Урок № 19

 Тема уроку Класифікація виробничих приміщень. Загальні відомості про 4-провідну електричну мережу живлення

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ. До виробництва стерильної та нестерильної продукції висувають особливі вимоги з метою зведення до мінімуму ризику контамінації мікроорганізмами і пірогенними речовинами. Для цього ретельно дотримуються умов і способів виготовлення, які пройшли валідацію.

До виробництва стерильних ЛП (див. Стерилізація) ставлять такі загальні вимоги:

1. Стерильну продукцію необхідно виробляти в чистих зонах, доступ у які персоналу і/або надходження обладнання, сировини і матеріалів має здійснюватись через повітряні шлюзи. Чисті зони слід обслуговувати таким чином, щоб вони відповідали стандарту чистоти; в них необхідно постачати повітря, що пройшло крізь фільтри відповідної ефективності.

2. Операції з підготовки компонентів первинного пакування, виготовлення продукції та дозування мають здійснюватися в окремих зонах чистої зони. Виробничі операції діляться на дві категорії: продукція остаточно стерилізується в первинному пакуванні; операції виконуються в асептичних умовах на декількох або всіх стадіях.

3. Чисті зони для виробництва стерильної продукції класифікуються відповідно до їх характеристик згідно з вимогами GMP та потреб відповідного рівня чистоти приміщень, що їх оточують з метою зниження до мінімуму ризику можливої контамінації стерильної продукції, що виготовляється, мікроорганізмами чи частинками вихідних чи інших матеріалів. Ці зони мають бути спроектовані так, щоб забезпечувати чітко визначений рівень чистоти повітря в оснащеному стані. Оснащений стан чистого приміщення — це умова, за якої система повністю підготовлена, виробниче обладнання встановлене і придатне до роботи, але персонал відсутній. Функціонуючий стан чистого приміщення — це умова, за якої система й обладнання функціонують у встановленому режимі з визначеною кількістю працюючого персоналу. Для виробництва стерильних ЛП, як правило, виділяють чотири класи.

Клас А — локальна зона для операцій, при яких контамінація може становити високий ризик для якості продукції (зона дозування, закупорювання ємностей, відкривання ампул і флаконів, змішування в асептичних умовах). Такі умови забезпечуються ламінарним потоком повітря на робочому місці (рівномірна швидкість повітря 0,45 м/ с±20%). Клас В – навколишнє середовище для зони класу А у разі виготовлення і дозування в асептичних умовах. Клас С і Д — чисті зони для здійснення менш критичної стадії виробництва стерильної продукці

Вхідні дані для розрахунку сталого режиму роботи мережі наступні:
- схема з'єднань елементів, параметри елементів мережі;
- потужності навантажень споживачів;
- значення напруги в одному з вузлів мережі. Цей вузол називають опорним по напрузі.
Задача розрахунку сталого режиму полягає в більшості випадків у визначенні режимних параметрів мережі: значення напруг у всіх вузлах (на всіх шинах), потужностей у всіх гілках.
Електричну систему будь-якої складності при розрахунках представляють відповідною схемою заміщення. Схема заміщення складається з схем заміщення елементів, які є в електричній мережі, що розглядається.  Вибір різновиду схеми заміщення  елемента залежить від мети розрахунку, класу напруги мережі. Ці схеми заміщення окремих елементів сполучаються між собою згідно з схемою електричної мережі. Параметри схеми заміщення визначаються за каталожним даними елементів мережі.
Існують традиційні (без ПЕОМ) методи розрахунку і класичні методи, які реалізовані в програмах розрахунку аналізу режимів електричної мережі на ПЕОМ.
Розрахунок сталого режиму роботи електричної мережі без ПЕОМ складається з наступних етапів:
1. Розробка схем заміщення: вихідної, з приведеними навантаженнями, з розрахунковими навантаженнями і визначення параметрів цих схем заміщення.
2. Розрахунок потокорозподілу в розрахунковій схемі заміщення. Виконується при переміщенні від периферійних вузлів до джерела живлення. При цьому на кожній дільниці мережі використовуються значення потужностей в кінці гілки, напруга в кінцевому вузлі гілки. На першій (нульовий) ітерації розрахунку в задаються напругами у вузлах мережі. Рекомендуються приймати їх рівними номінальній напрузі мережі. На наступних ітераціях використовуються значення напруг попередньої ітерації розрахунку.
3. Розрахунок напруг у вузлах мережі. При цьому переміщаються від джерела живлення до периферійних вузлів.
Розрахунок напруги в кінці гілки виконують по потужностях на початку гілки і по напруги у вузлі початку гілки.

Урок №18

 Тема уроку :  Загальні відомості про великі виробничі аварії 

Проблема безпеки, яка розуміється як захищеність людини, виробництва і навколишнього природного середовища від шкідливих впливів природних та техногенних чинників, ставиться у ряд пріоритетних не тільки через численні аварії і катастрофи, стихійні лиха, але і як закономірний наслідок науково-технічного прогресу. Внутрішня природа функціонування складних систем, що підпорядковуються законам ймовірності, не виключає виникнення аварій і катастроф, оскільки абсолютної надійності бути не може.

На думку фахівців, в залежності від кількості потерпілих (уражених) людей, можна виділити такі основні категорії НС:

малі – кількість потерпілих від 25 до 100 чоловік, із яких 10-15 потребують госпіталізації;

середні – потерпілих від 100 до 1000 чоловік, підлягають госпіталізації від 25 до 250 чоловік;

великі – потерпілих понад 1000 чоловік, госпіталізації підлягають більше 250 чоловік.

Шкала теоретичних втрат приблизно така:

- глобальна катастрофа із зруйнуванням умов життя на землі: сума втрат при цьому прямує до безконечності, тобто економічно безглузда, оскільки економіка має справу лише з кінцевими величинами;

- найбільша соціально-політична катастрофа з глобальними наслідками (типу світової війни), втрати від якої оцінюються приблизно в 10¹⁷ доларів США;

- найбільша техногенна катастрофа (типу чорнобильської) – до 5·10¹² доларів США (аварія на АЕС «Трі Майл Айленд» в США – до 2·10¹¹ доларів США). Аварії на АЕС за їх тяжкістю мають градації від 1 до 7 балів (чорнобильська – 7 балів, на «Трі Майл Айленд» – 5 балів);

- крупномасштабна природно-антропогенна катастрофа типу аральської – до 5·10¹² доларів США;

- найбільша природна катастрофа типу потужного землетрусу (м. Спітак) – до 10¹² доларів США;

- локальна соціально-політична катастрофа з екологічними наслідками – до 10¹² доларів США;

- крупна техногенна або природна катастрофа (аварія) – до 10⁹ доларів США;

- велика техногенна аварія – до 10⁷ доларів США;

- середня («рядова») техногенна аварія або стихійне лихо – до 10⁶ доларів США;

- мала («дрібна») техногенна аварія або стихійне лихо – до 10⁵ доларів США.

Впровадження ефективного механізму оцінки аварійної події, що сталася або може статися у прогнозований термін, обґрунтування віднесення цієї події до рангу НС та визначення рівня реагування, що відповідає масштабу цієї події, на нашу думку, повинно провадитись за допомогою класифікатора надзвичайних ситуацій.

Виходячи з цього та з метою створення єдиної системи класифікації надзвичайних ситуацій і визначення їх рівнів, забезпечення оперативного і адекватного реагування на такі ситуації розроблено Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» від 15 липня 1998 р. №1099.

У зазначеному Положенні сформульовано і затверджено ряд єдиних термінів та понять.

Так аварію визначено як небезпечну подію техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Надзвичайні ситуації на території України поділяються за такими основними ознаками:

- у сфері виникнення;

- за галузевою ознакою;

- за масштабами можливих наслідків.

За першою ознакою «у сфері виникнення» надзвичайні ситуації розподіляються за характером виникнення на: техногенні, природні, соціально-політичні та воєнні.

Урок №40

 Тема уроку : Порядок допуску осіб до обслуговування вибухозахищеного електрообладнання

Маркування вибухозахищеного електроустаткування виконується за ПБЕ ДНАОП 0.00-1.32-01, ПИВРЭ ОАА.684.053-67 та ПИВЭ. Усі три види маркування зустрічаються в експлуатації.

Маркування вибухозахищеного електроустаткування за ПБЕ ДНАОП 0.00-1.32-01. Електричне обладнання розділяють за рівнями вибухозахисту, видами вибухозахисту, групами, температурними класами.

Рівні вибухозахисту характеризують ступінь надійності електроустаткування. Встановлено 3 рівня:

1) «Підвищена надійність проти вибуху». Знак рівня 2. Вибухозахист забезпечується тільки у визнаному нормальним режимі роботи.

2) «Вибухозахищене». Знак рівня 1. Вибухозахист забезпечується як при нормальному режимі роботи, так і при визнаних ймовірними ушкодженнях, обумовлених умовами експлуатації, крім ушкоджень засобів вибухозахисту.

3) «Особливо вибухозахищене». Знак рівня 0 (нуль). Стосовно іншого вибухозахищеного електроустаткування прийняті додаткові заходи вибухозахисту.

Найвищий  рівень вибухозахисту - 0.

Види вибухозахисту характеризують конструктивні особливості електроустаткування.

ПБЕ встановлено 9 видів вибухозахисту.

Вид вибухозахисту - сукупність заходів, які встановлені нормативними документами та характеризують конструктивні особливості вибухозахисту електроустаткування.

ПБЕ встановлено 9 видів вибухозахисту.

1) «Вибухонепроникна оболонка» (ГОСТ 22782.6). Позначення «d». Вибухозахист забезпечується за рахунок наяв-ності оболонки електричного обладнання, яка витримує тиск вибуху в її середині та унеможливлює його розповсюдження з оболонки в навколишнє вибухонебезпечне середовище.

2) «Заповнення або продування оболонки  захисним газом під надлишковим тиском» (ГОСТ 22782.4).  Позначення «р». Оболонка електричного обладнання заповнюється або продувається надлишковим тиском повітря чи інертного газу.

3) «Іскробезпечне електричне коло» (ГОСТ 22782.5). Позначення «i». Електричне коло виконане так, що електричний розряд або нагрівання не може запалити вибухонебезпечне середовище в умовах спеціальних випробувань.

4) «Кварцове заповнення оболонки» (ГОСТ 22782.2).  Позначення «q». Оболонка електричного обладнання заповнюється кварцовим або іншим негорючим порошком.

5) «Масляне заповнення оболонки» (ГОСТ 22782.1).  Позначення «о». Оболонка електричного обладнання заповнюється маслом або рідким негорючим діелектриком.

6) «Захист виду «е» (ГОСТ 22782.7).  Позначення «е». В електричному обладнання або його частинах нема деталей, що нор-мально іскрять, і вжито низку заходів додатково до використаних в електрообладнанні загального призначення, які утруднюють появу небезпечного нагрівання, електричних іскор і дуг.

7) "Захист виду "m". Будь-яка частина електричного обладнання, здатна запалити вибухонебезпечне середовище через іскріння або нагрівання, замкнена в компаундну оболонку.

8) «Спеціальний вид вибухозахисту» (ГОСТ 22782.3).  Позначення «s». Вибухозахист забезпечується на принципах, відмінних вид приведених у пп. 1)-7), але достатніх для його здійснення.

9) "Захист виду "n". Електрообладнання відповідає вимогам стандартів щодо електричних приладів, які в нормальному режимі експлуатації не мають гарячих поверхонь, здатних до загоряння, та не створюють електричних дуг або іскор. Електрообладнання з цим видом вибухозахисту слід застосовувати у вибухонебезпечних зонах класу 2.

У залежності від області застосування, вибухозахищене електроустаткування поділяють на дві групи:

1) рудничне електроустаткування - призначене для підземних виробіток, шахт, рудників. Знак групи I;

2) електроустаткування, призначене для внутрішньої і зов-нішньої установки у вибухонебезпечних зонах. Знак групи - II.

Електроустаткування групи II розділяється на три підгрупи (IIA, IIB, IIC), що відповідають категоріям вибухонебезпечних сумішей. Електроустаткування групи II, у залежності від     значення граничної температури, підрозділяються на шість температурних класів, що відповідають групам ВНС  (Т1-Т6).

Приклад маркування: 1ExsdIIAT6. 1 - знак рівня вибухозахисту «вибухозахищене»; Ex - знак, що вказує на відпо-відність електроустаткування стандартам МЕК на вибухо-захищене електроустаткування; s, d - знаки видів вибухозахисту; IIA - знак підгрупи; T6 - знак температурного класу.

Маркування виконується на корпусі електроустаткування рельєфним виливком, фотохімічним способом або штампуванням.

Маркування вибухозахищеного електроустаткування за ПИВРЭ ОАА.684.053-67. Маркування йде з вказівкою: рівня вибухозахисту, найвищої категорії і найвищої групи ВНС, для якої електроустаткування є вибухозахищеним, виду або видів вибухозахисту. Маркування виконується в прямокутних та круглих рамках.

Прямокутна рамка:

1) рівень вибухозахисту (3 рівня): Н - підвищена надійність проти вибуху, В - вибухобезпечне, О - особливо вибухобезпечне;

2) категорія ВНС (1,2,3,4);

3) група ВНС (Т1-Т5).

Кругла рамка: вид або види вибухозахисту. Позначається великою буквою російського алфавіту: В - вибухонепроникна оболонка, П - заповнення або продування оболонки під надлишковим тиском, И - іскробезпечне електричне коло,          К – кварцеве заповнення оболонки, М - масляне заповнення оболонки, А - автоматичне відключення від джерела електроенергії, С - спеціальний вид вибухозахисту, Н - підвищена надійність проти вибуху (захист виду «е»).

Приклад:      В-рівень вибухозахисту «вибухобез-печне»; 3 - найвища категорія ВНС; Т4 - найвища група ВНС; В - вид вибухозахисту "вибухонепроникна оболонка" .

Маркування вибухозахищеного електроустаткування за ПИВЭ. Електроустаткування на рівні вибухозахисту не розділяється. Є декілька варіантів маркування.

Основний варіант маркування (усе обладнання, крім іскробезпечного) передбачає вказівку:

1) виду вибухозахисту (В, П, М, С, Н);

2) найвищої категорії ВНС:

- цифри «1», «2», «3», «4», якщо вибухозахист забезпечується вибухонепроникною оболонкою;

- цифра «0», якщо вибухозахист забезпечується не вибухонепроникною оболонкою, а іншими видами вибухозахисту;

- для електроустаткування з захистом типу «Н» (підвищена надійність)  із  частинами, що іскрять, заточеними в оболонку, заповнену мастилом, замість цифри «0» пишуть «М»; а якщо продувається під надлишковим тиском - замість цифри «0» - «П».

3) найвищої групи ВНС: А, Б, Г, Д.

Приклад: В3Г. В - вид вибухозахисту "вибухонепроникна оболонка"; 3 - найвища категорія ВНС; Г - найвища група ВНС.

Для іскробезпечного електричного обладнання вказується найменування горючої речовини, на якій випробуване устаткування. При цьому позначення категорії і групи не ставиться, якщо відсутня вибухонебезпечна оболонка.

Приклад:   - іскробезпечне електричне коло, яке розраховано на експлуатацію у середовищі бензолу.

Якщо перед буквою «И» є цифра «2», то електроустаткування потрібно віднести до рівня «підвищена надійність проти вибуху» за ПУЕ. 

Приклад: .

Якщо після букви «И» є цифра «0», то вибухозахист забезпечується не вибухонепроникною оболонкою.

Приклад:  .

Якщо є вибухонепроникна оболонка, то пишуть, наприклад, .

До обслуговування вибухозахищеного електроустаткуван-ня допускаються особи, що мають допуск для роботи на таких установках, про що робиться відповідний запис у посвідченні про перевірку знань. Особа, відповідальна за електрогоспо-дарство   підприємства,    зобов'язана    забезпечити   інструктаж

електротехнічного персоналу з питань вибухобезпеки, у відповідності до спеціальних інструкцій.

Все електричне устаткування у вибухонебезпечних зонах повинно періодично, не рідше 1 разу в 3 місяці, піддаватися зовнішньому огляду. Огляд повинен провадитися особою, відповідальною за електрогосподарство підприємства, або призначеною нею особою. Результати огляду фіксуються в оперативному або спеціальному журналі.

На вибухозахищеному електроустаткуванні забороняється зафарбовувати паспортні таблички. Необхідно періодично відновлювати фарбування знаків вибухозахисту і поперед-жуючих написів. Колір їхнього фарбування повинен відрізнятися від кольору фарбування електроустаткування.

Внутрішні і зовнішні поверхні електроустаткування і електропроводок повинні обчищатися від пилу та волокон регулярно в залежності від місцевих умов. Пил і волокно усередині електроустаткування повинні прибиратися не рідше:

- 2 разів на рік - для електричних машин із частинами, що нормально іскрять;

- 1 разу у 3 місяці - для електроустаткування, установленого на механізмах, схильних у процесі експлуатації до трясіння, вібрації;

- 1 разу на рік - для іншого електроустаткування.

- Освітлювальна арматура і лампи усіх видів освітлення повинні обчищатися від пилу не рідше:

- 4 разів на місяць - у приміщеннях із значним виділенням виробничого пилу або волокон;

- 2 рази на місяць - у приміщеннях із незначним виділенням виробничого пилу або волокон;

- 2 рази на рік - у зовнішніх електроустановках.

Урок № 18

 Тема уроку : Загальні відомості про великі виробничі аварії

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа-велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

Великі аварії, які виникають на промислових об'єктах, транспорті тощо, за обсягами руйнування, людськими жертвами, а також за характером післядії на людей, тварин і рослини часто дорівнюють або й перевищують дію зброї масового ураження.

Основні види аварій та катастроф:

• - транспортні,
• - пожежі,
• - вибухи,
• - руйнування споруд,
• - руйнування обладнання,
• - руйнування з порушенням енерго-, водо-, тепло- та інших систем життєзабезпечення населення та виробництва,
• - аварії систем зв'язку та телекомунікацій,
• - аварії на очисних спорудах,
• - гідродинамічні аварії,
• - руйнування з викидом радіоактивних речовин,
• - руйнування з викидом отруйних речовин,
• - руйнування з викидом небезпечних мікроорганізмів. Характер наслідків аварій і катастроф залежить від їх виду,

масштабів, заселеності території, геолого-географічних умов та інших особливостей.

Основними причинами аварій є:

• - недосконалість конструкцій, в т. ч. невідповідність проектних рішень вимогам техніки безпеки;
• - порушення будівельних норм при спорудженні об'єктів і монтажі технічних систем;
• - розробка технологічного процесу виробництва без врахування всіх можливих явищ та хімічних реакцій;
• - порушення технологічного процесу виробництва;
• - слабкий контроль за технологічним процесом та станом виробництва в цілому;
• - недотримання правил експлуатації обладнання, машин, механізмів і транспорту;
• - недотримання правил зберігання та використання агресивних, вибухо- і пожежо-небезпечних речовин;
• - фізичне старіння механізмів, споруд та матеріалів;
• - поломка приладів, особливо навігаційних при транспортних аваріях;
• - аварії на сусідніх підприємствах, лініях електропередач, газопроводах і комунальних мережах;
• - стихійні лиха;
• - тероризм;
• - безвідповідальне відношення до справи, халатність;
• - недотримання правил техніки безпеки;
• - складні метеорологічні умови, особливо при транспортних аваріях.

Уражаючі фактори аварій та катастроф:

• - вибух;
• - пожежа;
• - затоплення;
• - отруєння людей;
• - завали виробничих будівель і споруд;
• - ураження людей електричним струмом.

В Україні щорічно відбувається близько 500 надзвичайних ситуацій техногенного характеру, в яких гине близько 400 і страждає від різноманітних ушкоджень - 500 осіб. Більшість із надзвичайних ситуацій мають місцевий та об'єктовий характер. На ситуації загальнодержавного рівня припадає близько 1 %, а регіонального - 4 % від загальної кількості аварій.

Найпоширенішими надзвичайними ситуаціями є пожежі та вибухи. Найбільш вибухонебезпечними виробництвами є шахти, цукрові, мукомельні, деревообробні підприємства, характерною особливістю яких є велика кількість пилу. Пил з розміром частинок менше 0,5 мм у суміші з повітрям за своїми вибуховими характеристиками наближаються до вибуху парів палива чи газової суміші. Вибухи вугільного пилу періодично стаються на шахтах, в т. ч. українських.

Понад 1/3 усіх зареєстрованих випадків вибуху пилу сталися на деревообробних підприємствах, 1/4 випадків - це вибухи на підприємствах харчової та олійної промисловості. Середньорічні прямі збитки, завдані надзвичайними ситуаціями техногенного походження в Україні, оцінюються у 200 млн. грн.

Урок № 39

 Тема уроку : Порядок допуску осіб до обслуговування вибухозахищеного електрообладнання

1. Електробезпека

11.1. Електропостачання

11.1.1. Електроустановки МГ повинні відповідати вимогам проекту, ДНАОП 0.00-1.32-01 та СН 433-79.

11.1.2. Монтаж електрообладнання у вибухонебезпечних зонах повинен відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.32-01.

11.1.3. Експлуатація, огляд і ремонт електроустановок повинні здійснюватися у відповідності з "Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів" (далі ПТЕ), ДНАОП 0.00-1.21-98, ДНАОП 0.01-1.01-95, НАПБ 01.035-97, а також діючих стандартів безпеки праці та інших нормативних документів.

У вибухопожежонебезпечних виробничих приміщеннях електропроводка, кабельні лінії та виконання електроустаткування щодо ступеню захисту оболонок повинні відповідати вимогам ПУЕ, ДНАОП 0.00-1.32-01.

11.1.4. Вибухозахищене електрообладнання повинно експлуатуватись у відповідності до ДНАОП 0.00-1.21-98, ДНАОП 0.01-1.01-95, ДНАОП 1.1.10-1.01-97 та РД 16.407-89.

11.1.5. На кожному підприємстві повинна знаходитись технічна документація, у відповідності з якою електроустановки підприємства були допущені до експлуатації, а саме:

• акт приймання прихованих робіт;
• генеральний план ділянки, на якій нанесені споруди та підземні електротехнічні комунікації;
• затверджена проектна документація з усіма наступними змінами;
• акти випробувань та налагодження устаткування;
• акт приймання електроустановок до експлуатації;
• виконавчі робочі схеми первинних та вторинних електричних сполучень;
• технічні паспорти основного устаткування;
• Інструкції з обслуговування електроустановок;
• посадові інструкції;
• робочі інструкції до кожного робочого місця;
• інструкції з охорони праці за професіями та видами робіт.

11.1.6. Всі зміни в електроустановках, що вносяться під час експлуатації, повинні відображатися у схемах та кресленнях негайно за підписом особи, що відповідає за електрогосподарство, з наведенням її посади та дати внесення змін.

11.1.7. Оперативну документацію періодично (у встановлені терміни, але не менше одного разу на місяць) повинен переглядати вищий електротехнічний або адміністративний персонал і вживати ефективні заходи з усунення виявлених недоліків у веденні цієї документації.

11.1.8. Наказом (або розпорядженням) керівника виробничого підрозділу із числа спеціально підготовленого електротехнічного персоналу повинна бути призначена особа, відповідальна за електрогосподарство.

11.1.9. Вимоги до персоналу, який обслуговує електроустановки, і необхідні його кваліфікаційні групи встановлюються у відповідності з ДНАОП 0.00-1.21-98.

11.1.10. Заміну пускової апаратури, запобіжників, електроламп у вибухонебезпечних приміщеннях і зонах повинен виконувати електротехнічний персонал відповідної кваліфікаційної групи з електробезпеки, після повного зняття напруги з відповідних дільниць мережі.

11.1.11. Пошкоджене вибухозахищене електрообладнання заміняють електрообладнанням того ж або більш високого рівня вибухозахисту.

11.1.12. Електротехнічний персонал, що включає і відключає електрифіковані агрегати, повинні пройти відповідний інструктаж і навчання з електробезпеки із наступним наданням їм другої кваліфікаційної групи з електробезпеки. Обсяг знань для цих осіб, згідно з ДНАОП 0.00-1.21-98, з урахуванням специфіки підприємства визначається відповідальним за електрогосподарство і затверджується головним інженером виробничого підрозділу.

11.1.13. На дверях трансформаторних підстанцій (пунктів) розподільних пристроїв, опорах повітряних ЛЕП та на інших відповідних об'єктах в необхідних місцях на огорожах електроустановок повинні бути вивішені знаки безпеки і плакати згідно з вимогами нормативних документів, вказаних у пункті 11.1.3. цих Правил.

11.1.14. Проведення електричних випробувань, вимірів параметрів електрообладнання, встановленого у вибухонебезпечних приміщеннях і зонах, повинні виконуватись з вибухобезпечної зони без порушення вибухозахисту.

11.1.15. Не дозволяється застосування у вибухонебезпечних приміщеннях і зонах переносного електроінструменту і переносних світильників не вибухозахищеного виконання.

11.1.16. Виконання електротехнічним персоналом необхідних операцій в діючих електричних установках і в електричних мережах, а іншими робітниками — дій з управління електричним приводом і електричними апаратами (електрозварювання), використання переносних електроламп, електроінструменту тощо - повинно проводитись з використанням захисних засобів у відповідності з вимогами нормативних документів, вказаних у пункті 11.1.3. цих Правил.

11.1.17. На підлозі перед пусковим пристроєм (окрім дистанційного управління) електродвигунів та іншої електричної апаратури у приміщеннях з підвищеною небезпекою і з особливою небезпекою повинні знаходитись діелектричні килимки або ізолюючі підставки.

Відключати та включати електродвигуни пусковою апаратурою з ручним приводом необхідно в діелектричних рукавичках.

11.1.18. Перед застосуванням захисних засобів, вони повинні бути ретельно оглянуті, очищені і перевірені на відсутність зовнішніх пошкоджень; по клейму на них — відповідність їх напрузі електроустановки, в якій повинні виконуватись роботи, чи не закінчився термін їхнього періодичного випробування.

Не дозволяється застосовувати невипробувані захисні діелектричні засоби; такі що мають пошкодження або засоби, термін випробування яких закінчився.

11.1.19. Двері приміщень електроустановок (щитів, зборок і т. ін.), розподільних пристроїв повинні бути постійно зачинені на замок, ключі від якого повинні бути в оперативного персоналу і видаватися під розписку в оперативному журналі.

11.1.20. Роботи в електроустановках до 1000 В і вище 1000 В повинні проводитись із дотриманням вимог ДНАОП 1.1.10-1.01-97 та виконанням у відповідності з цими Правилами необхідного комплексу організаційних і технічних заходів. Кваліфікаційні групи обслуговуючого (експлуатаційного) і ремонтного персоналу повинні відповідати вимогам до персоналу з техніки безпеки, передбаченими ДНАОП 1.1.10-1.01-97 для відповідних видів робіт.

11.1.21. Основними організаційними заходами безпечного ведення робіт на електроустановках є:

• оформлення робіт за нарядом-допуском;
• допуск до роботи;
• нагляд під час роботи;

11.1.22. Відповідальними за безпеку робіт є:

• відповідальна особа, що видає наряд-допуск та віддає розпорядження;
• відповідальна особа з оперативного персоналу, що допускає до роботи;
• відповідальний керівник робіт;
• виконавець робіт;
• члени бригади.

11.1.23. Зовнішнє і внутрішнє освітлення повинен обслуговувати спеціально закріплений за ним електротехнічний персонал.

11.1.24. Допускається для тимчасового освітлення у вибухонебезпечних приміщеннях і зонах застосування акумуляторних світильників у вибухозахищеному виконанні.

11.1.25. У разі спільної підвіски на опорах повітряних ліній електропередачі напругою 380/220 В і ліній зв'язку, телемеханіки, контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, електрохімзахисту відповідальність несуть:

• за безпечну експлуатацію проводів електроліній 380/220 В, їхніх ізоляторів та опор - відповідальний за електрогосподарство;
• за безпечну експлуатацію проводів зв'язку і їхніх ізоляторів - особа, відповідальна за експлуатацію засобів зв'язку;
• за безпечну експлуатацію проводів телемеханіки і їхніх ізоляторів - особа, відповідальна за експлуатацію засобів телемеханіки;
• за безпечну експлуатацію проводів КВПіА і їхніх ізоляторів - особа, відповідальна за експлуатацію КВПіА;
• за безпечну експлуатацію проводів ЕХЗ і їхніх ізоляторів - особа, відповідальна за експлуатацію засобів ЕХЗ.

11.1.26. Роботи на повітряних лініях зі спільною підвіскою виконують за погодженням з відповідальними за електрогосподарство і відповідальними за експлуатацію засобів телемеханіки, зв’язку, КВПіА, ЕХЗ у відповідності з ПТЕ, ДНАОП 1.1.10-1.01-97, НАОП 1.1.23-1.02-83 та ДНАОП 5.2.30-1.06-98.

11.1.27. Установка і експлуатація стаціонарних акумуляторних батарей повинна відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98, ДНАОП 1.1.10-1.01-97.

11.2. Контрольно-вимірювальні прилади і автоматика, телемеханіка та обчислювальна техніка

11.2.1. Наявні на об’єктах магістральних газопроводів контрольно-вимірювальні прилади і автоматика, системи телемеханіки та обчислювальної техніки необхідно експлуатувати згідно з вимогами діючих ПТЕ МГ, НАОП 1.1.23-1.02-83 та експлуатаційної документації (далі ЕД) заводів-виготовлювачів засобів автоматики, телемеханіки та обчислювальної техніки.

11.2.2. Усі діючі об'єкти МГ повинні бути оснащені технічно справними КВПіА, телемеханікою та обчислювальною технікою в обсязі, який передбачений проектом та ПТЕ МГ.

11.2.3. Роботи з будівництва, реконструкції та ремонту ліній телемеханіки повинні виконуватись за затвердженим проектом з урахуванням вимог "Правил охорони магістральних трубопроводів", НАОП 1.1.23-1.02-83 та "Інструкції по виконанню будівельних робіт в охоронних зонах магістральних газопроводів".

11.2.4. Відповідальність за стан і безпечну експлуатацію засобів КВПіА, телемеханіки та обчислювальної техніки визначається наказом філії або виробничого підрозділу, на балансі яких вони знаходяться (або знаходяться на обслуговуванні).

11.2.5. На усіх об'єктах філій та виробничих підрозділів повинні бути затверджені списки осіб, яким присвоєна певна кваліфікаційна група з електробезпеки згідно з ПТЕ і ПБ і які мають право виконувати оперативні переключення у схемах автоматизації і телемеханіки. Перед допуском до самостійної роботи ці особи повинні попередньо пройти перевірку знань і практичного вміння виконувати роботи з обслуговування засобів КВПіА, телемеханіки та обчислювальної техніки.

Допуск інших осіб до обслуговування засобів КВПіА, телемеханіки та обчислювальної техніки, захисту не дозволяється.

11.2.6. Відключення і переключення в схемах КВПіА, захисту та телемеханіки повинні виконуватись тільки за розпорядженням і дозволом вищого чергового персоналу виробничого підрозділу або об’єкта (диспетчера, змінного інженера), в управлінні якого знаходиться автоматизоване технологічне обладнання (КС, ГРС, ГРП, ПСГ, УПГ тощо) із записом в оперативному журналі.

11.2.7. В екстрених випадках (екстремальних ситуаціях) - нещасних випадках з людьми, пожежах, стихійному лихові, а також під час ліквідації аварій, дозволяється згідно з місцевими інструкціями з експлуатації технологічного обладнання (установки, цеху тощо), виконувати необхідні переключення без відома вищого чергового персоналу (диспетчера, змінного інженера), але із наступним його повідомленням і записом в оперативному журналі.

11.2.8. Не дозволяється пуск і експлуатація обладнання із несправними або відключеними КВПіА, системами захисту та іншими технічними засобами, необхідними для експлуатації обладнання (установок, цехів тощо) в режимі автоматичного або ручного управління.

11.2.9. Періодичність перевірки справності і правильності засобів вимірювання і автоматизації визначається графіком, погодженим із місцевими лабораторіями державного нагляду Держстандарту України і затвердженим керівництвом філії або виробничого підрозділу.

11.2.10. Електрообладнання, яке входить в комплекси засобів автоматизації, телемеханіки та обчислювальної техніки, повинно бути заземлено згідно з вимогами ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.32-01.

11.2.11. Електрична частина КВПіА, засобів телемеханіки та обчислювальної техніки, яка встановлюється у вибухонебезпечних приміщеннях (зонах), повинна бути у вибухозахищеному виконанні. Експлуатація і ремонт електроапаратури повинні виконуватись згідно з вимогами нормативних документів, наведених у розділі 11.1. цих Правил.

11.2.12. Допускається розкриття будь-якого вибухозахищеного апарату або приладу, встановленого у вибухонебезпечному приміщенні (зоні) після зняття напруги із його струмоведучих частин, а в апаратах і приладах із елементами, які нагріваються у процесі роботи, після зменшення їх температури нижче безпечної для спалахування газоповітряної суміші. Не допускається перевірка електричних частин КВПіА, засобів телемеханіки та обчислювальної техніки у вибухонебезпечних зонах тестером, мегомметром та іншими приладами у звичайному виконанні.

11.2.13. За герметичністю вибухозахищених оболонок і ущільнень ввідних пристроїв, апаратури, приладів повинен бути організований періодичний нагляд. Не дозволяється експлуатація вибухозахищених апаратів, приладів та апаратури із ослабленими елементами ущільнень.

Не допускається установлення додаткових прокладок в ущільненнях, якщо це не передбачено їх конструкцією або інструкцією з експлуатації.

Не допускається заміняти параметри вибухозахисту, кріпильний і прокладковий матеріал іншим матеріалом, який не відповідає кресленням та інструкціям заводу-виготовлювача.

11.2.14. Не допускається сумісна установка в щитах місцевої автоматики приладів, до яких підводиться горюче або вибухонебезпечне середовище, параметри якого вимірюються (навіть через розділювальну рідину), та електричних КВПіА (з їх живленням) у не вибухозахищеному виконанні.

11.2.15. Не допускається введення імпульсних трубок із горючими газами і рідинами у приміщення операторних КВПіА, які експлуатуються як вибухонебезпечні. При цьому, імпульс, параметри якого вимірюються, повинен подаватись по імпульсній трубці, що заповнена негорючими та незамерзаючими рідинами через розділювальні посудини. За рівнем рідини у посудинах і герметичністю автоматичних відсічних пристроїв у них повинен бути організований періодичний контроль. Не допускається експлуатація розділювальних посудин із рівнем рідини в них, зниженим порівняно із нормальним. Після демонтажу вимірювального приладу на вільному кінці імпульсної трубки повинна бути встановлена заглушка (пробка), розрахована на максимальний робочий тиск.

11.2.16. Експлуатація посудин, що працюють під тиском і які входять до системи пневмогідроавтоматики здійснюється згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.07-94. При цьому, повинна бути передбачена сигналізація допустимих границь (верхньої і нижньої) тиску повітря (газу).