювальних пристроїв виконують спеціалізовані організації (дільниці).
1.4. Слюсар-сантехнік забезпечує безперебійну роботу підконтрольних сантехнічних систем. Межею розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікацій для каналізації є: найближчий до будівлі оглядовий колодязь (обріз труби випуску в першому від будівлі каналізаційному колодязі); для водопроводу та тепломережі: вентиль або трійник біля будівлі. Межа розподілу може визначатись договором з постачальною організацією. Утримання зовнішніх санітарно*технічних систем здійснюють представники місцевих постачальних організацій.
1.5. Слюсар-сантехнік контролює цілісність пломб на контрольно-вимірювальних пристроях (манометрах, водопровідних та теплових лічильниках); забезпечує справний технічний стан будинкових пожежних гідрантів; забезпечує підготовку сантехнічних систем до експлуатації у осінньо-зимовий та весняно-літній періоди; вживає заходів щодо несанкціонованого відбору з будинкової системи водо- та теплопостачання. До сантехнічних систем повинні підключати тільки тих споживачів, що знаходяться на балансі підприємства та з якими існують договірні відносини.
1.6. Встановлення контрольно-вимірювальних пристроїв (наприклад, водолічильників) та ремонтне обслуговування сантехнічного обладнання (арматури, радіаторних блоків, стояків, ванн, умивальників, раковин, унітазів, змивних бачків тощо) орендарів, здійснюються бригадою у складі не менше двох осіб за оформленою в установленому порядку заявкою.
1.7. Робочим місцем слюсаря-сантехніка є механічна частина сантехнічних систем. Робоче місце слюсаря-сантехніка не є постійним протягом зміни. Режим роботи встановлюється роботодавцем відповідно до колективного (трудового) договору. Розподіл сантехнічних систем між слюсарями-сантехніками встановлюється роботодавцем або уповноважено ним відповідальною особою. Для виконання окремих видів робіт слюсарі-сантехніки можуть об’єднуватись у виробничі бригади.
1.8. Робота з утримання сантехнічних систем може відноситись до переліку робіт підвищеної небезпеки (наприклад, як роботи у замкненому та важкодоступному просторі, приміщення з підвищеною електронебезпекою).
1.9. До виконання обов’язків слюсаря-сантехніка може бути допущена особа віком не молодше 18 років, яка пройшла медичний огляд для визначення відповідності її фізичного стану вимогам, що висуваються до цієї професії. Виходячи з конкретної санітарно-гігієнічної ситуації, за рішенням територіальної санітарно-епідеміологічної станції слюсар-сантехнік може бути включений до Переліку осіб, які проходять періодичний медичний огляд.
1.10. Основні шкідливі та небезпечні чинники, що можуть діяти на слюсаря-сантехніка:
• замкнений та важкодоступний простір споруд;
• електричний струм (за наявності незахищених струмоведучих частин електрообладнання та незаземлених металевих трубопроводів);
• падіння у незакриті прорізи інженерних споруд (колодязі, камери), падіння предметів;
• дія на організм внутрішнього середовища інженерних мереж та споруд;
• підвищена температура інженерних мереж (наприклад, тепломереж);
• рухомі частини обладнання сантехнічних систем;
• захаращеність та недостатнє освітлення робочої зони;
• протиправні дії сторонніх осіб;
• дія метеорологічних умов, а саме: низькі температури взимку та високі влітку;
• укуси тварин, комах тощо.
1.11. Під час улаштування на роботу слюсар-сантехнік ознайомлюється під підпис з умовами праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих чинників.
1.12. Роботодавець повинен застрахувати слюсаря-сантехніка від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У разі пошкодження здоров’я на виробництві, слюсар-сантехнік має право на відшкодування заподіяної йому шкоди.
1.13. Під час улаштування на роботу слюсар-сантехнік проходить вступний інструктаж з питань охорони праці.
1.14. За даною інструкцією, інструкціями з електробезпеки, пожежної безпеки та надання домедичної допомоги слюсар-сантехнік інструктується перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 3 місяці (повторний інструктаж). Результати інструктажу заносяться в Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці (на робочому місці). В журналі після проходження інструктажу повинен бути підпис того, хто інструктує, та слюсаря-сантехніка.
1.15. Перед допуском до самостійної роботи слюсар-сантехнік повинен пройти стажування, термін якого повинен бути достатнім для придбання практичних навичок, ознайомлення з технологією виконання робіт, обладнанням сантехнічних систем та робочими пристроями інструкціями з охорони праці та експлуатації обладнання сантехнічних систем.
1.16. Слюсар-сантехнік проходить навчання та перевірку знань з питань охорони праці в постій- но-діючій комісії, призначеній наказом роботодавця. Перевірка знань у слюсаря-сантехніка проводить¬ся в обсязі інструкцій з охорони праці за професією та окремими видами робіт, інструкцій з експлуатації обладнання та принципових схем сантехнічних систем, з якими він буде працювати, розроблених з урахуванням місцевих умов технологічних карт, інструкцій з електробезпеки, пожежної безпеки та надання домедичної допомоги.
1.17. Інструктаж та перевірка знань з питань охорони праці слюсаря-сантехніка може проводитися в інших випадках, що передбачені чинним законодавством про охорону праці.
1.18. Слюсар-сантехнік забезпечується спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, перелік та строки носіння яких встановлюються колективним (трудовим) договором:
• костюм — 12 місяців;
• берет — 12 місяців;
• черевики - 12 місяців;
• нарукавники прогумовані — 6 місяців;
• рукавиці — 2 місяці;
• окуляри захисні відкриті — до зносу.
При виконанні зовнішніх робіт узимку додатково:
• куртка та брюки на утеплювальній прокладці — 36 місяців;
• чоботи — 24 місяці;
• шапка — 48 місяців;
• рукавиці — 12 місяців.
Спецодяг та спецвзуття повинні бути відповідного розміру та зросту.
1.19. Захисні окуляри повинні використовуватися при виконанні робіт на верстатах (наприклад, заточувальному, свердлильному), пробиванні (свердлінні) отворів у стіні та перекритті з використанням ручного механізованого інструменту, використанні ручного інструменту для рубки металу, очищенні стояків сантехнічних систем тощо. При виконанні робіт у замкнених та важкодоступних просторах приміщень та споруд слюсар-сантехнік додатково забезпечується захисним шоломом. Для виконання робіт на проїзній частині внутрішньоквартальних проїздів слюсар-сантехнік забезпечується сигнальним жилетом (оранжевого кольору) та переносним інвентарним захисним огородженням, пофарбованим червоними і білими горизонтальними смугами, висотою і шириною 0,8 м.
1.20. Слюсар-сантехнік забезпечується необхідними для проведення робіт засобами виробництва, втому числі: слюсарно-монтажним робочим інструментом (гайковими ключами, молотком, плоскогубцями, викрутками, зубилом тощо); достатньою кількістю витратного матеріалу (хомутами, прокладками, ущільнюючими матеріалами для з’єднань трубопровідної арматури тощо); сталевим тросом для очищення стояків сантехнічних систем; спеціальним гаком для піднімання (опускання) кришки люків оглядових колодязів, ломиком (оправкою) для перевірки збігу отворів, ключами від запірних пристроїв виробничих приміщень. Засоби виробництва (слюсарно-монтажний ручний інструмент та витратний матеріал) повинні зберігатись у переносній сумці.
1.21. Для виконання робіт у приміщеннях з ненормативним освітленням слюсар-сантехнік забезпечується переносним засобом освітлення (ручним акумуляторним ліхтарем), а для роботи з електро-інструментом підвищеної напруги в приміщенні з підвищеною небезпекою — засобами електрозахисту (діелектричними рукавицями та килимком). У приміщенні з підвищеною електронебезпекою допускається використовувати переносний освітлювальний пристрій із захисним ковпаком та подовжувачем (акумуляторний або ручний інвентарний світильник).
1.22. У приміщеннях підвищеної небезпеки використовують ручний електроінструмент та переносну лампу на безпечну наднизьку напругу змінного струму, а в особливо небезпечних приміщеннях — не вище 12 В (під безпечною наднизькою напругою розуміють номінальну напругу, що не перевищує 42 В між провідниками та між провідником і землею, або у разі трифазного живлення не перевищує 24 В між провідниками і нейтраллю). В усіх інших випадках допускається використання електрифікованого інструменту напругою змінного струму 220 В. У виняткових випадках (аварії) допускається виконання робіт з використанням електроінструменту підвищеної напруги після вжиття організаційно-технічних заходів, якими досягається безпека праці (наприклад, використання діелектричних рукавиць, килимка).
1.23. Слюсар-сантехнік забезпечується виробничим приміщенням для зберігання робочого інструменту та витратних матеріалів, медичною аптечкою і первинними засобами пожежогасіння, а також інформується про місце знаходження у виробничому підрозділі інвентарних огороджень, сигнальної стрічки та знаків безпеки (наприклад, попереджуючі таблички), що використовуються для огородження робочих зон в місцях проходів, проїздів та інших небезпечних зон.
1.24. Слюсар-сантехнік повинен:
• виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, не перебувати на робочому місці в нетверезому стані, стані наркотичного та токсичного сп’яніння;
• бути уважним підчас роботи та пересування в місцях виконання робіт, не займатися сторонніми справами та не відволікати увагу інших працівників;
• виконувати тільки ту роботу, яка доручена відповідальною особою роботодавця за якою отримав інструктаж;
• контролювати наявність запірних пристроїв у приміщеннях, де розташовані сантехнічні системи та освітлення у цих приміщеннях;
• використовувати нормативний спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту, робочий інвентар;
• вживати заходів щодо недопущення перебування сторонніх о£іб у робочій зоні та виробничих приміщеннях;
• не захаращувати робочі місця та проходи до них, дбайливо ставитись до майна, що знаходиться у виробничих та побутових приміщеннях;
• ходити територією підприємства встановленими для переміщення людей місцями (тротуарами), у темний час доби ходити тільки по добре освітленій місцевості, за необхідності користуватися перенос¬ними засобами освітлення; бути обережним і уважним підчас пересування.
1.25. Усі трудомісткі роботи (вантажно-розвантажувальні, пробиття отворів для прокладання труб тощо) повинні бути механізовані. Перед залученням до вантажно-розвантажувальних робіт (не перед¬бачених службовими обов’язками) слюсар-сантехнік повинен пройти інструктаж за інструкцією з охо¬рони праці при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт вручну. Оіюсар-сантехнік підчас ручного перенесення вантажів не повинен перевищувати вагові нормативи, а засоби виробництва вагою від 20 до 50 кг(наприклад, насосний агрегат типу «ГНОМ») повинні переміщуватися з використанням засобу малої механізації (наприклад, візка), у виняткових випадках допускається переносити засоби виробни¬цтва чоловіками удвох на відстань не більше 25 м.
1.26. Допуск слюсаря-сантехніка до обслуговування тепловикористовуючих установок (бойлерів) може бути здійснений після проведення інструктажу за Інструкцією з охорони праці при роботі на тепло-використовуючих установках (теплопункті, бойлері). В неопалюваних приміщеннях будинку всі трубопроводи гарячого водопостачання і арматура повинні бути термоізольовані, температура відкритих частин трубопроводу гарячого водопостачання не повинна перевищувати 45°С. Перед початком опалювального періоду та після ремонтних робіт водопровідних систем повинно проводитися випробовування на щільність і міцність будинкової водопровідної системи. В процесі випробовування виконується усунення дефектів, налагодження і регулювання сантехнічної системи. Усунення виявлених дефектів після випробування слід виконувати після зняття тиску у трубопровідній системі. Після закінчення опалювального сезону виконується дренування опалювальної системи. Відповідальність за організацію проведення випробувань несе місцева тепло- або водопостачальна організація. Порядок випробування та дренування визначається експлуатаційною інструкцією, розробленою з урахуванням місцевих умов сантехнічної системи.
1.27. Допуск слюсаря-сантехніка до робіт з використанням засобів виробництва з підвищеною не-безпекою здійснюється після проведення інструктажу за відповідною інструкцією з охорони праці. На-приклад, у разі використання ручного електроінструмента слюсар-сантехнік проходить інструктаж за інструкцією з охорони праці під час роботи з ручним електроінструментом; свердлильного верстата — інструкцією з охорони праці підчас роботи на свердлильному верстаті, заточувального верстата — інструкцією з охорони праці підчас роботи на заточувальному верстаті.
1.28. У разі використання електротехнічних пристроїв І класу (наприклад, насосного агрегату типу «ГНОМ») та виконання робіт з використанням електротехнічних пристроїв у приміщеннях з підвищеною небезпекою слюсарю-сантехніку повинна бути присвоєна кваліфікаційна група II з електробезпеки.
1.29. Для виконання робіт на висоті 1,3 м і вище слюсар-сантехнік забезпечується інвентарним засобом підмощування з перильним огородженням та повинен пройти інструктаж за Інструкцією з охорони праці під час використання засобів підмощування. Для виконання робіт на висоті, що не потребують упору в конструкції споруд (наприклад, огляду обладнання, розташованого на висоті), допускається використовувати інвентарну приставну драбину-стрем’янку. Стрем’янка повинна мати пристрій, що не допускає самовільного її розсування під час роботи.
1.30. Перед залученням до підсобних робіт з проведення зварювальних та інших полуменевих робіт, пов’язаних із нагріванням деталей до температур, спроможних викликати займання матеріалів та конструкцій, слюсар-сантехнік повинен пройти інструктаж за Інструкцією з охорони праці підчас виконання полуменевих робіт.
1.31. Перед залученням до земляних робіт слюсар-сантехнік повинен пройти інструктаж за Інструкцією з охорони праці підчас виконання земляних робіт.
1.32. Роботи в колодязях (камерах) та затоплених приміщеннях допускається виконувати тільки за нарядом-допуском, після проведення цільового інструктажу, з використанням відповідних засобів індивідуального захисту (рятувального поясу, страхувальної мотузки, газоаналізатора тощо) та під керівництвом відповідальної особи роботодавця. Для закриття з поверхні землі засувок водопровідних мереж, що знаходяться в колодязі, слюсар-сантехнік може забезпечуватися спеціальним пристроєм (подовженим воротком).
1.33. Перед залучення до робіт на проїзній частині слюсар-сантехнік повинен пройти цільовий інструктаж за Інструкцією з охорони праці при роботі на проїзній частині вулиць. У складі бригади повинно бути не менше трьох осіб. Місце виконання робіт огороджується захисним огородженням, яке повинно бути виставлено на відстані не меше ніж 5 м від місця роботи.
1.34. Усі роботи з обслуговування електротехнічних пристроїв будинкового та прибудинкового май¬на виконує електротехнічний персонал.
1.35. До функціональних обов’язків сантехніка не входить обслуговування газового обладнання. Сучасні технології сантехнічних робіт не передбачають використання розплавленої сірки для заливки
стиків каналізаційних труб.
1.36. Слюсар-сантехнік несе відповідальність за порушення вимог, викладених у даній інструкції, згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Засоби колективного захисту поділяються на такі класи:
засоби нормалізації повітря ( вентиляція, опалення, кондиціонування )
засоби нормалізації освітлення ( джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання )
засоби захисту від шуму вібрації ( огородження, звукоізоляція, віброізоляція )
засоби захисту від ураження електричним струмом ( заземлення, занулення, автоматичне відключення)
засоби захисту від дії механічних факторів ( огородження, сигналізація, знаки безпеки ).
Засоби індивідуального захисту поділяються :
ізолюючі костюми (пневмокостюми, скафандри )
засоби захисту органів дихання ( протигази, респіратори, пневмошлеми)
спеціальний одяг ( куртки , комбінезони, брюки, халати )
засоби захисту рук ( рукавиці)
засоби захисту очей окуляри
засоби захисту голови, обличчя (каски, шоломи , захисні щитки )
засоби захисту органів слуху ( навушники вкладиші)
Немає коментарів:
Дописати коментар